Криминалистика
Семинар1. Поняття, завдання і види пред’явлення для впізнання.
Пред'явлення для впізнання - слідча дія, що полягає у пред'явленні особі будь-якого об'єкта з метою його ототожнення або встановлення групової належності з об'єктом, який раніше спостерігався цією особою у зв'язку з обставинами, що мають значення для розслідуваної справи.
Іншими словами, потреба у проведенні цієї слідчої дії виникає тоді, коли необхідно встановити, чи є людина або певний об'єкт тими, яких свого часу бачила особа з огляду на факти, що мають зв'язок із розслідуваним злочином і щодо яких вона давала попередні показання.
Наприклад, потерпілий, даючи показання про злочин і нападника, повідомляє, що запам'ятав злочинця, називає його зовнішні ознаки і властивості та заявляє про можливість упізнати цю особу.
Отже, метою розглядуваної слідчої дії є встановлення, чи був упізнаваний об'єкт тим, кого, впізнаючи, особа раніше спостерігала у зв'язку з розслідуваною подією.
Безпосередніми завданнями пред'явлення для впізнання може бути встановлення:
- чи цю людину раніше, за обставин, які є важливими для слідства, бачив свідок (потерпілий, підозрюваний, обвинувачений);
- чи належать особі, яка впізнає, пред'явлені їй об'єкти (речі, предмети, знаряддя злочину) або чи бачила вона їх раніше за певних умов;
3) кому належить труп людини, особу якої не встановлено.
За суттю ця слідча дія є одним із видів криміналістичної
ідентифікації - ідентифікації за ідеальним відображенням, тобто за уявним образом. У цьому випадку об'єкт, який впізнається, є ідентифікованим об'єктом, а уявний образ цього об'єкту, ідо зберігся у пам'яті людини,- ідентифікувальним.
Відповідно до вимог статей 174-176 КПК України, суб'єктами впізнавання можуть бути:
• свідки,
• потерпілі,
• підозрювані,
• обвинувачені,
• підсудні.
Об'єктами, що пред'являються для впізнання, можуть бути будь-які об'єкти матеріального світу, що становлять інтерес для слідчого та допускають їх пред'явлення для впізнання суб'єкта з дотриманням процесуальних вимог.
Такими об'єктами можуть бути:
A. Особи: свідки, потерпілі, підозрювані, обвинувачені, підсудні.
Б. Трупи людей, тварин.
B. Предмети.
Г. Документи.
Д. Ділянки місцевості. Е. Приміщення.
Науковою основою впізнавання є філософське вчення стосовно індивідуальності ознак об'єктів матеріального світу і принципової можливості пізнати його.
Процес пред'явлення для впізнання має елементи психологічної діяльності, а тому здійснюється на базі загальної та юридичної психології, яка досліджує психічний механізм формування у людини уявного образу певного об'єкта та формування показань щодо нього у цієї особи.
Процес впізнавання має дві стадії:
- Формування образу - стадія сприйняття та пізнання образу предмета чи особи.
- Впізнавання - відтворення в натурі групи об'єктів, оживлення в пам'яті раніше сприйнятого об'єкта і вирішення питання про тотожність чи нетотожність (відмінність).
Процес формування показань упізнаючої особи, своєю чергою, складається з таких етапів:
• сприйняття об'єкта за допомогою органів чуття,
- запам'ятовування і збереження (забування) в пам'яті сприйнятої інформації,
- відтворення уявного образу в пам'яті та передача інформації про нього,
• впізнання (ототожнення чи навпаки) об'єкта.
Сприйняття - психічний процес виникнення у свідомості людини більш або менш цілісної картини (відношення) предметів, ситуацій і подій за безпосереднього впливу фізичних подразників на рецепторні поверхні органів чуття.
Чинники, які впливають на цілісність сприйняття об'єктів:
А) Об'єктивні:
- відстань від спостерігача до об'єкта,
- тривалість сприйняття,
- дія побічних подразників,
- наявність чи відсутність перепон,
- освітленість,
- погодні умови,
- обмежені можливості органів чуття людини. Б) Суб'єктивні:
- індивідуальні властивості та якості особи (спостережливість, уважність, здатність відтворити і описати сприйняте),
- стан людини на момент сприйняття або до нього,
- вік людини.
Запам'ятовування - процес, скерований на збереження в пам'яті сприйнятого.
Види пам'яті (у психології):
• моторна (на рухи),
• емоційна (на емоції),
- словесно-логічна або мнемонічна (запам'ятовування й відтворення прочитаного чи почутого у словесній формі),
- образна чи, по-іншому, предметна (здатність зберігати зорові, слухові та інші уявлення, отримані за безпосереднього сприйняття об'єкта).
Відтворення - один із процесів пам'яті, що здійснюється у формі згадування або впізнавання.
Згадування - відтворення, яке відбувається без повторного сприйняття (споглядання) об'єкта.
Впізнавання - відтворення за повторного сприйняття (споглядання, спостереження об'єкта).
