Щотижневий картон 14.04.2019

Black Rose Wars - От і довгоочікувана новинка від Лудус Магнус дісталась до мене. Перше, що нас зустрічає - це стильне оформлення, якісний (не без огріхів) органайзер та гора гарних мініатюрок. Правила виявились доволі простими та логічними, хоч і не обійшлось без одруківок, як в попередньому проекті студії. Зате одразу зрозумілі без штудіювання купи факів та форумів.

Отже по суті у нас змагання магів між собою та проти Ложі Чорної Рози, яка власне їх і заточила на арені з метою вибрати найсильнішого новим магістром. В грі багато різноманітних шкіл магії: одні спрямовані на пряму школу суперникам, інші на бафи/дебафи, треті на маніпуляції з реальністю. Кожен знайде собі щось до душі та бажаного стилю бою. З усіх цих шкіл ви вибираєте собі дві стартові плюс персональне закляття вашого мага. В процесі ви будете добирати картки заклять в колоду з будь-якої школи на свій вибір.

Що раунду ви готуєте на спеціальному дашборді одне швидке закляття та до трьох звичайних. Фішка в тому, що три звичайні закляття можна грати лише в тій послідовності, як ви їх заготували, а от швидке - в будь-який момент свого ходу. Тому треба тактично прикидувати, як ви будете будувати свій хід з врахуванням дій суперників. Заклять в грі є три основні типи: звичайні, що спрацьовують лише раз, западні, які ви готуєте заздалегідь і що спрацьовують при певних умовах, про які знаєте лише ви, та захисні закляття, які теж треба заздалегідь скастувати, але не показувати суперникам, що вони роблять до потрібного тригер-моменту.

Гра триває, доки хтось з гравців чи Ложа не набере 30 виграшних балів. Так, тут цілком може виграти сама гра, якщо гравці ловитимуть гав. Основним джерелом виграшних балів є вбивство інших магів та картки завдань, які можуть бути, як простими, на кшталт прийти в певну кімнату та виконати там дію, до складніших - вбити двох суперників за один раунд не отримавши самому дожної рани. Завдань можна мати максимум два і їх можна скинути в будь-який момент, щоб отримати нове, от тільки Ложа за буде отримувати виграшні бали та пришвидшувати закінчення гри.

Незважаючи на здавалось би простоту, гра доволі тривала. Першу партію на трьох ми грали добрих години три. Спершу очі розбігаються від кількості спелів, властивостей кімнат, і варіантів, що ж зробити в свій хід. Також для когось може бути значним мінусом конфліктність гри. Тут не вийде відсидітись в кутку і виконувати якісь "мирні" квести. Агресивніші суперники вас доволі швидко обженуть, б'ючи один одному пики. Також гра займає доволі багато місця, майже, як Twilight Imperium якийсь. Проте, якщо ви хочете відчути себе в шкурі мага, що одним закляттям виносить вогняним смерчем кількох суперників, а іншим піднімає армію мерців, то це гра для вас.

Як на мене, Лудус Магнус змогли цього разу випустити якісну гру, не лише з хорошими мініатюрками, а й цікавим ігроладом та правилами. Всілякі Віз-Вори можна сміливо продавати, на троні новий король магічних заруб. 9/10.

Call to Adventure - Це історія про сироту драконорожденного, що вибрав шлях помсти та присягнув Темряві. Це історія про юного послушника храму, що в час незгоди став на чолі армії та врятував свій край. Це історія про лідера групи найманців без сталих моральних принципів, готового на все заради вигоди собі і своїм людям. Це історія...

Я дуже люблю ігри, де є історії, а особливо, коли ці історії гравці творять в процесі гри. Ось і в цій забавці вам треба творити історію свого персонажа впродовж трьох умовних епох. На початку гри кожен "генерить" собі персонажа зі стартових наборів карток, що задають вам походження та якісь повороти долі, читай стартові бонуси та завдання, за яке ви отримуєте бонусні бали в кінці гри. А далі у нас йде простий сет колекшн з перевіркою скілів вашого персонажа за допомогою "унікальної" системи видання рун. Незважаючи на чудове візуальне оформлення та якісні компоненти, сама гра дуже проста. Перші кілька партій доволі цікаво "розповідати" історію, але з часом воно приїдається. Хоча можливо якісь доповнення і нові механіки могли б це урізноманітнити.

Насправді гра мені навіть сподобалась. Як я уже писав, люблю ігри з історіями. І по тривалості вона десь на рівні філерів, тому не встигне набриднути. Але от ігроладу з механікою "вибери картку, кинь руни на перевірку скіла" чогось не вистачає для різноманіття. Тому поки що 7/10.

DC Comics Deck-Building Game: Heroes Unite - Я уже якось писав про декбілдер по ДС та чому він мені менше подобається за Марвел. Чи змінилось щось після гри в новий стенд алон? Та власне ні. Гра все така ж конфліктна та нелогічна (ну, не розумію я чому переможені злодії потім розігруються з руки разом з героями). Цей набір не дуже відрізняється від базового: просто інші герої та злодії. З новинок помітив лише Персні Сили та цікавий варіант виграшу, зібравши 5 з них. В цілому це та ж сама гра, де ви наввипередки з суперниками б'єте морди злодіям та один одному.

Щось поки що не надто вражає і явно програє конкуренту від Марвел. Треба буде спробувати доповнення з коопом. 6/10.

Detective: A Modern Crime Board Game – L.A. Crimes - Ми з Алею довго морально готувались до цієї гри та все чекали відповідного настрою та вільного часу. Дочекались до того, що уже приїхав доп, а базу так ні разу й не зіграли. Тож вирішили таки виправити цю ситуацію і... зіграти хоча б в доповнення :).

