invest
х-qзміст
- тема 5: капітальне будівництво
- тема 6: правове регулювання спільного інвестування
- тема 7: правове регулювання інноваційного інвестування
offtop
Планова перевірка суб’єктів господарювання проводиться посадовими особами Державної інспекції з енергозбереження та її територіальних органів з такою періодичністю:
з високим ступенем ризику — не частіше ніж один раз на рік;
із середнім ступенем ризику — не частіше ніж один раз на три роки;
з незначним ступенем ризику — не частіше ніж один раз на п’ять років.
ТЕМА 5
Реконструкція — комплекс будівельних робіт, пов'язаних із зміною техніко-економічних показників чи використанням об'єкта за новим призначенням у межах існуючих будівельних габаритів. Складовою частиною реконструкції об'єкта може бути його капітальний ремонт.
Розрізняють підрядний, господарський та підрядно-господарський способи та змішаний спосіб капітального будівництва.
Підрядний спосіб це господарські правовідносини, що складаються щодо підряду на капітальне будівництво. Передбачається, що замовник як суб'єкт інвестиційної діяльності підряджає на будівництво об'єкта будівельного підрядчика на відповідних договірних умовах. Відносини, що складаються при цьому, регулюються договором підряду на капітальне будівництво.
Господарський спосіб полягає у виконанні робіт і введенні об'єкта в експлуатацію силами самого забудовника, тобто того підприємства чи організації, яке є розпорядником інвестицій і яке має затверджену будівельну
Крім Кабінету Міністрів України, який здійснює загальне керівництв в галузі будівництва, спеціальним органом державного управління в цій галузі є Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства
власником об'єкта будівництва є замовник, якщо інше не передбачено договором.
Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об’єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками, здійснюється на підставі акта готовності об’єкта до експлуатації шляхом видачі органами державного архітектурно-будівельного контролю сертифіката у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства сертифіката
Експертизу проектів будівництва проводять експертні організації незалежно від форми власності, що відповідають визначеним Мінрегіоном критеріям і відомості про які внесені Мінрегіоном або на підставі делегованих повноважень саморегулівною організацією у сфері архітектурної діяльності за відповідним напрямом підприємницької діяльності до переліку експертних організацій.
Відповідальність за порушення договору підряду на капітальне будівництво
Господарським кодексом окремо визначена позовна давність для вимог, що виникають з неналежної якості робіт за договором підряду на капітальне будівництво, яка визначається з дня прийняття роботи замовником і становить:
• один рік – щодо недоліків некапітальних конструкцій, а в разі якщо недоліки не могли бути виявлені за звичайного способу прийняття роботи – два роки;
• три роки – щодо недоліків капітальних конструкцій, а в разі якщо недоліки не могли бути виявлені за звичайного способу прийняття роботи – десять років;
• тридцять років – щодо відшкодування збитків, завданих замовникові протиправними діями підрядника, які призвели до руйнувань чи аварій.
Згідно з частиною 1 статті 884 ЦК гарантійний строк виконання робіт за договором будівельного підряду становить 10 років від дня прийняття об'єкта замовником, якщо більший гарантійний строк не встановлено договором або законом
https://pidru4niki.com/1566072147890/pravo/budivelniy_pidryad
https://protocol.ua/ru/pro_regulyuvannya_mistobudivnoi_diyalnosti_stattya_39/
тема 6
правове регулювання спільного інвестування
Класифікація інвестиційних фондів
Залежно від порядку здійснення діяльності: відкриті, інтервальні, закриті.
Розміщення і викуп цінних паперів відкритого фонду відбувається щодня, тобто інвестор може в будь-який робочий день як купити, так і продати цінні папери фонду. Головна відмінність цього фонду - це висока ліквідність. Відповідно, відкритий фонд як самий ліквідний інструмент вимагає наявність в своїх активах найбільш ліквідних інструментів.
Цінні папери інтервального фонду інвестор може придбати та продати лише протягом визначеного в проспекті емісії фонду періоду (інтервалу), за законодавством – не рідше, ніж раз на рік. Більшість таких фондів розміщують і викупають цінні папери значно частіше.
