Лють

Криваве холодне лезо в руці набуває сили
Крізь вуха шматує нутрощі виттям із пекла
Хто скаже щось добре і чуйне, творить неможливе —
Скоює зло за цнотливі бажання, є розповсюдженням смерті.
Б'ють у набат, по голові, виделкою по тарільці шкребуть,
То є несвідоме бажання вбивати, то є справжня людинна лють.
Жорстокі погляди пронизують голкою, ниткою їй послужать рубці,
Тваринний оскал залишає на тілі гидотні метафоричні синці.
Зненавидіти, щоб врятуватись,
Єдиний шлях — та не хочем за грати,
Тому тільки слово як лезо криваве,
Думки — вбивче полум'я тої розправи.