Щотижневий картон 11.03.2019

Тиждень видався насиченим, три вихідних підряд так і "благали", щоб зібрати народ на настолки, а мене просити двічі не треба.

Xia: Legends of a Drift System - І одразу до головної гри випуску. Недавно до мене приїхала свіженька Зія прямо з кікстартера зі всіма допами та ніштяками. Не довго відкладаючи, ми зібрали банду з п'яти космітів і поринули досліджувати незвідані простори.

Що ж являє собою гра? Якщо ви грали колись в Космічних Ренджерів на ПК, далі можете не читати, а бігти в магазин за грою. Це практично один в один така ж пісочниця: на початку вам видають кораблик, кілька тисяч кредитів і крутись, як хочеш. А крутитись є де: ви можете бути торгівцем і возити товари між планетами, поступово збагачуючись та набираючи виграшні бали; можете відкривати нові сектора та виконувати завдання, за які теж непогано відсиплять; можете "щемити" інших гравців чи займатись контрабандою та промисловим шпигунством, або навпаки стати мисливцем на голови та ловити негідників. Поступово збагачуючись, ви апгрейдите свій корабель, купуєте все кращу начинку та наближаєтесь до перемоги. Власне в грі нема чіткої цілі чи місії, ви просто робите, що заманеться, доки не наберете наперед обумовлену кількість балів. Хто перший набрав, той і виграв.

Окремо варто згадати про компоненти. Вони дуже хорошої якості, монетки металеві, кораблики всі унікальні і попередньо пофарбовані, карти з тисненням "під льон". Компонентів в коробці стільки, що вони заледве влізають в органайзер. А з доповненням - так взагалі доведеться його викинути, щоб все вмістити.

Отже, грали ми партію на пятьох до десяти виграшних балів. З кількома модулями з доповнення (трек торгівлі та жетони зустрічей), але без НПЦ. Звісно ж грали під саундтрек з Космічних Ренджерів. Я спершу намагався виконувати місії, по дорозі купивши товарів, щоб десь їх збагрити. Але з місією мені не пощастило, потрібна система за законом підлості виявилась самою останньою в стопці систем і зявилась на мапі дуже пізно. Тож я переключився на торгівлю, бо суперники почали нагрібати кредити та апгрейдити кораблів. Зробивши кілька ходок, я підназбирав баблішка і уже збирався летіти за апгрейдом, як тут вийшла картка Титулу, що дозволяла літати крізь астероїдні поля, але для цього треба було спершу пролетіти через три таких поля та вижити. Я зрозумів, що це воно, це те, що я повинен зробити :). Влетівши в перше поле і відхвативши кілька дірок в корпус корабля, я усвідомив, що ідея так собі. Але вертатись уже було пізно: ренджер сказав, ренджер зробив :). На третьому зальоті уламок таки добив мою посудину і довелось в рятувальній капсулі "ковиляти" в зону респауну. Але я все одно не здався і таки з другої спроби виконав завдання та отримав титул Шибайголова. Але кораблик мені за другу спробу теж суттєво потріпало, чим і вирішив скористатись один з гравців. За його голову і так уже була непогана нагорода та втрачати йому було нічого. От і почались гонки космосом. І доки ми ганялись один за одним, не помітили, як партія закінчилась виграшем дружини агресора.

Свою долю фану я від гри отримав, саме це я від неї й очікував. Чистий ігролад і фан, ніяких заморочок. Однозначно рекомендую фанатам космічного сетінгу, а особливо Космічних Ренджерів. Грати строго з їх саундом для атмосфери. 10/10.

Unusual Suspects - Коли очікуєш, доки всі зберуться на основну гру, то гріх не розкинути якийсь філерок хвилин на 5-10. От ця гра саме з таких. Один гравець виступає свідком (байдуже чого) і має правильно навести слідчих на підозрюваного, відповідаючи на запитання на кшталт: чи ця людина расист, чи ця людина любить настільні ігри, чи ця людина любить смачно поїсти і т.п. Після відповіді, задача інших гравців забрати з поля картки, які, на їх думку, не співпадають з відповіддю. Головне тут не забрати підозрюваного, бо тоді програють всі. Здавалось би просто, але просто по портретах не так просто здогадатись, хоч на більшості з них зображені доволі колоритні типажі.