Відкриті та інтервальні фонди є, як правило, безстроковими (створеними на необмежений термін діяльності).
Закритий інвестиційний фонд може бути лише строковим. Згідно із законодавством ні КУА, ні сам фонд не зобов’язані викупати цінні папери інвестора такого фонду до моменту закриття ІСІ. Але при цьому цінні папери фонду закритого типу можуть перебувати у вільному обігу на ринку – їх можна подарувати, продати третій особі, використати як поруку тощо.
Залежно від складу активів: диверсифіковані та недиверсифіковані.
Диверсифіковані фонди жорстко контролюються відносно напрямків та обсягів інвестування в той чи інший актив. Інвестиційні фонди відкритого та інтервального типів можуть бути лише диверсифікованими.
Недиверсифіковані фонди – інвестиційні фонди, щодо яких не існує жорстких вимог диверсифікації активів. Можуть здійснювати інвестиції у цінні папери, об’єкти нерухомості, корпоративні права, тощо.
Венчурні фонди - це корпоративні або пайові недиверсифіковані інвестиційні фонди, активи яких більше, ніж на 50 % можуть складатися з корпоративних прав і цінних паперів, які не торгуються на фондових біржах. Ці фонди здійснюють виключно приватне розміщення емітованих ними цінних паперів і провадять досить ризиковану інвестиційну стратегію, зокрема в інноваційні проекти. Інвестування в дані фонди на сьогодні не доступні для фізичних осіб.
Строкові та безстрокові.
Строкові фонди – створюються на певний строк, зазначений у проспекті емісії, після закінчення якого такі фонди припиняють свою діяльність.
Безстрокові фонди – створюються на невизначений строк.
Диверсифіковані та недиверсифіковані інвестиційні фондиДиверсифіковані інвестиційні фонди
До активів диверсифікованих інвестиційних фондів висуваються жорсткі вимоги щодо диверсифікації вкладень:
– кількість цінних паперів одного емітента в активах ІСІ не повинна перевищувати 10% загального обсягу цінних паперів відповідного випуску;
– сумарна вартість цінних паперів, що становлять активи ІСІ у кількості понад 5% загального обсягу їх емісії, на момент їх придбання не повинна перевищувати 40% вартості чистих активів ІСІ;
– щонайменше 80% загальної вартості активів ІСІ повинні становити гроші, ощадні сертифікати, облігації підприємств та облігації місцевих позик, державні цінні папери, а також цінні папери, допущені до торгів на фондовій біржі.
Диверсифікованим ІСІ заборонено:
– тримати в грошових одиницях, на банківських депозитних рахунках, в ощадних (депозитних) сертифікатах та банківських металах понад 50% загальної вартості активів ІСІ, при цьому не більше ніж 10% загальної вартості активів ІСІ у зобов’язаннях одного банку;
– купувати або додатково інвестувати в цінні папери та зобов’язання однієї юридичної особи понад 5% загальної вартості активів ІСІ;
– купувати або додатково інвестувати у державні цінні папери, цінні папери, доходи за якими гарантовано Кабінетом Міністрів України, понад 50% загальної вартості активів ІСІ. При цьому забороняється інвестувати понад 10% загальної вартості активів ІСІ у цінні папери одного випуску;
– купувати або додатково інвестувати в цінні папери органів місцевого самоврядування понад 40% загальної вартості активів ІСІ. При цьому забороняється інвестувати понад 10% загальної вартості активів ІСІ у цінні папери органів місцевого самоврядування одного випуску;
– купувати або додатково інвестувати в цінні папери, доходи за якими гарантовано урядами іноземних держав, понад 20% загальної вартості активів ІСІ;
– купувати або додатково інвестувати в акції та облігації іноземних емітентів, які допущені до торгів на організованих фондових ринках іноземних держав, понад 20% загальної вартості активів ІСІ;
– купувати або додатково інвестувати в інші активи, дозволені законодавством України, понад 5% активів ІСІ;
– купувати або додатково інвестувати в цінні папери, доходи за якими гарантовано урядом однієї іноземної держави, понад 10% загальної вартості активів ІСІ;
– купувати або додатково інвестувати в об’єкти нерухомості понад 10% загальної вартості активів ІСІ;
– купувати або обмінювати цінні папери, емітентами яких є пов’язані особи ІСІ, компанії з управління активами або зберігача.
