Доброта…

Ми знаємо, що добро робити потрібно. І Слово каже, щоби ми не знуджувались, коли робимо добро… Бо ти робиш добро і не знаєш – використали тебе, чи ні…

А ще – ми в часи тотального поклоніння собі і своєму уявленню про своє життя звикли все робити на ходу. На ходу їмо – часу немає. На ходу дружимо – часу немає… Між справами читаємо Слово (в метро) – часу немає…  По 5 слів молимось (і то – перед їжею). А ще – страшенно нервуємо коли від нас чогось вимагають і що вимагає в нас докладення зусиль.

Наприклад відкласти усе, вимкнути телефон і прожити 2 години із Богом. Навіть якщо війна… смерть чи ще щось… З Богом… Докласти зусилля – це ж так важко…

Так само і про добро – щоби його зробити, потрібно докласти зусиль і витратити час. Не тоді, коли мені зручно. А тоді коли це комусь потрібно. І ось мій випадок…

На базарі почув тихий голос – «купіть щось поїсти…» Оглядаюсь – стоїть чолов'яга із ціпком, похилого віку. Не пожований, не забрьоханий. Просто просить купити їсти. Я пройшов уже 10 метрів і зловив себе на думці – шкода, що не гроші просить – я б дав. А потім так стало соромно – ти б відкупився, правда. Їжа – то була би його проблема.

Зразу ж безліч виправдань: руки всі в сумках, переддень свята, купа народу, він тебе розводить…. Робити добро – то моя відповідальність перед Всевишнім Господом. І мені просто облом використовувати свій час і зусилля. Бо потрібно «напрягнутись» для того, щоби зробити добро….

Я пройшов 50 метрів заповнених людьми до кіоску із смаколиками, купив щось там, а потім крізь ті люди повернувся до чолов'яги і просто дав їжу. Він щось казав, але я вже не слухав – сказав: «Хай Бог благословить» і пішов швидко додому, весь в соромі, що мені, для того, щоби зробити просте банальне добре діло потрібно було стільки зусиль…

Добро потребує зусиль. Потребує вийти з ракушки «якось по ходу дєла…» і присвятити час, сили, себе тому, щоби зробити добро. БО Христос «не па ходу дєла…» залетів на Землю, щоби спасти нас, а присвятив Себе цьому. А потім каже – іди і роби так само…

От і все. Робімо добро