На якійсь вечірці чи в веселій компанії гра має непогано зайти. Вона швидка фанова і можна грати великим натовпом. Але філерку більше 6/10 я не ставлю, бо надто нішеві іграшки.

Harry Potter: Hogwarts Battle - Наша сага про хлопчика, що вижив продовжується. На чергових посиденьках спробували осилити "четвертий рік". Двічі спробували, і двічі нас ця "дитяча", проста (згідно запевнень авторів) гра овнила без змазки так, що ми засумнівались в своїх навичках працювати в команді. То комбо злиднів складеться так, що ми хапаємо купу ран, а вони стрімголов захоплюють локації, то в "магазин" виходять лише дорогі картки і ніхто нічого не може купити, то черговий евент заставляє злити половину карток і весь продуманий хід іде шкереберть. Коротше, зі збільшенням карток в "магазині" та новими злиднями гра уже реально дає "прикурити". Це вже не весела прогулянка потягом в Хогвартс, як в перших "роках", а реально боротьба проти сил зла. Мені страшно уявити, що буде, коли на "сцену" вийде Той, кого не можна називати.

Битва за Хогвартс перетворилась на битву за долю світу і вимагає дійсно командної роботи. Треба домовлятись між собою, хто що буде купувати та як діяти. Інакше одна-дві помилки і можна зливати ману. 8/10.

Mansions of Madness: Second Edition - На цю гру у нас давно зібралась стабільна компанія, що готова в неї грати вдень і вночі. От і цього тижня вирішили не втрачати можливість та катнули дві партії. Вирішили добити саме свіже доповнення. Минулого разу ми подорожували дирижаблем, цього ж відправились кораблем та потягом. Кожен з них особливий по атмосфері і приніс масу задоволення. Тож постараюсь не надто спойлерити.

Історія на морському лайнері починається з саботажу і наше судно йде на дно. Нам точно відомо, що саботаж скоїв хтось з пасажирів, але не знаємо хто. Можливо навіть хтось з наших знайомих дослідників. І треба вияснити хто зрадник, до того, як ми та інші виживші доберемось до рятувальних шлюпок. Як ви уже здогадались, фішка цього сценарію в механіці зрадника. В кожного дослідника своя картка, де вказано чи він людина, чи гібрид. Також апка видає кожному секретну частину інформації, що він знає про інших. В процесі гри будуть зустрічатись події, які впливатимуть на певних персонажів, і їм секретно доведеться робити вибір, результати якого знатимуть лише вони та ті персонажі, що з ними на одній локації. Довго блукати кораблем та збирати все підряд не вийде: корабель доволі швидко тоне і кімнати заповнюються водою. Вам треба встигнути вибратись та спасти побільше людей по дорозі. Гібридам же навпаки треба постаратись, щоб поменше людей спаслось і пробратись на шлюпку самим. Чимось цей сценарій мені нагадав Battlestar Gallactica. Така ж кризисність щоходу, перегони з часом, постійна загроза загибелі всіх і параноя. Вам точно відомо, що хтось зрадник, але в таких умовах неадекватно поводяться всі, і підозрювати починаєш всіх. І це дуже атмосферно та круто.

Дія другого сценарію відбувається в потязі, на якому ми повертаємось з чергового розслідування зі своєю напарницею. Зненацька гасне світло та жінка зникає безслідно. Поступово в потязі починає творитись різна чортівня (хто б міг подумати?). Люди зникають, в різних місцях з'являться розриви в реальності і звідти лізуть монстри. А ще оцей чорний провал, що поступово наздоганяє потяг. В момент кульмінації сценарій настільки наганяє адреналіну та події ідуть таким галопом, що аж сам починаєш робити свої діїі швидше. А в нашій партії ще й кілька учасників "поїхали дахом", при чому доволі сильно. Особливо запам'ятався момент, коли втікаючи від монстрів вагонами, один з цих помішаних наввипередки "вихопив хід", побіг в передній вагон та відчепив вагон з усіма решта дослідниками від потяга. Довелось стрибати на повному ходу між вагонами, ризикуючи розбитись. На щастя всі дострибнули, не без травм звісно, але сценарій ми таки злили буквально за хід до перемоги. Жаль, що в грі не передбачено механік атаки "своїх", а то наш зрадник отримав би на горіхи.

Нові сценарії вийшли атмосферними, самобутніми і принесли нам багато задоволення, хоч ми й злили обидва. Точніше, дослідники злили, а зрадники то добились свого. Кляті слуги Дагона. 10/10.

