Dom

Світло прийшло

Безлад в голові, в цій каші тільки сокири не вистачає.

Жовті гусениці докинуть мене до найближчої зупинки біля будинку, а там вже якось сам.

У коробці яка затягне мене на верх, за звичкою натискаю на кнопку шість (просто всі інші кнопки хтось давно спалив).

Піднімаюсь ще на поверх вище.

У передпокої мене ніхто не зустріне, та й не треба.

Диван та інші бездушні меблі - відмінна сім'я яка не розмовляє.

Або та яку я заслужив?

Я напевно найбільш невдале творіння Бога, швидше за все він натиснув на кнопку "рандом" коли мене створював.

Дякую за те що прокачав до 10 мій алкоголізм і скіл до виживання.

Згодом я прийняв буддизм і позичив грошей у сусіда, обіцяючи що поверну в наступному житті.

Вирішив що варто перебратися в гори - дізнатися і прийняти самого себе.

Загалом зробити те, що мені ніколи не вдавалося і нарешті знайти своє місце.

Мене мучив голод і дикий холод.

Одного разу вовки які проходили повз, з небажанням але прийняли мене до себе в зграю.

Прикро, але я не вмів гарчати (через те що картавий) і тому не зміг стати ватажком.

Через кілька років я повернувся в місто.

Чи то я нарешті зрозумів самого себе, то чи ще щось, але повернуться до повсякденного життя не зміг.

Я почав вважати що мій будинок - не мій, і я - не я.

Незабаром мене знайшли мертвим у квартирі.

Я лежав у закривавленій ванні, а зверху плавала книга однієї моєї знайомої.

Вона була відкрита на 47 сторінці і 8 рядок зверху був виділеним.

Дослівно в ній було написано так:

"Мені здається у мене аутизм"

Я сам не бачив, але сусіди які мене знайшли кажуть, що я посміхався.

Звичайно ж після смерті я не віддав борги.

Я став порожнечею з поглядом: "ніби дізнався секрети усіх таємниць всесвіту" і посміхався, кидаючи попіл на дешеві коври з ринку.

Культура не втішає