«МИ»

Коли все добре, успішне життя, тоді людині властиво привласнювати успіх собі. Людина досить часто вживає слово «я». Коли ж проблема та біда в житті, тоді вона зазвичай шукає винних. Хтось винен. Слово «я» зникає з лексикону в такі моменти. Найважче для грішника зізнатися і взяти відповідальність за невдачу, помилку чи поразку . Благочестивий і справжній лідер зараховує себе до групи людей, за яку він несе відповідальність. Сьогодні ми продовжимо вивчати життя Ездри і розглянемо його молитву, в якій він ототожнює себе з народом Ізраїльським.

Розглянувши причини боговідступництва, які привели до вавілонського полону, Ездра зрозумів, що основною з них було змішання Ізраїлю з язичницькими народами. Він розумів, що якби Ізраїль підкорився велінням Господнім і тримався осторонь від навколишніх народів, то він був би позбавлений численних принижень і страждань.

І тепер, коли Ездра дізнався, що, незважаючи на минуле, знатні люди наважилися порушити закони, які були дані в якості захисту проти боговідступництва, сильне обурення охопило його. Він подумав про милість Бога, який дозволив Своєму народові знову влаштуватися в рідній землі, і праведний гнів та скорбота обійняли його душу, коли він побачив їх невдячність. "Почувши це слово, - каже Ездра, - я роздер нижню і верхню одежу мою, і рвав волосся з голови своєї та з бороди своєї, і сидів сумний.

Під час вечірньої жертви Ездра піднявся і, роздерши шату свою та впав на коліна, виливаючи все своє горе перед небом. Простягши руки до Господа, він вигукнув:

«І сказав я: Боже мій, соромлюся я та стидаюся піднести, Боже мій, обличчя своє до Тебе, бо беззаконня наші помножилися понад голову, а наша провина виросла аж до неба!... Від днів наших батьків ми в великій провині аж до дня цього, а за наші беззаконня були віддані ми, наші царі, наші священики в руку царів цих країв на меча, на полон, і на грабіж, і на посоромлення обличчя, як цього дня. А тепер на малу хвилю сталася нам милість від Господа, Бога нашого, щоб позоставити нам останок, і дати нам затвердитися на місці святині Його, щоб освітити очі наші, Боже наш, і дати нам трохи ожити в нашій неволі! Бо раби ми, та в нашій неволі не покинув нас Бог наш, і прихилив до нас милість перед перськими царями, щоб дати нам ожити, щоб піднести дім нашого Бога й щоб відбудувати руїни його, та щоб дати нам захист в Юдеї та в Єрусалимі. А тепер що скажемо, Боже наш, по цьому? Бо ми покинули заповіді Твої, які Ти наказав через Своїх рабів пророків, говорячи: Цей Край, що ви йдете посісти, він край нечистий через нечистість народу цих країв, через їхні гидоти, що наповнили його від краю до краю своєю нечистістю. А тепер дочок своїх не давайте їхнім синам, а їхніх дочок не беріть для своїх синів, і не питайте їх про мир та про добро їх аж навіки, щоб ви стали сильні, та споживали добро цієї землі, і віддали на спадок вашим синам аж навіки. А по тому всьому, що прийшло на нас за наші злі чини та за нашу велику провину, бо Ти, Боже наш, стримав кару більше від гріха нашого, і дав нам таку рештку, чи знову ми ламатимемо заповіді Твої, і будемо посвоячуватися з оцими мерзотними народами? Чи ж Ти не розгніваєшся на нас аж до вигублення нас, так що ніхто не позостався б і не врятувався? Господи, Боже Ізраїлів, Ти праведний, бо ми позосталися останком, як цього дня. Ось ми в провині своїй перед лицем Твоїм, бо не встояти нам за це перед лицем Твоїм!» (Езд.9:6-15)

Хоча сам Ездра не бу винуватим у гріхах народу, але в своїй молитві він досить часто вживає слово «ми». Тим самим він не відокремлює себе від народу, а ототожнює себе з ним. Ездра, як справжній лідер не величається над людьми, але скромно думає про себе. По суті, він заступається за народ і просить про його прощення.

📌 Дорогий друже, як у тебе зі словами «я» і «ми»? Що переважає? З ким ти себе ототожнюєш? За кого просиш ти в своїй молитві?