Comanauts - Ми довго вагались, чи брати Команавтів після стількох змішаних відгуків, більшість з яких сходились на тому, що історія в грі хороша, а от сам ігролад так собі. Власне Plaid Hat Games славиться тим, що випускає стабільно просто хороші іграшки, не шедеври, не круті мастхеви, а якраз на любителя. Врешті жага взнати, що ж за історію придумали автори, перемогла і коробочка полетіла через океан в сторону України. Як тільки посилка опинилась вдома, в той же день контент коробки Команавтів опинився у нас на столі. Правила виявились написані доволі добре, але кілька моментів таки викликали питання. Ні на форумі БГГ, ні на оф. сайті ми роз'яснень не знайшли, то ж грали, як самі додумали.

По сюжету гри Земля на межі катастрофи та повного знищення від неконтрольованого експерименту з сингулярністю. І зупинити це може лише одна людина - геніальний науковець, що зараз лежить в комі. Задача гравців "проникнути" в підсвідомість науковця та врятувати його від його ж внутрішніх демонів, тим самим вивівши з коми. Оскільки в підсвідомості людини може відбутись будь-що і відображає вона не лише нашу реальність, але й все побачене, прочитане чи пережите пацієнтом, то й компоненти у нас відповідні. Серед персонажів (аватарів гравців) нам зустрінуться ковбої, нуарні детективи, супергерої, дівчатка-хакери та навіть Вінні Пух. По іншу сторону барикад всілякі дрони, фентезійні бандити, мафіозі на чолі з Темними Магами та різноманітними потворами.

Подорожуючи спогадами та переживаннями ми опинимось в найрізноманітніших світах. Кожен відображає якісь події з минулого цієї видатної людини, які розкриють нам його характер, переживання, сумніви, емоції. Блукаючи цими спогадами, ми шукаємо ключі-зачіпки до спогаду, де ховається головний внутрішній демон поточного сценарію. Тільки знайшовши та перемігши його, ми наблизимось до перемоги.

Загалом в кампанії треба перемогти шість таких демонів. І на локації уже переможених демонів ви вже не потрапите, а от інші цілком можуть попастись кілька разів. І проходити їх черговий раз може бути нудно. Хіба перших пару "заходів" буде цікаво, щоб спробувати пройти іншим шляхом чи зробити якісь інші дії. Але варіантів не аж так багато, як хотілось би. Хоча в першій місії ми пропускали цілі сторінки і тепер жаба дусить взнати, що ж там було. Таки доведеться грати ще раз кампанію згодом :).

Механіка ж гри доволі проста: витягуємо 5 кубиків різного кольору, які й будуть задавати перелік можливих дій на хід. Якісь дають жетони для реролів та спецабілок, якісь збільшують загрозу та виводять на поле ворогів, інші використовуються для переміщення та різних дій на кшталт атаки чи пошуку предметів. Основне поле гри - це книга з мапою в одній половині та художніми вставками в іншій і системою, як в книгах-іграх. Прийшов на локацію, зачитав вставку, зробив вибір, перейшов на іншу вставку.

Власне наративна частина в грі виконана чудово. Нам було цікаво дізнатись сюжет на кожній локації, робити якісь вибори та заглядати в кожен куток (хоча не завжди на це вистачало часу). А от ігролад трохи підвів. Перш за все - це кубики. Ви витягаєте рандомний набір щоходу і цілком імовірно можете не зробити нічого корисного. Також для атак потрібні кубики лише певних типів і на них ще треба викинути хороші значення. В одному бою я так злив двох з трьох можливих персонажів просто через "рак кубів". Ще проблема повязана з кубиками: абілки персонажів трігеряться за допомогою жетонів, які генеряться... так, теж конкретним типом кубиків. Алі щастило на ці кубики і у неї завжди було багато жетонів та чітерна абілка персонажа: за три жетони знести одне життя будь-кому ворогу на дистанції. А враховуючи той факт, що у босів кількість життів дорівнює кількості гравців, то в партії на двох, вона їх виносила на раз-два, в той час, як мій персонаж виступав грушею для биття.

Гра залишила трохи змішані відчуття. З одного боку цікава історія та світи, які хочеться дослідити. З іншого надто рандомна та нудна механіка на кубиках. Поставлю поки що 7/10 до наступних партій.

