It's me.

Христя, я вирішив тобі розповісти набільшу таємницю в своєму житті, бо це мене дуже хвилює і в мене немає людей які можуть мене підтримати, тому спочатку сказав, що сам себе задушу колись. Я не люблю себе таким яким я є, бо я не проста людина і почав я це помічати ще в дуже юному віці. Я пишу це з сльозами на очах, бо емоційно складно про таке говорити іншим. Я християнин і віра в Бога це мій особистий вибір, я вірю, що існує той, хто любить мене і віддав за мене свого сина, щоб я мав спасіння. Я вірю і буду вірити, це моя ініціатива і моє право.

Маю визнати, бути християнином важко, у світі є багато спокус та випробувань через які потрібно проходити. Я впевнений, що все пройду з Ним! Але не знаю чи Бог правильно зробив, що створив мене таким, бо я гей. Я розумію, що тобі важко уявити або ти збентежена, але ти на данний момент ти єдина людина з оточення християн яка це знає, я сподіваюсь ти мене не кинеш, бо за час дружби з тобою зрозумів, що ти надійна і розуміюча. Звісно я вже не буду для тебе таким як раніше, бо це протиречить християнським цінностям з яких напевне і почалась наша дружба, можна сказати. Я тепер відчуваю, що скинув камінь, який стояв в грудях дуже довго, мені складно зараз, я просто інколи не хочу жити. Я молюсь і питаю в Бога, чому так, але не отримую відповіді...