Футбол

Мої спортивні досягнення

Віталій Овчаров

Мені 45. А два роки тому моя команда здобула срібло у Європейському чемпіонаті «ДіаЄвро» з футзалу. Я воротар, капітан та гравець команди з футзалу серед діабетиків «ДіаЄвро Україна». Так, і ще, я - діабетик. Та хто сказав, що діагноз діабет - це вирок, то хай сідає на лаву запасних! Бо ніколи не пізно, а також нічого не може стати на заваді тому, хто знайшов своє покликання/справу/хобі, яке приносить кайф та перехоплює подих.

Отже, активний спорт з дитинства був зі мною. Усі дворові ігри, шкільні спортивні змагання, секції – усе було моє. Футбол та баскетбол – мої фаворити у юнацькі роки. Футбол супроводжує мене все життя і до нині. Маю досвід різноманітний - від любительських до професійних команд, від місцевих/регіональних змагань до міжнародних чемпіонатів.

Саме про міжнародний чемпіонат «ДіаЄвро» хочу розповісти. У ньому змагаються збірні з різних країн Європи. Обов’язкова умова – футболісти-діабетики. Три роки поспіль збірна команда України брала учать у чемпіонаті, а останній рік, навіть, Україна приймала у Києві даний чемпіонат Європи. І три роки поспіль моя команда йшла до переможних нагород – від почесного четвертого місця чемпіонату Європи, бронзового призера до срібних медалей. І, якби не всесвітня пандемія та скасування проведення чемпіонату, можливо, і золото ми спромоглися б здобути))))

Моя Команда – моя Гордість. Моє захоплення – мій ковток свіжого повітря. Особливо з настанням особливих карантинних умов – розрада, натхнення, гарний настрій та відмінне самопочуття. Хлопці з команди «ДіаЄвро» - герої, які досягли спортивних вершин, не дивлячись ні на що. І я ніколи не втомлюся повторювати, що діабет не може стати на заваді здоровому спортивному життю!

Зараз я граю у команді з футзалу «This is ПИВБАР». Це команда не діабетиків, але мене прийняли з радістю і коментарями, що мій рівень, аж ніяк не поступається гравцям без «особливого» діагнозу, я граю на рівних. Ми приймаємо учать у багатьох Київських лігах та чемпіонатах, регулярно тренуємося та проводимо спаринги. І хоч попереду мій 46-й рік, кидати футбол не збираюся, так, як не бачу сенсу життя без нього)))) Це той адреналін, який хочеться відчувати знову і знову. Смак персональних та командних перемог ні з чим не зрівняється.

Бажаю кожному віднайти та відчути те, без чого його життя здається не повним, відчути, кайфонути та наповнитися своїми ендорфінами.

На фото я і моя команда «ДіаЄвро», бронзові та срібні призери Європейського чемпіонату «ДіаЄвро»