Доклад

Добрий день, дорогі товариші!

Студенти ІАТ Астахова Ольга і Тараш Георгій підготували до вашої уваги доповідь на тему: “Особливості визначення поняття спонсорства в іноземних державах”. У роботі було розглянуто правове регулювання реклами і спонсорства зокрема Європейського Союзу, країн Європи та США. 

Спонсорство. У законі «Про рекламу» визначено, що спонсорство – це добровільна матеріальна, фінансова, організаційна та інша підтримка фізичними та юридичними особами будь-якої діяльності з метою популяризації виключно свого імені, найменування, свого знака для товарів і послуг.

Розглянемо детальніше.

У телепередачах, радіопередачах, матеріалах, в інших засобах масової інформації, видовищних та інших заходах, які створені і проводяться за участю спонсорів, можна наводити тільки ім’я або найменування спонсора та/або знаки для товарів і послуг спонсорів.

Інформацію рекламного характеру, наприклад: споживчі властивості товару, ціна товару, контактна інформація виробника тощо,- наводити заборонено.

Також у Законі «Про рекламу» забороняється наводити у телепередачах будь-яку інформацію рекламного характеру, яка подається у вигляді дикторського тексту та/або звукового супроводу, про спонсора – виробника алкогольних напоїв, його ім’я (найменування) та/або знак для товарів і послуг, що належить спонсору.

 Не можуть бути спонсорами:

- особи, що виробляють чи розповсюджуються товари, реклама яких заборонена законом;

-  особи, що виробляють чи розповсюджують товари, виробництво та/або обіг яких заборонено законом.

Програма, передача, підготовлена за підтримки спонсора, повинна бути означена за допомогою титрів чи дикторського тексту на початку та/або наприкінці програми, передачі.

------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

Слайд

Спонсорство відіграє важливу роль як для культурного сектору Європи в цілому, так і для корпоративного, адже це досить потужний напрямок комерційної діяльності. Спонсорство являє собою взаємовигідну співпрацю: одна сторона отримує кошти для свого розвитку, інша – ефективний спосіб збільшення впізнаваності бренду та зміцнення іміджу. Європа, яка вже є визначним ринком для бізнесу, може розглядатися як гарний простір для спонсорства. 

Слайд

Налагоджена система саморегулювання Європи не виключає існування норм про рекламу та спонсорство в національному законодавстві. Але майже всі законодавчі обмеження, які існують, лише повторюють і розвивають норми, закладені в загальноєвропейських документах. Європейська конвенція про транскордонне телебачення, що була прийнята в Страсбурзі 5 травня 1989 року, спеціально регулює рекламу та спонсорство. Відповідно до неї спонсорство – це участь фізичної або юридичної особи, яка не працює у сфері телерадіомовлення і не займається постановкою аудіовізуальних творів, в прямому чи не прямому фінансуванні програм з метою сприяння популярності імені, торгової марки або іміджу цієї особи.

Слайд

Конвенція визначає ряд правил для спонсорства. Так, відповідно до гл. 4, якщо програма або серія програм спонсоруються повністю або частково, це повинно бути чітко зазначено в титрах на початку та / або наприкінці програми. Також спонсор не має права впливати на зміст та час показу своєї програми таким чином, щоб це зачепило відповідальність і редакторську незалежність телеорганізації стосовно таких програм. Окрім цього, зазначається, що спонсоровані програми не повинні заохочувати до продажу, купівлі або оренди товарів чи послуг спонсора. Також Конвенція забороняє спонсорство програм і поточних подій. Більш того, в документі зазначено, що спонсорами не можуть бути фізичні або юридичні особи, основним видом діяльності яких є виробництво чи продаж товарів або надання послуг, реклама яких заборонена законом.

