part 2
Дорога вкрита густим туманом, крізь який пробирається сонце. Дерева змінювалися один за одним, вони робили понуру арку, скільки їх, не злічити. Десь в далечені чути потяг, по відчуттях він все ближче і ближче. Як раптом вони зупинилися, той самий потяг промчав перед машиною.В цей момент, Хан відкрив очі повністю, тапер вся "краса" була йому доступна. Він вже не дрімав, сидіти в тиші не хотілося, тому він одягнув навушники, з музикою поглиблювався у свої понурі, як ті дерева, роздуми...
"Stay - Ari Abdul"
Він поглядав у вікно, поїдаючи очима не приємні йому краєвиди. Алея з дерев скінчилася. Почалися поля, було таке відчуття що вони безмежні, що вони зшиті з різних клаптиків тканини.
Це був кінець лютого, але тут снігу не було. Виглядало ще гірше, так би сніг вкрив білою ковдрою цю сіру багнюку, і не було так хмуро. Тато сказав Хану, що це аномальна зима, і точно сніг випаде в березні, а може у квітні. Розповів, що вже таке було, три роки тому. Бабуся зателефонувала по відео дзвінку, та почала показували, як у квітні все вкрито снігом. Почала жалітися що її квіти замерзнуть, вона не хоче, щоб таке сталося, бо якийсь гарний парубок допомагав їх садити.
"якесь дивне місце"- подумав Джисон
Тут було набагато холодніше ніж в Лос-Анджелесі. Він вже сумував за пляжем, біля якого вони жили, за пальмами та яскраво оранжевим сонцем.
Машина повернула направо, вони їхали - їхали, як раптом Джисон помітив якісь будинки "нарешті цивілізація" - подумав він, на превелике здивування їх було багато. Вони доїхали до заправки, і тут Ханове здивування не закінчилося.В цьому селищі є заправка? Ви жартуєте?...Можливо все буде не так погано, як гадалося, може йому цього не вистачало, виходу з зони комфорту?
Та якось Хану і не хотілося покидати свій комфорт, він просто з дурив, але так було треба. Тапер треба віддуватися по повній. Мама не шкодувала його зовсім, мало їй було, що Хан різко змінює школу, в якій навчатиметься всього три місяці, вона записала його на додаткові. Бо, мовляв, він пропустив багато чого, і взагалі тут інша програма навчання. Хану здавалося, що з нього знущаються.
Він не приймався за те, чи приймуть його. Йому було по цимбалам, що подумають про нього, але він надіявся, що з нього не будуть знущатися, звідки йому знати як тут уживається булінг. У своїй школі чи академії, довелося виживати, здаватися сильнішим аніж ти є на справді, бо тебе просто затопчуть. Він запам'ятав декілька виключень, про ту школу: ніколи не показуй себе справжнього, ти будеш слабкою мішенню. Не розкривай тим людям свою душу, вони тебе з'їдять, без солі. І головне, не втручатися в інші суперечки, доведеться відповідати головою, за те що ти побачив. Так, до речі, і сталося з Джисоном, він просто хоче мовчати й на далі про це, про тих звірів, страшних, у подобі людини, які не давали спати, темними ночами.
Йому завжди говорили що він бачить те що йому не треба, чує те що не треба. А що йому з цим зробити, такий він. Насправді ніколи навмисно не підслуховував.
Вуха - загострювалися і чули цікаву інформацію, але зовсім не потрібну.
Очі - бачили щось секретне, іноді те, що хотів би назавжди забути.
Він просто занадто допитливий, помічає все навколо, та є одне але, він не помічає проблем за собою. Це побічний ефект цієї супер сили, скоріше покарання на думку самого Джисона. Іза цієї "супер сили", він зараз і їде, в орендованій татом машині. Бо треба було щось придумати та їхати, і байдуже що батьки тепер розчаровані в ньому, і байдуже те, як йому хотілося залишитися, він мав їхати. Є ще краща версія, він просто боягуз, який повинен був тікати якомога швидше, від себе самого і від ситуації, бо зійде з розуму. Він не хоче мовчати, та й сказати правду боязно...
- ...він напевно заснув. Джисон! ану вилазь давай, прокидаємося, ми вже приїхали
- А що вже, так швидко...?
