В точках дотику контексту формується взаєморозуміння
Спілкуючись із співрозмовником, спілкуєшся із його контекстом
Брехня - це один із контекстів істини
Спілкування із клієнтом означає поглинання: або його дійсність поглине нас, або наша - його.
Конфлікти базуються, часто, на однакових істинах (текстах), але взаємопротилежних контекстах
У спілкуванні немає вірних рішень, є бажані.
Конфлікт із співрозмовником, як болото - чим більше пручаєшся (перечиш), тим швидше воно тебе затягує, щоб вилізти слід розслабитись і змінити позицію.
У темряві усі кольори чорні, щоб побачити відмінності слід увімкнути світло. Так і з людьми - у світлі вони відразу набувають своїх кольорів.
Причина відмінностей точок зору різні бачення на кінцевий результат.
Успіх кожен з нас бачить по різному.
Коли ми починаємо хотіти зрозуміти чужий контекст? Мабуть, ніколи, але ми можемо поєднати власний із чужим.
Очевидні речі часто такими не є. Мабуть, бо немає нічого очевидного.
Спілкування дає змогу розвиватись або бути предметом для розвитку іншому.
Це як у дикій природі, кожна втрачена добич (можливість) - це не лише втрачений шанс, але й програш іншому хижаку.
Боляче вірити, що я не правий. Ще б пак, а як тоді можна бути певним у щось, якщо власний світ підводить.
Тут доречно засумніватись, чи істина існує без контексту її трактування.
Тут доречно засумніватись чи існує людська думка, без слухача. Це як останній в свому роді мамонт, він ще живий, але уже вимер.
Сумніви породжують думки
Через заперечення я не лише помиляюсь, але й починаю розуміти чому інші праві.
Люди не вміють читати думки, але уміють домовлятись - це куди краще, бо надійно і не так інтимно.
Через контекст відкриваю істину, через помилки - мислю.
Спілкування часто як прийом їжі: звичні страви поглинаються швидко, без задуми, без насолоди; унікальні ж - обережно, з осторогою, захопленням (хоча інколи трапляються й дуже огидні).
Діти часто втрачають контроль, бо їх не розуміють, а потім вони розуміють, що нерозуміння це норма. Ми усі так живемо.
Існує чимало підходів до ведення переговорів, усе лиш для того, щоб навчитись слухати інших.
Спілкування - це поле бою, тільки жертви тут вимірюють мільйонами.
Коли я бачу зорі, запитую себе - чому вони наді мною. Коли я нерозумію свого співрозмовника - запитую, чому він мені не зрозумілий.
У кожного своя манера спілкування, але завжди є той хто правий. Чи ні?
К. Людяність рідко сумісна із витонченим мовленням і безневинністю
К. Не жалій про те, що люди тебе не знають, але жалій, що сам не хочеш пізнати людей.
Навчання без мислення втрачає сенс, в той час, як мислення без навчання може бути небезпечним.
К. Можна змусити людей до покори, але не до навчання.
К. Якщо можеш виправляти сам себе, то немає такого з чим не справишся. І як тут можна змінювати інших, якщо себе змінити тяжко.
Спілкування вимагає обережності.
Слід спробувати помилятись без виправдань, це тяжко, але правильно.
Не зрозуміти співрозмовника, доки не зрозумілий сенс його слів