Безпілотники перетворюють війну на офісну роботу
Антон ПроцюкЯк це впливає на військові конфлікти — і на ментальне здоров’я операторів дронів
Зброя еволюціонує, військове мистецтво розвивається — однак тисячоліттями концепція війни залишалася однаковою: є поле битви, де воїни стикаються одне з одним віч-на-віч.
Але безпілотні літальні апарати це змінюють. Безпілотники дозволяють бути воїном на офісній роботі з дев’ятої до п’ятої — сидіти у військовій базі в Неваді за тисячі кілометрів від місця військового конфлікту в Іраку чи Сирії.
Як це змінює сучасні війни? Яку ціну платять оператори дронів? Розповідаємо про це у партнерстві із онлайн-кінотеатром документального кіно DOCUSPACE.
Як безпілотники впливають на війну
Військові дрони активно використовуються уже кілька десятиліть. США почали спиратися на бойові безпілотні літальні апарати під час війни проти тероризму після терактів 11 вересня. За однією оцінкою, з 2010 року Америка здійснила принаймні 14 тисяч ударів з безпілотників, від яких загинули від майже 9 тисяч до майже 17 тисяч людей.
(А загалом історія розробок безпілотних військових систем значно давніша: вона сягає не лише Першої світової війни, а й навіть дев’ятнадцятого століття).
Утім, за останні кілька років дрони все активніше впливають на те, як військові конфлікти розгортаються та виглядають. Недавнім прикладом є минулорічна війна в Нагірному Карабаху, де великий флот дронів був значною перевагою Азербайджану і союзної йому Туреччині. У підсумку ці країни здобули перемогу.
Як показало це протистояння, а також конфлікти на Близькому Сході, безпілотні літальні апарати дають перевагу меншим державам, які не є світовими військовими лідерами, та недержавним угрупованням: безпілотники є порівняно недорогими для закупівлі та використання.
Як пише американське видання Foreign Policy,
«після того, як Азербайджан розгромив Вірменію минулої осені, стало очевидним не лише те, що американські військові більше не матимуть беззаперечної переваги в повітрі над [іншими потужними державами] як-то Китай — з чим чиновники міністерства оборони давно змирилися, — але й те, що бідніші країни можуть купити собі солідні військово-повітряні сили на ринку».
На більш концептуальному рівні експерти хвилюються, що усе активніше використання дронів зробить війни більш кривавими: безпілотні літальні апарати спрощують ведення війни у тому сенсі, що не вимагають посилати значну кількість солдатів на поле бою. Таким чином, ескалація військових конфліктів стає простішою як технічно, так і політично.
«Офісні воїни»
Оператори військових дронів сильно відрізняються від традиційних воїнів — вони не ризикують своїм життям і не змушені виживати у складних умовах. Вони не стикаються з картинками війни, які ми знаємо із «На Західному фронті без змін» чи «України в огні» — а проводять розвідку місцевості та приймають рішення про вбивство людей віддалено, нерідко з офісу у військовій базі.
Пілот, якого цитує New York Times, розповідає:
«були ситуації, коли я буквально скидав бомби на противника, а через 20 хвилин отримував повідомлення з проханням купити молока по дорозі додому».
Це викликає зневажливе ставлення — від інших колег зі збройних сил до антивоєнних активістів. Як іронічно пише американська дослідниця Лорі Калгун,
«під час Першої світової війни військам доводилося виживати у імпровізованих окопах в екстремальних погодних умовах. Вони залишалися без базових зручностей протягом довгих місяців, не в змозі помитися або навіть переодягтися… Це різко контрастує із “офісними воїнами”, котрі працюють на полі битви 21 століття — вони можуть вибігти в кав'ярню у перерві між місіями, де вони вбивають людей кліком мишки, і повернутися додому на смачну вечерю у кінці дня».
У той же час, робота операторів дронів може бути чи не настільки ж психологічно складною і травматичною, як пряма участь у бойових діях. Оператори бойових дронів також нерідко отримують розлади на кшталт ПТСР і стикаються з ментальними проблемами.
Чому так? ABC News пише про дві можливі причини, на які вказують дослідження.
По-перше, оператори дронів проводять багато часу разом із своїми потенційними жертвами — розвідка та збір інформації може тривати тижнями. «Вони бачать, як об'єкти їхньої атаки… проводять час із сім'єю та друзями» — а потім здійснюють атаку, після чого нерідко змушені стежити за результатами смерті цих людей.
New York Times цитує дослідження, за яким аналітики, залучені до віддалених бойових дій, бачать більше насильства — на кшталт знищених будинків і трупів — ніж більшість солдатів на місці.
Ще одна причина, про яку розповідає ABC News — моральний дисонанс. Якщо у традиційних бойових діях вбивство людей часто є реакцією на безпосередню загрозу власному життю, то оператори дронів зазвичай захищені, і їхнє життя та фізична безпека не є під загрозою. Тому вони «втрачають відчуття морального виправдання за свої дії».
Цей матеріал ми написали у партнерстві з онлайн-кінотеатром документального кіно DOCUSPACE. Зараз там можна подивитися фільм «А ночі вже більше не буде», який досліджує суміжну тему — реалії життя пілотів винищувачів в Афганістані, Іраку та Сирії.
Їх сприймають наче запрограмованих машин — але ті живуть у постійному страху припуститися помилки. Авторка фільму провела багато часу із військовими, котрі керують гвинтокрилами над зонами бойових дій — і розповідає про це у фільмі.
Фільм можна переглянути онлайн у кінотеатрі DOCUSPACE.