dobra: короткий (насправді ні) аналіз творчості
kvitkaosnovjanenko (Гриня Lzzorenko)
«Хто з вас без гріха, нехай перший на неї той каменем кине!» (Від Івана, 8:7.)
Вступ
Відносно перспектив і можливостей, виконавців можна умовно поділити на дві категорії.
Перша – парубки, які вже відгуляли своє. Це типовий артист, йому скоро 30, але досі залишається «у грі». Все що міг, він уже зробив. Все що міг сказати – сказав. Він може міняти стилі, жанри, стару школу на нову, знімати відео, малювати кольоровими олівцями, батлити, вести блоги і т.д. Але залишається нікому не потрібним, не актуальним. У відсутності хайпу: в’яне і засихає. Цікаво спостерігати за творчістю людей, яким в житті, достатньо було б записати всього один, але чудовий трек чи «епіху», викласти на свою сторінку в соцмережі і навіки замовкнути. Але вони роками жують одну і ту саму гумку і безкінечно злягаються з холодним трупом свого творчого «я», намагаючись запліднити його, очікуючи на народження чергового «хіта».
Друга – молоді, злі і голодні. Вони постійно шукають себе. Їм немає спокою, кожен день вони проживають, як на війні. Такі, хитаючись від напруги, ноунеймами виходять на батли і трьома панчами виносять старого, іменитого майстра-аксакала. Щодня пишуть, роблять демки, проганяють купу бітів. Звісно, певною мірою це погоня за славою і задоволення свого его. Але така діяльність для них, чи не єдина можливість винести нестерпну «легкість» буття і спроба виправдати своє існування. Або так, або ніяк. Альтернативним способом загасити вогняну душевну бурю, залишаються прості радощі життя: алкоголізм, наркоманія, розпуста і суїцид. Вони проносять свій хрест через байдужий натовп, зграї ненависників і по крихтам визбирують людей, які відчувають певну спорідненість. Не всією дискографією, звичайно. Фраза, яка описує емоційний стан; стрічка, яка стає крилатим виразом; кілька звуків або слів, які залягають в біт наче цвях в голову забивають, або просто мурашить… І подібно до Довгого Пса приходиш за «добавкою». Оберти наростають і одного прекрасного дня, вони хедлайнери фестивалів, чи зривають по кілька аншглагів. Або піднявши бурю хайпу залягають на дно, шукаючи душевного спокою і рівноваги.
Частина 1
Хлиснувши помиїв, що навиконували наші співаки і наспівали наші виконавці за літо-2016, я був на межі відчаю і за крок до того, щоб забігти в публічне місце і влаштувати невеличкий Колумбайн. Несподівано натикнувся на цю поробку і щось в мені клацнуло. Я доволі скептично відношусь до бабського репу. Гірше виходить лише у сумнозвісного ДВ. І мені хочеться, аби тьолки, які думають, шо можуть в реп, не гірше ніж в борщ, чи мінет…. припинили так думати. Наштя, приємний виняток. «Dobraтися» один з 3х альбомів за весь час існування ПБ, який я прослухав безліч раз і поки пишу цей текст, слухаю і отримую задоволення.
1. Пишу
Хороший трек, приємна музика. Тепло, меланхолійно, душевно. Перша епіха, а мала засранка(17років) ВЖЕ створює настрій. Витримує стиль, трек емоційно симетричний. Вона не ліпить з гарячки і старається нанизувати не просто на форму, а й на настрій. Просто і зі смаком. Ваша срана шобла тараторить, розмахує граблями, зойкає, верещить, трясе сракою і роками не може зробити, хоч щось подібне.
10 скринь набитих листами із 10
2. Звук
Не люблю такі треки. Мені не подобається, коли якийсь «стопроцентнийвалєра», заряджає тєлєгу про те, якою рукою мені використовувати туалетний папір. Сам розберусь. АЛЕ! Наскільки приємніше слухати скромну, щиру, місцями наївну дівчинину. Вона не «лізе пальцем в сраку», не нав’язує і не промиває. Так це не шлягер, і на репіті його не покрутиш. Але розкриває саму виконавицю. Така штука краща за банальний, всім остопиздівший «репрезент». Вісім цікавих зворотів, трохи банальних штампів і в цілому dobre.
