Instagram

В останній час багато думаю про інста-залежність, і що це є великою проблемою. Особливо смішить тема ‚Як стати інста-блогером‘. (звичайно, ви станете ‚популярними‘, слідкуючи правилам інстаграму, але куди ділась естетика та просте візуальне насолодження?..)

І так, щоб бути інста-блогером, потрібні:

– Щоденні історії. !Важливо, щоб вони були розмовні. Кого це цікавить? Та буквально кожну людину, ніхто не промотує вперед і уважно слухає вашу важливу інформацію;

– Пости кожні два дні, і не дай каньє ти пропадеш на тиждень, тоді можна вважати, що ти втратиш всі свої досягнення;

– Потрібно писати!!! Великі пости, корисні пости, на всі існуючі теми в світі. Чи цікаво це комусь? Неважливо. Як і те, що ти маєш постити кожен день, а корисний текст обов‘язково має бути!

Окей оформлення профілю, актуальні, загальний вигляд — це важливо, на це дійсно звертають увагу. Але, я ніколи не зрозумію, навіщо всіх пхати під одні рамки? Навіщо всім писати пости? Навіщо взагалі викладати розмовні історії, чи історії по типу ‚як я приготувала салат‘? Це дійсно комусь цікаво? За цим хтось слідкує? І їм не набридає?..

Інстаграм це просто соц.мережа. Це не життя. Ось за це мені прикро, хоча я й сама проводжу там досить багато часу.

Особисто мені дуже набридають люди з однотипними історіями, а особливо з ‚корисними‘ постами (не всі, але більшість). Всііі поголовно пишуть їх, інстаграм просто кишить одними й тими ж текстами. Звичайно, всі можуть висловлювати свої думки, але не в кожного є належність, просто більшість слідкує за порадами інстаблогерів писати тексти, до написання яких в них немає не те, що таланту, але пристрасті, щирості і відкритості. Одразу видно, хто робить це заради популярності.

Щоденні пости — що за брєд? Зникати на тиждень неприпустимо — серйозно? А жити, коли? З яких пір в підлітків є так багато часу щоб фоткатись кожен день? Чи тоді ви можете забути про красиве оформлення профілю і виставляти пости типу ‚Хоч би було бо не можу пропасти так надовго‘?

Особисто мені подобаються профілі візуально красиві, з естетичними історіями, атмосферні. І мені взагалі неважливо як часто ця людина з‘являється, навпроти — чим менше, тим краще (1-2 історії в день, 1-2 поста в 2 тижні). Навіть якщо й пропаде на п‘ять місяців — це нормально.

А щодо великих ‚корисних‘ постів — навіщо вони, кому вони, хтось їх читає? Якщо це не спеціалізовані акаунти (або люди, які гарно пишуть), то я не розумію навіщо.

Для мене інстаграм — це джерело фотографій. Нічого надприродного я не потребую. А пости можу писати в телеграмі, й ділитись думками.

Будьте таким інста-блогером, щоб на ваші фотки чекали з нетерпінням, кожен текст перечитували ще й ще, з кожним разом відкриваючи для себе щось нове, а на історіях зупинялись. Привносіть в інст щось особливе, щось своє, тоді і ваш профіль, і ви будете сяяти.