Недиверсифіковані інвестиційні фонди
До активів недиверсифікованих ІФ не висуваються наведені вище вимоги щодо диверсифікації.
3
Якого типу фонд вибрати для здійснення інвестиційної діяльності? У цьому матеріалі розбираємося з можливостями, які надають інвестору корпоративні та пайові інвестиційні фонди.
Два інструменту для ефективного інвестування.
Інститути спільного інвестування (далі ІСІ) - юридичні особи, наділені правом залучати грошові кошти для подальшого інвестування в різні проекти та активи. Законодавством визначено два види фондів - пайові та корпоративні інвестиційні фонди (далі КІФ та ПІФ).
ПІФ і КІФ можуть бути наступних типів:
- відкритий фонд бере зобов'язання викупати свої цінні папери в момент звернення їх власника;
- інтервальний фонд викупає свої цінні папери в певний інтервал, визначений проспектом емісії;
- закритий фонд здійснює викуп цінних паперів в момент ліквідації (припинення діяльності).
ІСІ може бути наступних видів:
- диверсифікованим - тобто, чітка диверсифікація активів: не більше 10% в цінні папери одного емітента; 70% активів повинні становити банківські депозити, ощадні сертифікати, банківські метали, облігації підприємств та державні цінні папери, які торгуються на біржі;
- недиверсифікованими ІСІ можуть бути тільки закриті фонди, та здійснюють виключно приватне розміщення акцій КІФ або інвестиційних сертифікатів ПІФ.
Так само КІФ та ПІФ можуть бути спеціалізованими і належати до наступних класів:
- фонди грошового ринку;
- фонди державних цінних паперів;
- фонди облігацій;
- фонди акцій;
- індексні фонди;
- фонди банківських металів.
Інвесторами ІСІ можуть бути як фізичні, так і юридичні особи. Інвестор стає акціонером фонду, придбаваючи його цінні папери - інвестиційні сертифікати ПІФ або акції КІФ. Корпоративний та пайовий інвестиційні фонди мають багато спільного, але є принципові відмінності, які впливають на вибір фонду для вирішення тих чи інших бізнес-завдань.
Головна відмінність між видами фондів полягає в організаційно-правовій формі - КІФ створюється як акціонерне товариство, юридична особа. Він повинен пройти реєстрацію в державному реєстрі підприємств та організацій України, стає на облік в податковій службі України та інших фондах. На малюнку № 1 викладена коротка характеристика КІФ та ПІФ.
ІСІ наділені пільгами зі сплати податку на прибуток, вони звільнені від сплати цього податку, що робить цей інструмент привабливим в очах інвесторів. Також податковий кодекс України надає пільгу фізичним особам, акціонерам ІСІ. При виплаті дивідендів ставка податку на доходи фізичних осіб становить 9% на противагу базовій ставці 18%.
Малюнок № 1.
ПІФ - ставка на довіру
ПІФ, більш зручний для інвесторів, які не хочуть вникати в особливості роботи фінансових установ і не зацікавлені в додатковому контролі над компанією, що управляє. Головний їхній інтерес - отримати дохід. За законодавством, ПІФ може бути створений виключно компанією з управління активами (далі КУА).
ДовідкаКомпанія з управління активами юридична особа, має ліцензію НКЦПФР на управління активами. Діяльність КУА суворо регламентована і підзвітна.
КУА повинна дотримуватися наступних умов:
- статутний капітал не нижче 7 млн. гривень, сформований виключно грошима;
- наявність 3-х сертифікованих співробітників;
- щомісячна звітність в НКЦПФР;
- дотримання фінансових нормативів адекватності власного капіталу;
- дотримання законодавства, що регулює питання фінансового моніторингу;
- чіткі вимоги до приміщення і його технічного забезпечення.