3. Відчуй
Валить, най би її шляк трафив! Це реп І це традиційна школа. Текст – цукерочка і калейдоскоп. Все супер, подача, посил. Хочеться слухати і робити кавер. Топовий трек на альбомі.
4. Час
Добре. Тут я хочу передати привіт усім хто зводив і робив музло на альбом. Нічого зайвого, приємно і взагалі. У людей є не лише навички, а й хороший смак. Джентльмени, підіймаю келих за ваше здоров’я і дай вам Боже діточок, як на небі зірочок. Це вам не «обісраця запис».
5. Спокій
Я можу викинути пред’яву відносно кількох моментів в тексті, але не буду. Я просто не хочу, зосереджуватись на них, бо це не критично і взагалі… Я ж не кретин який-небудь, щоб прискіпливо доколупуватись. І Наштя Добра не Дядя Вова. Але зверніть увагу ніякого суржику, жодного русизму чи жаргонізму.
6. Дій
Найслабший трек на альбомі і не лише через невдалий приспів. Але ніякої огиди. Наштя вперше помиляється, і це ще не катастрофа. також див.Відчуй.
7. Небо
Ну тут уже експерименти і всьо такоє. Ну ви самі чули. Нормальна така дівчача пісня.
8. Політ
Кльові рими, чудово зроблено. Не хочу писати, хочу послухати. Колись прямо невтримався і свиснув одну стрічку звідти.
Частина 2
Денді Зара в спідниці і графоманка.
Після такої несподіванки, як «Добратися», я з нетерпінням очікував на подальший розвиток. Мені марилося майбутнє, де Наштя, заглиблюється в плані лірики, її посили стають гострішими і лаконічнішими, де в плані рими і форми результати вдалих експериментів. Такий собі ньюскульний репчик сплетений з кращими традиціями старої школи, коли слухаючи чувака хотілось рвати на собі сорочку і десь між вухами приємно лоскотало. А ніяк не це лайно, де підараси пускають три ноти під бочку і квилять під автотюном, про те як він кохав-страждав так глибоко і сильно, що аж пизду облизував, сердешний. Так думав я. У Нашті було своє бачення ситуації.
Музика досі непогана, але звучання плавно змістилося в нудну відверту електронщину. Мелодійно стала біднішою. Емоційно треки не такі різнобарвні, тепер це відтінки сірого. Хоча можливо просто меланхолійний період в житті затягнувся і затягнув. І найбільша втрата для мене – тексти. Рима веде слово, тєкстуля все менш осмислена і логічна. Тепер це не та тєлєга, яка торкалась одним колесом абстрактного хопчика, іншим риторики і все це трималося на трансляторних осях. Інформативність і насиченість просіла. Рівень води піднявся. Тепер тексти більше не нагадують листи, а мова використовується, як музичний інструмент. А все через те, що вона до біса наслухалась вашої хуєрги і молодій голові, шось зробилося. А на фіті з Мироменом все досить пристойно і є підозри, що Наштя, якщо не повертається, то як мінімум, навідається в гості.
Так шкода, але що поробиш? Нічого, ще є надія. Колись все таки Наштя закінчить свою експериментальну одіссею, пришвартується до рідних чернівецьких берегів, і видасть чудову єпішечку, чи може цілий альбом. І всі будуть ходити і посміхатися, і алкашка в магазинах подешевшає, і долар по 8 гривень, і Дикий Пес оформить собі субсидію, і Крим повернеться в Україну, і я лежатиму на канапі під черговим приходом, і співатимуть мені янголи треки з цього альбому, і заспокоюся я навіки, і не захочу вибивати лайно з реперочків, бо не буде вже ні лайна, ні реперочків…
І повертаючись до вступу.
Я впевнений, що Наштя належить до другої категорії виконавців. Може це не так очевидно, але я знаю цю тьотьку, вона саме рятується в творчості. Я не знаю, чи досягне вона якихось неземних висот, чи покине післязавтра і заспокоїться. Та і не важливо це. Мені просто подобається спостерігати, бо виконавців саме з таким відношенням до творчості, дуже бракує.
спокій пригорни нас
kvitkaosnovjanenko
27.11.17