Слід зазначити, що ці правила майже не відрізняються від правил, зазначених у ст.5 ЗУ «Про рекламу», на відміну від правила зі ст.18 гл.4 конвенції, згідно з яким компанії, чию основну діяльність серед іншого становить виробництво або продаж лікарських засобів і надання медичних послуг, можуть бути спонсорами, сприяючи просуванню чи діяльності певної компанії, за винятком будь-якого посилання на ліки або конкретні медичні послуги, які можуть надаватися тільки за приписом лікаря. 

Слайд

Як я вже казала раніше, система саморегулювання Європи не виключає існування норм про рекламу та спонсорство в національному законодавстві. 

Так, у Франції, наприклад, спонсорство потребує  глубокого розуміння юридичних та фінансових тонкощів, а також специфіки французької громадськості. Французи відрізняють «спонсорство» («parrainage») та «корпоративну філантропію» («mecenat d’enterprise»). «Спонсорство» визначається у французькому податковому законодавстві як «чисто комерційна діяльність», обсяг послуг між двома сторонами, що має комерційний ефект (наприклад, розміщення рекламного тексту компанії-спонсора в театральному буклеті або кампанії з просування нового продукту в рамках культурної події). У той час як «корпоративна філантропія» - це механізм вдосконалення іміджу компанії за допомогою підтримки, що здійснюється в соціальній або культурній сферах. Хоча така підтримка не є комерційною, вона, тим не менш, дозволяє спонсорам отримувати певні привілеї та послуги від організацій культурного спрямування, отримуючи цю підтримку (безкоштовні запрошення на заходи, безкоштовне використання приміщень у корпоративних цілях, розміщення логотипу компаній у друкованих матеріалах організації культури.)

Слайд

У Норвегії спонсорство розглядається як засіб уникнення традиційних проблем маркетингової комунікації за допомогою сегментації ринку, оскільки спонсорство може бути націлене на чітко визначену аудиторію. 

Слайд

У постсоціалістичних країнах Центрально-Східної Європи, таких як Польща та Угорщина, реклама з’явилась на початку 1990-х рр. У той час, після відміни центрального планування, медіа звернулися до нових джерел фінансування, з яких регіональна та місцева реклама, а також спонсорство стали найважливішими. 

Слайд

У Великій Британії до 1990 року спонсорство було взагалі забороненим через побоювання, що спонсори будуть впливати на зміст медіа-програм. Та навіть тепер, коли спонсорство в цій країні дозволене, найважливішою вважається свобода редакторів. 

Слайд

Сполучені Штати Америки накопичили багатий досвід в області правового регулювання реклами. США відрізняються прецедентною правовою системою, країна має федеративний устрій, у зв'язку з чим в правовому регулюванні реклами поєднуються федеральні і місцеві норми, а провідна роль у з’ясуванні конфліктних ситуацій у сфері реклами належить судовим рішенням.

Так само, як і в українському законодавстві, в США існує поняття комерційного спонсорства. Спонсорство чогось (або когось) - це акт підтримки події, діяльності, особи чи організації фінансово або через надання продуктів чи послуг, який здійснюється з очікуванням комерційного повернення. Особа чи група, яка надає підтримку, подібно до благодійника, відома як спонсор. 

Слайд 

Вся спонсорська допомога повинна базуватися на договірних зобов'язаннях між спонсором та спонсорованою стороною. Вони повинні встановити чіткі умови співпраці та умови для всіх інших залучених партнерів, щоб визначити їхні очікування щодо всіх аспектів спонсорської угоди. Спонсорство повинно бути впізнаваним.

Умови та порядок спонсорства повинні базуватися на принципі добросовісності між усіма сторонами спонсорства. Повинна бути чіткість щодо конкретних прав, що продаються, та підтвердження того, що вони доступні для спонсорства від власника прав. Спонсоровані сторони мають абсолютне право визначати умови, на яких вони згодні співпрацювати зі спонсором, а також доцільність самого спонсора, з яким вони укладають договір. 

Порівнюючи зазначену інформацію з законодавством України, можна зробити висновок, що принципи спонсорства у США ідентичні вітчизняним. Розглянемо детальніше процедуру ідентифікації спонсорства у теле- радіомовленні.