DC Comics Deck-Building Game - Я люблю декбілдери, та люблю супергероїку. І ідеальним поєднанням цих двох аспектів для мене була і є Legendary по Марвелу. Саме тому варіант декбілдера від DC я не розглядав до покупки, хоч і люблю комікси про Бетмена та Корпус Зелених Ліхтарів. Аж якось з черговою посилкою Аля мене здивувала оголосивши, що замовила цю гру. Одразу по прибутті, ми взялись опановувати правила. На відміну від Леджендарі, це не кооперативна гра про боротьбу супергероїв проти злиднів, а швидше змагання, чий плащ довший. Тут герої чистять один одному пики та не цураються використовувати для цього Злиднів зі світу DC. І це було якось неголічно чи що. Також базові герої доволі незбалансовані і ефект Флеша, що витягує додаткову картку в хід, якщо якийсь ефект дає йому потягнути картку, виявився в рази користнішим за бетменівський, що всього лиш додає +1 до сили карток спорядження (вгадайте, хто виграв?).

Механічно ж тут нічого нового: центральний "магазин" з рандомними картками, набір загальнодоступних карток, трохи крутіших за базові, "жирні" боси, що дають виграшні бали. Це все уже було в багатьох декбілдерах. Не знаю, що там в допах, але база поки справляє враження, що гра швидко набридне. Також треба фіксити проблеми з імбалансними картками. На БГГ уже є декілька статей, що варто прибрати чи навпаки добавити з допів, щоб "вирівняти" гру.

Дам грі ще шанс заради улюбленого жанру, але до Марвел Леджендарі вона сильно не дотягує. 8/10.

Dead of Winter: A Crossroads Game - Я люблю кризисні іграшки з прихованими цілями та зрадником, але на такий жанр не часто знайдесть відповідна компанія. От і ця гра не часто з'являється у нас на столі. Перш за все жанр зомбі-апока уже всім приївся і зрадників, що портять гру іншим, теж мало хто любить. Тут же навіть зрадника не треба (а його може й не бути в партії), секретні цілі гравців часто такі, що вони можуть наплювати на долю інших і поставити під загрозу шанс виграшу, щоб тільки виконати свою умову.

Щораунду перед гравцями постає чергова криза: то знайти їжу, то паливо для обігріву, то негайно треба медикаменти. А виходити на вулиці, що кишать зомбаками, щоб знайти це все доволі небезпечно і часто сміливці таки не повертаються з походів, що сильно пригнічує решту виживших та наближає програш. Крім основної кризи, треба завжди слідкувати за запасами їжі в колонії та чистотою самої колонії. Жити впроголодь серед куп сміття нікому не сподобається. Тому постійно доводиться розриватись між пошуками запасів та кращих речей, захистом простих людей в колонії та підтримкою чистоти і належного рівня запасів.

Основною фішкою гри, яку автори навіть винесли в заголовок, є система перехресть. По факту це просто картки, де вказана якась умова. І як тільки вона виконується в хід активного гравця, то зачитується художній текст та робиться вибір. Проблема в тому, що ці трігери спрацьовують не так часто. У нас за партію зіграло всього дві картки. Так собі основна фішка вийшла, чесно кажучи.

Може здатись, що гра мені не сподобалась, але це не так. Якраз постійні кризи, оці сюжетні картки в моменти, коли вони спрацьовують і додають атмосфери, кооп з постійною підозрою один одного. Я таке люблю і хотів би бачити цю гру частіше на столі. Може навіть до стенд алон доповнення доберемось якось. 8/10.

Duelosaur Island - Минулого року гра Dinosaur Island була на хайпі на Кікстартері і отримала хвилю схвальних попередніх оглядів. Після релізу фото з нею часто потрапляли в стрічки настолко-груп та блогів. Але шанс зібрати на неї когось був примарним. А от дуельний варіант - інша справа. Тут в мене уже не було виходу. Аля купила гру і поставила перед фактом, що сьогодні ми розводимо динозаврів.

Перше, що кидається в очі - це "кислотне" оформлення. Автори спеціально зробили гру в стилістиці 80х і видно, що старались. Але мені таке оформлення та арти не надто до вподоби. Що ж, може ігролад краще? Щоходу гравці купують картки з динозаврами та новими будівлями і покращують свій парк, щоб приманити більше відвідувачів, ніж конкурент. Будівлі дають нам більше доходу та більше карток в хід, динозаври ж приманюють відвідувачів, дають виграші бали та становлять загрозу безпеці. Тому часто гроші замість будівель, доводиться спускати на підсилення охорони, інакше буде, як в відомому фільмі про цих тварючок ;).

