Mia

Нічний телефонний дзвінок ніколи не може бути добрим знаком.

І я часто відключала телефон на ніч. Мені не було про що хвилюватись, але у мене був маленький син, якого не мали турбувати нічні дзвінки.

Але цього вечора, я була надто втомлена, щоб замислюватись про телефон.

Виховання трирічної дити мали безліч переваг, але це все йшло у комплексі з втомою.

Крізь пітьму кімнати, я дотягнулась до телефону з великим бажанням жбурнути його у стіну.

Відкривши одне око, я побачила незнайомий номер та одразу скинула його.

Не було жодного шансу, що я відповідатиму комусь серед ночі.

Але надокучлива мелодія знову розбудила телефон та дратувала мої хиткі нерви.

Увімкнувши світло, я уважно подивилась на номер, який був з кодом Нью-Йорка.

О першій годині ночі мені міг дзвонити лише божевільний і я не намагалась приховати своє обурення, коли все ж підняла слухавку.

Але усе воно зникло, коли я почула розгублений голос на тому кінці слухавки.

—Місіс Рашфорд?

Випустивши довгий роздратований подих, я заплющила очі.

Вже дуже довгий час ніколи не нагадував мені про мою помилку таким чином.

—Мія Маршалл. Ви помилились.

Я скинула виклик, намагаючись повернутись до сну, але була занадто розлючена та розгублена після цього дзвінка.

Це було якесь знущання!

Роздратовано я піднялась з ліжка та схопивши телефон пішла на кухню.

Важлива річ у будинку кожної вільної та незалежної жінки пляшка дорогого червоного вина - вона потрібна для таких непередбачених ночей.

Наливши повний келих вина, я зробила заспокійливий ковток та перенабрала номер з Нью - Йорку.

—Т-так? - запинаючись відповів голос з того кінця. - Місіс Раш...Маршал?

Зробивши ще ковток, я відмовилась в чергове виправляти перелякану дівчину, ніхто не знаю, що їй довелось пройти, щоб цей дзвінок відбувся.

—З якого приводу ви мені телефонували кілька хвилин тому?

Я відчувала як тривога норостая глибоко у середні мене і вино вже не допомагало.

Це точно був той дзвінок, який я мала ігнорувати будь-якою ціною, але я завжди була дурною. І, здається, з роками не порозумішала.

—Я не хотіла турбувати вас цієї пізньої години, - нервово бурмотіла дівчина. - Я чергова медсестра Нью-Йорк хоспітал. Ви зазначені, як екстрений контакт у містера Остіна Рашфорда.

Я гучно зітхнула, нарешті почувши те, що тримало мене у напрузі.

—Містер Рашфорд потрапив до нашої лікарні після аварії...

—Він живий? - холодно запитала я.

—Т-так, усе не так погано. Але він все ще без тями, а ви його екстрений контакт, тож нам потрібна ваша присутність...

—Дякую, що сповістили, але мені це не цікавить. Спробуйте зателефонувати його менеджеру.

Я висунула телефон та відкинула його подалі. Не було жодного шансу, що сьогодні я зможу поспати.

Пішовши коридором до дитячої кімнати, я перевірила Оуена, який мирно спав. Заспокоївшись, я обережно закрила двері його спальні та попленталась назад до вітальні.

Цей будинок був крихітним, але затишний. Усе довкола було зроблено за моїм смаком та нагадувало мене.

Я любила цей дім, я любила своє життя, яке побудувала на руїнах минулого і я не хотіла знову поринати у той час, коли була лише примарою самої себе.

Повернувшись на відкриту кухню, створену з моєї мрії, я схопила телефон з острівця та проігнорувала повідомлення зі вже знайомого номера.

Звісно, Калеб ніколи не наважився мені телефонувати, він навмисно підстав невину медсестру, розраховуючи на мою колишню милосердність.

Відкривши контакти, я набрала номер, який рятував мене у всіх складних ситуаціях.

—Привіт, Кеті, я тебе не розбудила, - ніяково промовила я, молячись, щоб це було не так.

—Звісно ні, - я чула посмішку своєї подруги крізь телефон. - Я саме перндивляюсь останній сезон "Надприродного". Цей серіал затягує. Особливо красунчик Дін.

Посміхнувшись, я швидко згадала причину свого пізнього дзвінка і посмішка зникла сама собою.

—Мені не хочеться прикривати твій марафон, але мені потрібна допомога.

На лінії стало тихо і я просто знала, що Кеті скинула дзвінок і з'явиться на моєму порозі за лічені хвилини.

Незважаючи на весь той біль, що я перенесла у минулому, я отримала виногороду у обличчі найкращих друзів у своєму новому житті.

Я відкрила двері саме у той час, коли Кеті підіймалась на мою веранду.

—Добре, що ми сусідки, інакше мені довелось розоритись на таксі у цю годину.

Вдягнена у пухнастий зелений халат та капці з зображення рожевих єдинорогів, подруга увірвалась до мого будинку.

—О, пляшка вина серед ночі? Невже у нас такі серйозні проблеми, крихітко? - поцікавилась Кеті, наповнюючи мій келих і роблячи ковток.

—Мені потрібно поїхати на декілька годин, не могла б ти пригледіти за Оуеном?

Світлі брови Кеті вилетіли догори, а інша частина обличчя була прихована келихом.

—Немає питань, крихітно. Я вже тут. Але куди ти зібралась? Невже у тебе нічне побачення? - загорілись очі подруги, коли вона почала слідувати за мною до спальні.

—Хіба що побачення з минулими привидами, - пробомотіла я, одягаючись.

Я вийшла з гардеробної, одягнена у блакитний светер та світлі джинси з конверсами, не зовсім той образ, який мені постійно нав'язували суспільство. Але це саме той образ у якому я почуваю себе комфортно їдучи серед ночі невідомо куди.

Викликавши машину через мобільний застосунок, я пішла до виходу, ще раз перевіривши Оуена на шляху.

Моя мирно спляча дитина, нагадувала мені, чому я маю зараз кудись їхати.