gd

Кожен період в існуванні Європейської цивілізації мав свою невелику "калі-югу". Однак, нині ситуація видається нам особливою: ворог роду людського підриває і намагається розмите саме поняття людськості. Ті, кого Господь назвав "дітьми диявола" (Ін.8:41) труять нас гендером, трансгуманізмом та іншими пародыями на визначений Творцем порядок. Ми мимоволі впадаємо в безнадію, зневіру і розпач. 

Виглядає песимістично, як для великоднього допису. Недарма ж в західній християнській традиції зневіра (церк.-слов. униніє) визначено одним зі смертних гріхів. Про демонів зневіри писав і східний отець Євагрій Понтійський. Зневіра є по суті визнанням залишеності Богом або ж не можливості спасіння. 

А уявіть на мить, як почувались учні Христа, самовидці Його смерті на хресті. Він казав їм, що воскресне на третій день, та вони до пуття не розуміли цих слів (Ін.20:9). Іосиф Аримафейський спокійно випросив Його тіло і разом з Никодимом поховав. Жони-Мироносиці збиралась віддати йому належну шану. Апостоли перебуваги в глибокому сумі. Нашу безнадію не порівняти зі станом перший учнів Христа, які побачили на власні очі смерть Сина Божого! Вони, однак, не зневірились, не відреклись, вони зберігали віру та вірність. 

Будьмо і ми віруючими і вірними. 

В сей день іже сотвори Господь возрадуємся і возвеселимся в онь. 

Смерть не страшна, бо воскрес Христос - каже Іоан Златоуст. Не страшні нам і чергові демони пост-модерну. 

З нами Бог, веселіться народи! 

Христос воскрес! Воістину воскрес!d