ЛОНГРІДИ НІХТО НЕ ЧИТАЄ!!!

До речі, привіт)
Зараз ти читаєш мій перший пост на цьому каналі. Взагалі, чому я створив цей канал? 
Моя історія така:

Близько одного року тому я почав думати про своє майбутнє. Цікавитися інвестиціями, заробітком — набридло сидіти в батьків на шиї. Але я тільки читав і нічого не робив, щоб стати багатшим. От немає в мене цієї підприємницької жилки, не вмію я ті всі процеси організовувати.
Крч, я влаштувався фіцом (офіціантом) в суші-бар. В голові були схеми заробітку, щасливе майбутнє. Думками я відпочивав на найкращих курортах і допомагав своїм батькам. На ділі ж я витирав розлитий соєвий соус зі столів брудною ганчіркою, доїдав за відвідувачами шматочки ролів і радів п‘ятдесятці чаюхи (чайових). Я дивився на людей, які кожного дня до нас приходили із заздрістю. Теж хотів відчувати себе людиною. Хотів жити без думки «блять, знову ця робота». 

 Пропрацював я там десь пів року й минулого літа звільнився. За той час вдалося нашкребти $1 000 доларів й полетіти в Єгипет на олінклюзів на заслужений відпочинок. Там було класно. Це був час, коли я нарешті побачив щось далі витягнутої руки. Я справді відпочив. Після Єгипту я схаменувся. Зрозумів, що батрачити, вбивати себе півроку, щоб тиждень пожити нормально — не вихід, не те, чого я хочу. Це трохи змінило мої думки, я знову почав читати різні штуки про мотивацію, заробіток і все інше, що йде в букеті разом з тим.

Але я знову зробив помилку. І далі продовжував жити у світі ілюзій. В той час я не працював і перебивався тим, що скидали на карту батьки. Моя дівчина підтримувала й мотивувала мене. Вона вчилася й працювала, щоб було на що жити. А я. А що я — я будував плани у себе в голові. Але на ділі нічого не робив. Не знаю чому. В одну з п'ятниць я їв бутерброди з чаєм. Стало настільки гидко від самого себе. Не так мене виховували, не можу я бути паразитом. І досі мені неприємно від себе. За своє ставлення до людей, яким я небайдужий. 

В один момент їй це набридло. Між нами сталася тривала й напружена розмова: або я знаходжу роботу і перестаю сидіти в неї на шиї, або ми розходимося. Тоді я задумався над своїми вчинками, над своїм характером, над способом життя. Ми і далі зустрічаємося. Думаю, ти зрозумів, що саме я обрав. Зараз я працюю звичайним продавцем в супермаркеті (сільпо, атб, ашан і т.п.). Моє життя і досі не змінилося. Якщо ти чекав історію успішного успіху, — тут ти її не знайдеш. 

Але

Цього разу, вже втретє, я виріши вирішив працювати і паралельно змінювати своє життя. Я сказав собі "Чоловіче, знімай вже, нахуй, ці рожеві окуляри!" Знаю, що буде важко виходити із зони комфорту, але я спробую. Хочу й тобі допомогти у цьому. Так, я не бізнесмен, який заробляє +200к в місяць і навчить цьому тебе. Але я вже не пройобую своє життя впусту. Як мінімум, ділюся своїм близьким з тобою.

Дай відповідь на декілька запитань:
Тобі потрібен той, хто обіллє тебе крижаною водою і дасть дозу мотивації?
Ти хочеш кожного ранку вставати раніше і бути кращим, ніж учора?
Тобі небайдуже на своє життя?
Якщо так — приєднуйся до моєї спільноти.
Разом змінимо моє й твоє життя!

До речі, щойно ти прочитав цей лонгрід. І як тобі таке?)

матеріал написано спеціально для каналу "Особистий антагоніст"