Ми

Ми краплі води на вікнах вночі.

Ми сенс у вільних віршах.

Ми трішечки хворі,

Бо ми є лиш ті,

що правду ховають в піснях.

Трамваї відходять –

Нам не по дорозі.

Ми крихти загублених днів.

Ми руки, що моляться на морозі.

Ми юні, невинні, дурні.

Ми не відчуваємо очі,

Обпалюємо губи,

Ховаємось від серйозних речей на дні.

Ми ті, хто серенад, насправді, і не любить.

Ми ті, що брешуть самі ж собі.

Ми натхненні, ледащі,

Потворні й прекрасні,

Залежні від моменту.

Самотні.

Ми – просто занадто молоді.

21.02.17