Доречно зазначити, що на формування показань щодо уявного образу про раніше сприйнятий об'єкт також впливають певні чинники:
А) Об'єктивні:
• загальний рівень розвитку людини,
• здатність викласти свої думки, вади сприйняття, пам'яті. Б) Суб'єктивні:
• психоемоційний стан допитуваного на момент сприйняття інформації,
• темперамент особи, яка відтворює інформацію про раніше сприйняту подію.
Отже, психологічну основу впізнавання, як головного елемента слідчої дії пред'явлення для впізнання, складають:
A) можливість адекватного відображення органами чуття
людини об'єктивної реальності;
Б) можливість запам'ятовування та збереження в пам'яті сприйнятого образу (ознак і властивостей об'єктів);
B) можливість адекватного відтворення сприйнятого, тобто
уявного образу (сліду пам'яті), що ґрунтується на уявному ана-
лізі, синтезі та порівнянні ознак об'єкта.
Є випадки, коли не рекомендовано проводити пред'явлення для впізнання:
- в особи, яка мала би впізнавати, наявні фізичні чи психічні вади, що перешкоджають проведенню конкретного виду пред'явлення для впізнання;
- у впізнаваного об'єкта бракує властивостей, які дозволили б його впізнати;
- впізнаюча особа брала участь у процесуальних діях, під час яких уже сприймала відповідний об'єкт;
- впізнаючи, особа вже до порушення кримінальної справи або в ході розслідування у справі, так чи інакше, випадково або під час оперативпо-розшукових заходів упізнала об'єкт;
- впізнаюча, особа добре знає об'єкт пред'явлення для впізнання, чітко називає ознаки, які не викликають сумніву в індивідуальності цього об'єкта;
- є відомості про об'єкт, які очевидно встановлюють його тотожність (номер на годинник і відповідний номер у паспорті на цей годинник) та ін.
Класифікація пред'явлення для впізнання на види здійснюється за багатьма критеріями:
> Залежно від суб'єкта впізнавання - пред 'явлення для впізнання:
а) свідком;
б) підозрюваним;
в) обвинуваченим;
г) потерпілим;
д) підсудним.
^ За формою проведення впізнавання:
а) пред'явлення об'єкта в натурі (безпосереднє впізна-
вання);
б) пред'явлення об'єкта, зображеного чи іншим способом
зафіксованого на фотографії, кіно-, відеострічці чи аудіокасеті (опосередковане впізнавання).
> За кількістю проведення дослідних дій щодо одного й того ж об'єкта впізнання:
а) первинне (тобто основне),
б) повторне. Допускається лише у випадках:
- коли спершу проводили пред'явлення для впізнання об'єкта за фотографіями тощо (тобто не в натурі);
- коли впізнавач після безрезультатного проведення слідчої дії заявляє, що насправді впізнав об'єкт, але з тих чи інших причин злякався сказати про це;
- коли на момент проведення пред'явлення для впізнання у суб'єкта впізнавання був тимчасовий дефект зору (слуху) або умови, за яких проводилася слідча дія, не дозволили йому належно розглянути (почути тощо) пред'явлені об'єкти.
> За кількістю осіб, які одночасно впізнають об'єкт:
а) одностороннє впізнавання;
б) зустрічне впізнавання (про цей різновид ще йтиме мова
згодом).
> Залежмо від рецепторів органів чуття, якими, власне, здійснюється впізнавання:
а) на слух, тобто за голосом;
б) з використанням інших органів чуття: на дотик, на нюх, на
смак (дегустування);
- в інший спосіб.
> За видом психічного процесу впізнавання об'єкта:
а) симутивне (або ще називають "синтезоване", коли висно-
вок про тотожність чи нетотожність роблять із сприйняття
об'єкта в цілому, тобто має місце загальне сприйняття без за-
уважень на окреме);
б) сукцесивие ("аналітичне" - висновок роблять із аналізу
окремих ознак об'єкта, а вже потім - загальний висновок про
сам об'єкт).
> І за найбільш розповсюдженим критерієм проведення впізнавання можна поділяти за характером об'єкта впізнавання:
а) людей;
б) предметів, речей, документів;
в) трупа людини або частин розчленованого трупа;
г) тварин чи їхніх трупів;
д) ділянок місцевості та приміщень.
Можливо, в літературі ви знайдете ще й інші класифікації (поділ за іншими класифікаційними рубриками), але й названого, як вилається, достатньо, щоб зауважити на багатогранність розглядуваної слідчої дії.
І на завершення варто сказати, що треба відрізняти слідчу дію "пред'явлення для впізнання" від:
- оперативно-розшукового впізнавання - заходу, що проводиться відповідними підрозділами у ході розшуку і викриття злочинців (розшук за фотографіями, портретами, композицією, або ж коли має місце впізнавання затриманого як запідозреного у злочині, що проводиться без дотримання процесуальної процедури очевидцями злочину, потерпілими тощо);
• очної ставки;
- пред'явлення об'єктів на ознайомлення з ними під час проведення окремих слідчих дій, найперше допиту, очної ставки, відтворення обстановки та обставин події з метою реалізації певних тактичних або доказувальних завдань.