Інвестор передає свої кошти в класичне довірче управління. Він розраховує на професіоналізм КУА, на досвід, знання і вміння керівників вкладати інвестиційні кошти у високоприбуткові фінансові інструменти та активи. Перелік таких інструментів, повинен бути зафіксований в інвестиційній декларації на етапі створення кожного фонду (інвестиційна декларація є невід'ємною частиною регламенту ІСІ). У той же час, КУА не має права, відповідно до законодавства, вказувати гарантований рівень прибутковості за результатами роботи фонду. Цінуючи своєю репутацією, менеджмент КУА, як правило, інвестує в різні активи, щоб диверсифікувати ризики і прагнути отримати дохід на вкладений капітал, вище ніж середня ставка по депозитах на 5-10%.
ПІФ також може використовуватися, коли бізнес-проекту, для вирішення певної задачі, необхідний ІСІ та, відповідно, супроводжуючий його професійний менеджмент. При цьому у інвесторів немає необхідності контролювати роботу фонду. Оцінивши з точки зору проектного фінансування всі аспекти існуючої бізнес-моделі, фахівці КУА можуть запропонувати ПІФ, як інструмент досягнення поставлених цілей. Вони володіють достатнім досвідом в реалізації інвестиційних проектів і здатні передбачити ризики, що істотно збільшує шанс на ефективність інвестиції.
ПІФ не має статусу юридичної особи, створюється за ініціативою КУА, реєструється в НКЦПФР. Після тога як НКЦБФР включить ПІФ до реєстру інститутів спільного інвестування та зареєструє регламент та проспект емісії, КУА може розміщувати інвестиційні сертифікати серед інвесторів.
Після розміщення інвестиційних сертифікатів, дотримуючись регламенту та інвестиційної декларації, КУА інвестує ці гроші в активи, зазначені в інвестиційній декларації.
Очевидно, що інвестор не прийме рішення інвестувати свої кошти в ПІФ, якщо немає довіри до керуючої компанії. Можливості контролю за діяльністю КУА у інвесторів ПІФ сильно обмежені в порівнянні з акціонерами КІФ.
КІФ - довіряй, але перевіряй
КІФ може бути використаний в такому ж форматі, як було описано вище: інвестори повністю покладаються на КУА (прописавши в статуті відповідні повноваження) і глибоко не втручаються в питання управління фондом і його активами. Але в такому разі втрачається сенс, всі механізми захисту прав акціонера КІФ, які спеціально були закладені в законодавстві.
КІФ, все-таки, призначений для інвесторів, для яких контроль важливий над діяльністю фонду. І такі повноваження реалізуються через органи управління КІФ - Загальні збори акціонерів та Наглядову рада фонду.
Після набуття статусу юридичної особи, КІФ реєструється в реєстрі інститутів спільного інвестування - реєстратором виступає Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку. КІФ має два статутні капітали, перший це мінімальний, він становить 1250 мінімальних заробітних плат на момент розміщення, а другий інвестиційний, він може бути будь-якого розміру.
До моменту державної реєстрації відкривається тимчасовий рахунок, і засновники вносять грошові кошти, а потім відбувається реєстрація фонду в державному реєстрі підприємств та організацій України.
Потім НКЦПФР включає КІФ до реєстру ІСІ та реєструє емісію акцій, регламент і проспект емісії. Ці документи містять всю інформацію про КІФ та адресовані в першу чергу майбутнім інвесторам, там міститься вся інформація про розмір емісії, номіналі цінних паперів, тип фонду (відкритий або закритий), список юридичних і фізичних осіб серед яких, можливе розміщення акцій фонду та інші юридичні нюанси.