В цих лячних роздумах, про життя - буття, він не помітив як вони доїхали до будинку бабусі. Хан почав діставати свої валізи з багажника, та напевно був дійсно сонним, бо не помітив хлопця, на скейті?... Хто взимку їздить на скейті?... Хоч і не було снігу, йому не морозно?... Багато запитань та нуль відповідей. І все-таки вони зіткнулися своїми макітрами, а скейт полетів кудись в далечінь.
- Ай блять!! Бабця що дерево посадила серед дороги! Ти якого чорта на дорозі стоїш? Ти взагалі хто такий? Взявся ні звідки. От гавнюк, мій скейт навпіл поламався, я його купив власним коштом.- все тараторив хлопець, Хан ледь-ледь розумів що він каже - Бляха муха, долоні подряпав, а якщо на моєму чолі гуля вилізе, тобі не жити, пацан!!!
- ти точно в порядку?- Джисон підвівся та допоміг парубку, той якось випав з реальності, дивився на нього очима по п'ять копійок, може реально макітрою приклався? - Вибач я не навмисне, я не місцевий...
- я помітив...
- ой ...
- що?
- ти розмовляєш англійською? - тапер вже у Хана беньки по п'ять копійок.
- я частково теж не місцевий, мене звати Лі Фелікс, а тебе?
- приємно познайомитися, - ім'я в хлопця дійсно оригінальне, тапер він повірив що той, можливо, трохи не місцевий - я Хан Джисон.
- ага дуже приємно, аж занадто.
- бляха, я тобі новий скейт куплю.
- що ти зробиш? Ти багатий чи як? - Фелікс почав ходити навколо Джисона, і дивитися оцінювальним поглядом - Гадаю так, ти багатий, гарні Converse, до речі, я знаю вони дорогі. Ха подивимося на скільки ти багатший чим брати Хван, вони мене бісять, але є авторитетами в школі, іза свого статусу, та того неймовірного будинку, там проводяться всі вечірки тінейджерів...
" цей Фелікс, завжди так багато говорить? " - думалося хану поки він, намагався зрозуміти що відбувається
- а, я якось не звернув увагу.- він поглянув в той бік, у який Фелікс показував пальцем, вони стояли по серед дороги, та дивилися прямо, той дім був через дорогу - Крутий дім, та я жив у кращому, але для цього місця, він реально неймовірний. І я що, маю бути багатшим за них, щоб до мене нормально ставилися?
- пхахахаха ні звісно. - у нього був дуже приємний та заразний сміх, тому Хан хіхікав разом з ним. - Ну є звісно такі люди, які будуть оцінювати тебе за все що ти маєш, але вони просто кінчені. Наприклад, я буду до тебе ставитися добре, навіть якщо твої Converse виявляться підробкою.
- спасибі хаха ха, і ще раз вибач я реально дам грошей на новий скейт, а може свій віддам.
-Ти мене дивуєш, у тебе теж є скейт? Коротше, в моїх очах ти крутий, знаєш я вже тебе люблю. За скейт не приймайся, буду кататися на роликах, - Фелікс яскраво посміхався та говорив на англійській. Здається Хан зрозумів, йому тут не має з ким поговорити, мабуть, рідною мовою?- а щоб купити скейт треба їхати до міста, всього годину. Мій брат часто туди їздить, тому купить. Він до речі сам хотів мені купити скейт, та я хотів здаватися самостійним, і от я сам його купив.
- а де ти взяв гроші, тут є якась робота?
- так є звісно! Тут кафе в якому можна працювати підліткам, та є книжковий магазин. Можна виїхати за селище, є база відпочинку, туди теж приймаю підлітків, але тільки влітку.
- ем ну круто, здається. - не шикарно, але жити можна.
З цієї розмови Джисон дізнався ще багато про це місце, але найголовніше що Фелікс практично його сусід навпроти, через два будинки. Тому це його новий друг, він так думає, бо той балакучий хлопець, від нього тепер не відстане. Фелікс попросив у Хана всі соціальні мережі, та запропонував погуляти на вихідних, Лікс звісно хотів завтра погуляти та показати центр села, але згадав що його брат, який працює у школі й викладає англійську, не дозволить йому таке. Дійсно Джисон зрадів, що його завтра ніхто не буде чіпати, забрав останню свою валізу пішов до будинку, бо напевно його вже зачекалися.