"Серцем" гри є драфт кубиків, які дають генетичний матеріал для власне виведення динозаврів. Активний гравець кидає 5 кубиків і розставляє їх на спеціальному треку, комбінуючи кожен з якимось бонусом, на кшталт подвоєння результату кубика, додаткових грошей чи виграшних балів. Першим же кубики тягне неактивний гравець, тому треба старатись і собі профітну комбінацію виставити, і супернику не сильно помогти. Здавалось би цікаво, але грається якось нудно. Ми зіграли короткий варіант партії, але все одно встигли занудьгувати. Чомусь очікували від неї більшого.

Не знаю, як там в старшого "брата" і звідки стільки хайпу, але дуельний варіант окрім кислотного оформлення і гарних кубиків нічим особливим не виділяється. Такий собі прохідничок, в який можна зіграти за відповідного настрою. 6/10.

Space Base - Ще одна розхайплена гра минулого року. Том Весел з широковідомого в вузьких колах ресурсу Dice Tower просто кипятком пісяв від цієї гри і розхвалював, яка ж вона весела та захоплююча. Весел звісно "наркоман" ще той, але ж мільйони мух не можуть помилятись. Тож невдовзі гра з'явилась на нашому столі.

Ми одразу вирішили упоротись по хардкору і принесли її на ігротеку в офіс та розклали повним складом на п'ятьох гравців. І це було фатальною помилкою. Але давайте по порядку.

В цій грі ви розбудовуєте свою космічну станцію, щоб заробити побільше Слави. Поступово докуповуючи нові відсіки станції, ви будуєте свій двигун. Таке я люблю. В свій хід кидаєте два кубика і можете використати їх результати поокремо або сумарно, щоб активувати відповідний відсік станції та отримати якусь плюшку. Інші гравці теж разом з вами обирають, які відсіки своїх станцій задіяти згідно цих же значень. Тобто по факту теж займаються активною діяльністю в ваш хід. А от далі наступає фаза покупки та виконання дій активним гравцем і отут приходить Його Величність Даунтайм. В партії на п'ятьох ви будете чекати свого ходу вічність.

Не знаю, де Том побачив в цій грі море фану, може на неї треба якусь специфічну компанію? Але грається воно так же нудно, як і Мачі Коро. Правда залишається надія на доповнення, що додає кампанію в модному зараз стилі Легасі. Візьмемо, спробуємо, тоді буде фінальний вердикт. 7/10.

Unlock! The Island of Doctor Goorse - Я люблю серію Анлок. І вона мені подобається значно більше, ніж Екзіт, і навіть більше за Тайм Сторіс. Ця серія чудово поєднює цікаві загадки з атмосферністю, чого я не відчуваю в тих же Екзітах. Останні по факту - просто набір загадок і тема там просто пришита збоку в останній момент. Що мені ще дуже подобається в Анлоках - це взаємодія з апкою і те, що не треба нищити компоненти гри. У вас просто є колода карток з різними загадками, підказками та локаціями. Кожна частина є унікальною і пробує додати якусь свою фішку до ігроладу.

Конкретно цей сценарій мені запам'ятався тим фактом, що всі гравці розділяються на дві команди і на початку гри навіть не можуть спілкуватись. В процесі, знайшовши рації, можна перемовлятись голосом, але не показувати картки один одному. Це дуже круто обіграно тим фактом, що підказки для загадок однієї команди, знаходяться у іншої команди і навпаки. Тому треба просто голосом описувати хто що бачить і спільно розв'язувати задачі. До речі про задачі. Більшість з них доволі логічні, але частина може поставити в тупик новачків. Тут часто треба думати креативно, крутити картки, роздивлятись уважно, бачити не деталі, а "загальну картину" (ой, спойлер).

Цей сценарій я грав рази три і він досі у мене один з улюблених. Перший раз ми тупили на ньому дуже сильно. Фішка з розділенням і потребою описувати все голосом спершу бентежила, але потім ми "втягнулись". Методом проб та помилок таки дійшли до фіналу, хоч і злили по часу. Після проходження всі загадки видаються дійсно логічними та виникає питання: як ми могли тут взагалі тупити, це ж очевидно.

