Лор

Оториноларингологія (часто також отоларингологія) — це розділ [медицини] та медична спеціальність, що спеціалізується на діагностиці й лікуванні патологій [вуха], [горла], [носа], а також голови та шиї. Практикуючих лікарів за цією спеціальністю називають оториноларингологами або скорочено ЛОР-лікарями (від слова «ларингооторинолог»).

Сам термін «оториноларингологія» походить з давньогрецької мови. Слово ὠτο(ρ)ρινολαρυγγολογία утворено з коренів ὠτ- — від- (корінь слова οὖς) «вухо» (род. відмінок), ῥινο- — рино- (корінь слова ῥίς) «ніс» (род. відмінок), λαρυγγ- — ларинг- (корінь слова λάρυγξ) «гортань/горло» (род. відмінок) та кореня -логія «наука». Буквально термін означає «наука вуха, носа й горла».

Сучасна оториноларингологія займається діагностикою та лікуванням, в тому числі хірургічним, таких захворювань, як [менінгіт], абсцеси мозку, тромбоз мозкових синусів, сторонні тіла стравоходу, перфорації стравоходу, пластика гортані, трахеї, обличчя, кісти, пухлини, флегмони шиї.

До середини XIX століття лікування вушних хвороб відносилося до хірургії, а захворювання верхніх дихальних шляхів до терапії. Оториноларингологія сформувалася як самостійна дисципліна після того як встановлена анатомо-топографічна єдність вуха, горла і носа та введення в практику ендоскопічних методів дослідження ЛОР-органів.

У 1841 році німецький лікар Гофман для вивчення глибоких ділянок вуха, носа і горла використав дзеркало, в центрі якого у вигляді невеличкого кружальця зчищена амальгама. Пізніше вюрцбурзький лікар Трьольч створив лобний рефлектор.

У 1854 році іспанський співак, професор Паризької консерваторії і Королівської академії музики в Лондоні М.Гарсія запропонував метод непрямої [ларингоскопії], за який отримав ступінь доктора медицини. Незабаром були запропоновані методика задньої (1859), а потім передньої та середньої [риноскопії]. Згодом були розроблені прямі методи дослідження: пряма ларингоскопія (1894), [бронхоскопія] (1897), дихальна бронхоскопія (1956), [бронхофіброскопія] (1969).

Засновником української оториноларингології вважають професора Київського університету [М. М. Волковича], який випустив монографію присвячену риносклеромі. З 1889 року першим став читати в університеті курс лекцій з оториноларингології[1].

Примітки

Література

• (рос.)
• (рос.)

Джерела

• Мітін Ю. В. Оториноларингологія (лекції) / Ю. В. Мітін. — К. : Фарм Арт, 2000. — 304 c. — ISBN 966-7887-00-6
• ОТОРИНОЛАРИНГОЛОГІЯ //Фармацевтична енциклопедія