Отже, Лос-Анджелес, 80ті, невдалий замах на сенатора перед виборами. Наше завдання максимально швидко розплутати цю справу, не привертаючи зайвої уваги, так як жертва - дочка близького друга нашого шефа.

Ще з самого анонсу Тшевічек та Портали позиціонували цю гру, як щось нове в жанрі і в настільних іграх зокрема. І дійсно, вам доведеться зареєструвати свій акаунт на спец. сайті Антарес, отримавши доступ до внутрішньої бази даних псевдо-ЦРУ, та активно використовувати вікіпедію і гугл для пошуку інформації. Після проходження сценарію у мене склалось враження, ніби дійсно відпрацював стажером в поліцейському відділку, розгрібаючи завали інформації, бігаючи між відділами та опитуючи купу людей. На відміну від Кроніклс оф Крайм та багатьох настолок по системі книга-гра, тут вам не видають всю інформацію і багато що доведеться дійсно вишукувати та аналізувати.

Проте, в грі доволі банально реалізований підрахунок результату справи та в принципі її розв'язок. Як в в інших іграх жанру, тут ви просто відповідаєте на питання з варіантами відповідей і можна банально вгадати.

Поки що ми пройшли лише першу справу доповнення і було доволі цікаво, проте... виснажливо, чи що. Бажання пройти решту є, але знову ж таки лише, коли буде відповідний настрій. 9/10.

Newton - Спершу до Нютона я ставився доволі скептично, оскільки від попередньої гри цього ж автора, Цолкін, у мене непогано так пригоріло, та й від Лоренсо враження були так собі, особливо від компонентів. От де СМОНи схалявили, так схалявили. Тому бажання брати собі в колекцію не було ніякого. Але так сталось, що коробочка таки попала на мій стіл.

По лору гри, як би це смішно для євро не звучало, ми бідні студенти, що подорожують Європою, відвідують пари у визначних університетах, вивчають якісь дисципліни та збирають колекції книг в свою наукову бібліотеку. Як і в більшості настолок у цьому жанрі, тут у вас просто мішок та маленька корзинка можливостей, як заробляти виграшні бали. І спершу очі реально розбігаються. Так розбігаються. що половину партії я робив якусь відверто неефективну фігню, а коли виробив стратегію, то уже було пізно - гра завершилась. І, як на мене, це один з плюсів: гра доволі швидка, не встигне набриднути, і водночас не дасть вам займатись всім підряд. Тут дійсно варто зосередитись на якійсь тактиці та притримуватись виключно неї. Але це прийде лише з досвідом, партії після третьої. А до того - експериментуйте, ви ж - студенти.

Відверто кажучи, Нютон мені сподобався. Хоча можливо тут зіграв ефект занижених очікувань. Хто зна? Марко Поло від того ж автора мені теж на диво сподобався. Тому. 8/10.

Whistle Stop - Жив-був маленький Паровозик, що зміг. І ось одного разу в глибоких джунглях їхав він у ворожий тил - чух-чух-чух-чух, чух-чух-чух-чух, туууу-туууу! Паровозику був даний наказ довезти ящики з гвинтівками М-16 та боєприпасами на плацдарм, який обороняв 263 батальйон. Чи треба говорити, що ворогів довкола було видимо невидимо. Думаєш, це зупинило Паровозика, що зміг? Дідька з два! Він їхав собі і їхав - чух-чух-чух-чух, чух-чух-чух-чух, туууу-туууу! Навіть коли вороги залізли в кабіну та видавили очі машиністу. У того кровіща тече упереміш з соплями. Але, думаєш, це зупинило Паровозика? Правильно! Він так і їхав далі - чух-чух-чух-чух, чух-чух-чух-чух, туууу-туууу!

І все б нічого ... Але гуки заклали під міст два кіло пластиду... Ой, щось не та історія.

Тут гуків немає, але товари вам перевозити доведеться. А перевозити ви їх будете за допомогою... правильно, паровозиків. Кожен гравець в свій хід повинен виставити на карту тайл таким чином, щоб хоч один з його паровозиків просунувся вперед і лише вперед (за деякими винятками). Їхати він так буде до найближчої зупинки, де або забере ресурс відповідного типу, або зробить якусь дію, якщо це місто. Таким от нехитрим способом вам потрібно переправити всі свої потяги з одного кінця мапи в інший, заробляючи по дорозі максимальну кількість виграшних балів. Є ще звісно різноманітні спец апгрейди і т.п. Але в цілому ігролад доволі простий.

Доволі проста і в міру цікава забавка, але я не надто фанатію від залізнодорожньої тематики, а особливо від збери набір кубиків різних кольорів, обміняй на бали. Приїлось якось. І навіть поступова генерація мапи та механіка Цуро не рятує. Проте гра не погана, просто не моя. 7/10.

Discover: Lands Unknown - Колись на Свідках кубика ми уже тестили цю експериментальну унікальну іграшку від ФФГ. Тепер вона з'явилась і мене. Знову відіграли перший, читай навчальний, сценарій, який не зважаючи на інший терейн був один в один, як і у випуску Свідків. Бажання "зібрати їх усіх" (с) для цієї гри у мене не виникає. Швидше пройдемо, що є і на продаж.

Kingdom Death: Monster - А от цього разу на Свідках зіграли і поговорили про КДМ. Випуск можете переглянути нижче.

Shadow Hunters - Тепер практично кожна ігротека в моїй новій настільній компанії не обходиться без партії-другої в Хантерсів. Гра настільки запала всім в душу, що навіть готові грати в неї замість основної.