Після реєстрації КІФ, з'являються акціонери, головний орган управління фондом. Найбільш важливі управлінські рішення в КІФ приймаються Зборами акціонерів: створення фонду, збільшення статутного капіталу, зміна найменування, розміщення акцій, затвердження проспекту емісії та інше. Апріорі кожен акціонер КІФ може брати участь в управлінні фондом в межах, визначених статутом, а також має право отримувати інформацію про діяльність фонду, зокрема звіти і протоколи зборів акціонерів та Наглядової ради фонду. Не останнє значення має право акціонерів КІФ міняти КУА, зберігача цінних паперів, аудитора і оцінювача. Це охороняє КІФ від недобросовісного виконання договірних зобов'язань суб'єктами, що обслуговують діяльність фонду.
Акціонери КІФ мають широкі права з точки зору управління фондом, а також унікальні можливості для захисту своїх майнових та корпоративних прав від спроб незаконного захоплення власності. Детальніше про захист активів можна дізнатися в статті "Як захистити активи і отримати додатковий дохід"
Збори акціонерів призначає Наглядова рада з 3-х і більше осіб. Основна функція Наглядової ради КІФ це виконання рішень акціонерів і контроль за тим як КУА управляє активами КІФ.
КУА укладає з КІФ договір на управління активами, цей договір підлягає затвердженню Зборами акціонерів. На малюнку № 2 схематично зображено взаємодія КІФ та КУА в процесі виконання умов договору на управління активами і дотриманням законодавства, що регулює діяльність ІСІ.
Малюнок №2.
Бухгалтерський і податковий облік усіх операцій ПІФ і КІФ здійснюється КУА.
КУА не має право розпоряджатися активами КІФ та ПІФ на свій розсуд, так само ці активи обліковуються окремо від активів КУА. Вони не можуть бути стягнуті або заарештовані за зобов'язаннями КУА.
Таким чином корпоративні та пайові фонди не тільки два різних види ІСІ, а й дві різні концепції організації інвестиційного фонду, які дозволяють інвестору самому вибрати рівень залученості в процеси управління і контролю.
тема 7
правове регулювання інноваційного інвестування
Інновації - це кінцевий результат інноваційної діяльності, у вигляді нового чи удосконаленого продукту або технологічного процесу, який наділено якісними перевагами при використанні та проектуванні, виробництві, збуті, використовується у практичній діяльності та має суспільну перевагу.
Набуття статусу інноваційної структури (що засвідчується свідоцтвом про її реєстрацію та дає їй право на отримання податкових, валютно-фінансових та інших передбачених законодавством пільг і переваг) відбувається з дотриманням встановленої процедури, першим етапом якої є розробка і затвердження уповноваженим на це органом (Комісією з організації діяльності технологічних парків та інноваційних структур інших типів) проекту діяльності інноваційної структури, який повинен містити:
- визначення концепції та цілей функціонування інноваційної структури;
- визначення основного інноваційного продукту (товару, виду послуг);
- техніко-економічне обґрунтування;
- інформацію про учасників інноваційної структури;
- інформацію про її органи управління та положення про орган управління науково-технічною діяльністю інноваційної структури, погоджене з МОН України;
інноваційна продукція - нові конкурентоздатні товари чи послуги
Трансфер технології — передача технології, що оформляється шляхом укладення двостороннього або багатостороннього договору між фізичними та/або юридичними особами, яким установлюються, змінюються або припиняються майнові права і обов'язки щодо технології та/або її складових
спільне підприємство - підприємство, створене для виконання проектів технологічного парку, одним із засновників якого є технологічний парк або учасник технологічного парку, а іншими - резиденти чи нерезиденти, сумарний внесок яких до статутного фонду становить суму в національній валюті, еквівалентну не менше 50 000 доларів США.
Стаття 331. Договір на створення і передачу науково-технічної продукції - Модифікована науково-технічна продукція
Інноваційним підприємством визнається підприємство (об'єднання підприємств) будь-якої форми власності, якщо більш ніж 70 відсотків обсягу його продукції
Пріоритетний інноваційний проект – це інноваційний проект, що реалізується в рамках пріоритетних напрямів інноваційної діяльності
https://buklib.net/books/37110/
http://moodle.ipo.kpi.ua/moodle/mod/resource/view.php?id=32405
https://buklib.net/books/37223/
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/991-14#Text