Потримай мою пляшку

Дядя Вова

День бабака кожен день, я стараюсь не лізти де трабли.

4:20 і не більше, бо нахуй ті полоси і табли.

Я по барах, Paletta це наше, які там клуби чи Хаббли?

Які там мажорки на тачках? Порожні, на них не чекав би.

Я би викинув зайві спогади, спалив як сміття,

Хоча не міняв би абсолютно нічого зі свого дурного пустого життя.

Я би сів десь на березі моря, скрутив і скурив, та не сіжку.

Я би випив вина десь з тобою на м'ятому мокрому ліжку.

Мені би з района малишку, з якою пивка десь на лавках,

З якою і в дощ і в мороз все разом, яка б зашивала мої порізи на латах,

З якою ділитися усім: сміхом і плачем, невдачами й місцем на лаврах,

Яка буде поруч і лишиться збоку на всіх наших зйомних кімнатах.

Але де ти? Де блукаєш ти ще? Моя молодість п'яна, як потаскана лярва,

Гаряча, неначе Ташкент, вона затягне любого, неначе болотяна яма.

Шукаєш мене? То я там де був, де незнайомці не мають права на рандеву,

Де непристойності, зняті на камеру, мають більше любові, ніж фото із банеру,

Де сім'я натягнула фальшиві маски і вже чоловік не бидло,

Ніби це не він впиздив по синяві жінці і бив дитину,

Ніби це все не пахне розлученням, поламаним битим майном,

Ніби це все жарти і пранк і на іншому боці мобіли десь Жека Вольнов.

Серйозно?

А поки весна гріє і сонце спекотне,

А поки ще мрія є й на серці так добре,

Сатіва легенями йде й вже не так важко,

Я зараз повернусь, потримай мою пляшку

Потримай мою пляшку (Я ще візьму)

Потримай мою пляшку (Гучніше звук)

Потримай мою пляшку (Чуєш серця стук)

Потримай мою пляшку (Легше тут)

"Сім'я — головне", — кричав батько, що трахає хвойд по суботах.

Зловити момент навіть важче, ніж піймати гарну роботу.

Я не проповідник, не батюшка, пастор, апостол, Мунтян,

Та стараюсь без нав'язаних ідолів не проєбати і так несолодке життя.

Але хто я такий, щоб вчити когось? Хто я такий? Не учитель — закос.

Хто я такий? Не учитель, завгосп. Мої вулиці не мегаполіс, більше колгосп,

Але я оригінал, не те що твій Lacoste на футболці з базару за двісті.

Ваш реп про житуху, що бачили в фільмах, нагадує відстій.

Ці будні — хардкор, тута соплі і сльози, потрощені кисті,

Поламані долі, заляпані кров'ю носи, тут не канають місця для туристів.

Тут забиті руки й ноги маячками, болючі спогади за метеликами і квіточками.

Я знаю тих, хто виростали, де темні кімнати із їдучим запахом смердючих камер,

Де в дусі драми друзів валить pussy power, в худі Stussy дами твої ілюзії валять,

Жарти на тусі травлять, смокчуть смузі, курять трави,

Щоб забути, як важко самій. Не житуха, а cover.