Праві профспілки - здорова альтернатива деструктивним лівакам

(ФОТО: fpunews.org)

Праві профспілки - Здорова альтернатива деструктивним лівакам

Профспілковий рух у пересічного українця викликає асоціації з громадським об’єднанням, що відстоює права певної професійної групи. Політично тяжіє до лівого флангу. Частково так і є. У більшості країн західного світу соціалістам та комуністам вдалося фактично монополізувати організований рух робітників. Тим не менш, в низці успішних держав розвиток отримали саме праві профспілки. Їхні методи «роботи» дуже відрізняються від звичних лівакам форм протесту. Одразу зауважимо, ми не будемо розглядати участь революційних націоналістів у профспілковій боротьбі. Це – тема для окремої розмови. 

У чому ж полягають основні відмінності між лівими та правими «захисниками трудящих»? Перш за все – світогляд. Ліваки діють у дусі перманентного протистояння з державним апаратом. Активісти постійно вимагають поступок з боку роботодавця. У діло йдуть шантаж, страйки та прямий саботаж. При цьому лідери протесту нехтують інтересами держави чи роботодавця. У перспективі це може призвести до паралічу важливих секторів економіки держави (Велика Британія та Франція не дадуть збрехати) чи компанії. Що цікаво, прихильники подібних методів не усвідомлюють про можливі наслідки для самих працівників: з банкрута не спитати, чому було скорочено усіх робітників. 

Натомість правий профспілковий рух стоїть на засадах співпраці з роботодавцем. Ідея проста: робітник має змогу підвищити свій рівень життя лише шляхом зростання виробництва. Профспілка вирішує питання поліпшення життя найманих працівників без завдання збитків компанії. У свою чергу роботодавець йде назустріч ініціативам профспілок. Співпраця замість конфронтації. 

Історія боротьби зі сміттям на вулицях Сінгапуру – гарний приклад різних підходів до вирішення проблем. У 60-х роках минулого століття місцеві лідери профспілок домоглися виплати потрійної зарплатні працівникам, які прибирали вулиці у вихідні дні. Результат не змусив довго чекати. Відтепер прибиральники навмисно сприяли накопиченню сміття упродовж робочого тижня, аби мати гарантовану роботу на вихідні. Питання чистоти вулиць вже не стояло. 

Під час президентства Лі Куан Ю практика потрійних зарплат була скасована. Сміттярі відповіли масовим страйком і … були звільнені усі в один день. Страйки були заборонені, а лідери заарештовані. І за короткий час більшість сміттярів повернулись на роботу на умовах держави. Сьогодні Сінгапур – найчистіше місто у світі. 

Застосувавши батіг, держава не забула і про пряник. «Я сказав на зустрічі з підприємцями, що, якщо вони хочуть добитися від робітників максимальної віддачі, то їм слід було бути максимально справедливими щодо робітників. – згадував Лі Куан Ю - Якби профспілки і підприємці не змогли порозумітися з основних питань, наслідки для нашої економіки були б згубні. Я переконував наших підприємців зробити свій внесок у створення таких умов, при яких максимальні результати праці робітників приносили б їм максимальну винагороду, - як безпосередньо, у вигляді заробітної плати, так і побічно, у вигляді надання соціальних благ, що фінансуються урядом коштом отриманих податків. Це включало забезпечення житлом, охорону здоров'я, освіту й інші соціальні блага».

Сьогодні правий профспілковий рух Сінгапуру є взірцем вдалої гармонії між правами найманих працівників та роботодавцем. Працюючи на підвищення ефективності праці, профспілки поступово розширювали соціальні привілеї для свого членства. Так, у 80-х роках минулого сторіччя діяльність Національного профспілкового руху Сінгапуру вже охоплювала медичне обслуговування, охорону материнства та дитинства, радіостанції, готелі на курортах та гольф-клуби. Робітники мали змогу отримувати житло у багатоквартирних новобудовах. Землю під будівництво проектів НПФС надавала держава за номінальними цінами.

Профспілки усвідомлюють переваги успіху компаній. У кризові моменти вони можуть надавати кошти, щоб зберегти роботодавця «на плаву». Саме так сталось у грудні 2016 року. Сінгапурська профспілка морських офіцерів виділила «підшефним» судноплавним компаніям 300 000 американських доларів для забезпечення номерами у готелях 6000 моряків. У тому ж році профспілка виділила на розвиток цих компаній разову допомогу обсягом 1.5 мільйона доларів США.

Сучасні ліберали та ліваки ставлять знак рівності між соціалістичними ідеалами та прогресом. На противагу усталеним поглядам класичних «консерваторів-реакціонерів». Можливо, на деяких історичних етапах так і було. Дискусійне питання, яке не стосується сучасних викликів. Адже сьогодні саме ліві профспілки у боротьбі за «права трудящих» гальмують введення інноваційних технологій. Так, наприклад, сталося з так званою «революцією роботів» - масовим залученням машин на виробництві. Ліві профспілки Європи та США рішуче виступили проти подібних нововведень, лякаючи масовими скороченнями робітників. Чим пригальмували інтенсивність розвитку нових технологій на виробництві. У результаті компанії отримали неефективне використання ресурсу з точку зору економіки та застарілі технології.

Успішним прикладом альтернативного підходу є Японія. У країні, де сходить сонце, профспілки позбавлені примарних ілюзій класової боротьби. Незалежні об’єднання найманих робітників діють у межах окремих корпорацій. По суті їхні інтереси з роботодавцем збігаються. Від успіху корпорації залежить збільшення статків усіх її членів. На відміну від своїх лівих «колег» японські профспілки підтримали ініціативу залучення промислових роботів на виробництві. Чомусь це не викликало масових звільнень. Японські корпорації мають стійкі традиції пожиттєвого найму працівників. Інновації спричинили інтенсивний розвиток японських компаній у 70-80 роках минулого століття. Це відбувалось шляхом підвищення ефективності роботи та утворення перших у світі нових повністю автоматизованих галузей виробництва. Опосередковано вирішувалась і проблема нестачі робочих рук у майбутньому – вічна біда старіючих націй. Європейці та американці вчинили у подібній ситуації менш далекоглядно, відкривши навстіж двері для низькокваліфікованої робочої сили з країн третього світу. Натомість отримали ще й проблеми з мігрантами. 

Отже, як бачимо, співпраця робітників та роботодавців вигідна обом сторонам. І вже вкотре підтверджується правило. Де ліві – там розбрат і розруха, де праві – добробут і порядок.

Андрій Топчій
Дивіться ще на https://t.me/nationalcorps