Марта

Маленька Марта не дуже любила прокидатися в садочок. Вона часто плакала, коли мама її будила, і треба було збиратися. Іноді мама брала Марту на руки і одягала, вмивала сама, а потім будила аж перед виходом.

Цього ранку дівчинка знову відчула, як мама вдягає її. Але вчора вона так сильно втомилася, що навіть не могла прокинутися.

Марті снилося вчорашнє свято: тітка, дядько, мама, тато, кольорові кульки, вкличезний синій торт для мами, червона риба, квіти і сама Марта, яка бігала і постійно вітала маму з днем народження. Потім їсвято перетворилося на велике холодне ліжко, яке колихалося, диринчало і пахло морозом. Замість ковдри був дивний плащ, який не давав ворухнутися. В далені лунав голос тата і мами.

Марті це не сподобалося, вона швидко підстрибнула. Тепер усе зрозуміло. Ліжко — це сидіння машини, плащ – татова куртка, а голоси мами і тата були ось тут, поряд, просто тихі.

– Мамо, чому ми їдемо так рано? Ще ж ніч!, – крикнула Марта, бо вона хавжди кричить або розмовляє гучно.