Слайд

У випадку надання оператору системи кабельного телебачення матеріалу, за який надходять або обіцяються виплати (грошові або іншого виду), оператор мусить оголосити під час ефіру, що поданий матеріал спонсорується, а також назвати ім’я чи найменування особи, що надала винагороду за трансляцію матеріалу. Якщо матеріал, наданий оператору, викриває питання політичного спрямування, або пов’язаний з обговоренням публічних суперечливих питань (до якого можуть додаватися відеозаписи, нотатки, сценарії або інші матеріали з метою спонукання оператора до транслювання цього матеріалу), на початку і наприкінці телепередачі має бути зроблено оголошення про те, що цей матеріал був наданий оператору сторонньою особою, а також ім’я / найменування цієї особи. Однак, якщо тривалість телепередачі дорівнює або менше 5 хвилин, має бути зроблене лише одне таке повідомлення (на початку або наприкінці).  

Тобто термін «спонсований» вважається таким самим, що і «оплачений». 

Слайд

У разі будь-якої трансляції політичної реклами, що стосується обрання кандидатів на державні посади, спонсор повинен бути ідентифікований літерами, висота яких дорівнює або перевищує чотири (4) відсотки вертикальної висоти зображення, яке транслюється в ефірі не менше чотирьох (4) секунд.

Слайд

Кожен оператор кабельного телебачення, який займається кабельним мовленням, повинен докладати належних зусиль, щоб отримати від працівників та інших осіб, з якими він безпосередньо має справу при розв’язанні будь-яких питань, інформацію, яка дозволяє оператору зробити достеменне оголошення. 

Оголошення, на додаток до зазначення факту спонсорування, оплати чи надання матеріалів, має також повністю та достеменно розкривати справжню особистість особи чи осіб, як фізичних, так і юридичних, від імені яких здійснюється або обіцяється платіж, або від кого чи від імені кого отримуються такі послуги або інша цінна винагорода.

Якщо агент або інша особа домовляється з оператором системи кабельного телебачення від імені іншої особи, і цей факт є відомим, або був виявлений оператором, оголошення, незважаючи ні на що, повинно розкривати особистість особи або осіб, від імені яких діє такий агент, а не ім’я цього агенту.

Слайд

Оголошення про спонсорування не транслюються під час передач звичайних рекламних роликів-вставок. Також подібні оголошення заборонені під час трансляції повнометражних фільмів, знятих для показу у кінотеатрах. 

Висновок

У сучасному цивілізованому світі, незважаючи на розмаїття законодавчих актів, існують основні принципи, якими керуються в більшості країн світу. Дослідження законодавства Європейського Союзу, країн Європи та Сполучених Штатів доводить це. А порівняння Закону України “Про рекламу” показує відповідність українських норм загальноприйнятим світовим. Так, спільними є визначення, деякі врегулювання окремих видів розповсюдження - у роботі особлива увага приділена теле-, радіомовленню - наприклад, обов’язковість інформування глядачів про факт спонсортсва передачі, або заборона транслювання матеріалів, наданих особам, виробництво чи обіг товарів яких заборонений. Наявні відмінності стосуються тих чи інших деталей: часу та частоту транслювання оголошень про спонсорство, їх вид і зовнішній вигляд тощо. 

Також схожість розглянутих законів можна пояснити наявністю рекомендації про рекламу Міжнародної торговельної палати, в яких, окрім всього, надається загальний “необхідний мінімум” для ефективного впровадження і дотримання права в кожній країні. Відображені там моральні чи суспільно-важливі рекомендації наявні у законах всіх розглянутих країн. Наприклад, заборона спонсування програм новин. Не будемо показувати пальцями, але в законі про рекламу нашого східного сусіда ця норма відсутня. 

Найголовніший висновок: українське законодавство відповідає міжнародним нормам. 

https://docs.google.com/document/d/1T-fOJ5czKvjOptNze-XXybELdTF4-lpL1iegfbcoMDQ/edit