Інші рази я уже "проходив" його в ролі ведучого і це, скажу я вам, окремий фан спостерігати, як люди не бачать очевидного та згадувати, як самі тупили в схожих місцях чи навпаки, що ми отам одразу здогадались. Відчув себе таким Батечком Фура з Форту Буаяр.

Не всі Анлоки одинаково цікаві. Одні з них гірші, одні кращі. Але більшість дуже хороші і приносять свою долю задоволення. Острів Доктора Гурса я вважаю одним з кращих, але й одним з найскладніших в серії. Проте, якщо складні загадки вас не лякають і у вас є компанія таких же друзів, щиро рекомендую спробувати. 9/10.

Arboretum - Щось мені важко описати свої враження про цю гру. З одного боку непоганий ігролад, де треба будувати цепочки карток за певними правилами, щоб отримати побільше балів, гарне оформлення і водночас мінімалістичність. З іншого боку перша партія була настільки сумбурною та закінчилась швидше, ніж я встиг хоч щось зробити, що гра викликала швидше негативні емоції, ніж якесь задоволення від процесу.

Поставлю поки 6/10 до наступних партій, щоб даремно не накидувати негативу.

Heroes of Terrinoth - Жила була собі компанія ФФГ і була у неї компанія-подруга ГВ. І зробила ФФГ забавку по ліцензії ГВ про пригоди в світі фентезійного Вархамера. Хороші пригоди, сповнені небезпечних ворогів та коштовних скарбів. Ряди героїв цих пригод почали розширятись новими кандидатами і ніщо не передбачало біди. Аж от "подружаня" встромила ніж в спину та забрала права на світ. Довелось бідолахам з ФФГ починати все наново. Цього разу вирішили не ризикувати та вибрали свій світ - Террінот. Не такий популярний, зате рідний. І ніхто не відбере.

Як ви могли здогадатись зі вступу, Герої Терріноту - це реінкарнація почившого Warhammer Quest, але уже в сетінгу Десцента і решти Рунбаундів. Маємо впізнаваних за іншими забавками від ФФГ персонажів, знайомі локації та Злиднів. Механіка ж не змінилась ні на йоту порівнянно з Квестом. Та й навіщо щось міняти? Лише деякі правки в балансі, добавили дві вітки розвитку персонажам, замість одної в попереднику і все.

У вас є персонаж і чотири дії для нього: атака, відпочинок, дослідження та підтримка. В хід ви можете виконати лише одну дію, перевернувши картку. І цю дію ви не зможете більше використати в наступні ходи, доки не відпочинете чи напарники вам не допоможуть. Атакою ви розчищаєте собі дорогу від натовпу монстрів, дослідженням розвідуєте локації, підтримкою додаєте дії напарникам, а відпочинком поправляєте собі здоров'я та відновлюєте дії. Базові "частини" дій кожного гравця однакові, а от додаткові плюшки в кожного різні. Наприклад, воїн атакою може бити більше ворогів, захисник підтримкою переманює ворогів з напарників на себе, ренджер дослідженням кладе більше жетонів на локацію, а то й може пристрелити когось з ворогів в процесі.

Після дій гравців, ативуються монстри, атакують героїв та пакостять. Задача кожної місії виконати якусь умову за певну кількість ходів. І зробити це не дуже просто. Потрібно дійсно працювати в команді, грамотно використовувати фішки вибраного персонажа та класу й правильно використовувати ресурси.

Єдине, що мене турбує, це реіграбельність. Не схоже, що одні й ті ж сценарії буде цікаво проходити ще раз. І це самий жирний мінус гри зараз. Але знаючи ФФГ, допи не заставлять себе чекати і у нас ще чимало пригод.

Цікава карткова пригода. Чудово зайде на двох-чотирьох гравців. 8/10.

Seven Dragons - Ще одна "новинка" з маттрейду. Гра доволі проста: вам треба зібрати на столі сет з семи карток драконів "вашого" кольору так, щоб вони дотикались одна до одної хоча б однією гранню. Дракона, якого вам треба збирати ви отримуєте секретно на початку партії, але в процесі гри все може змінитись, оскільки крім карток драконів ви і ваші суперники будете розігрувати різні падлянки, міняти картки на полі місцями, забирати їх, а то й мінятись цілями з суперниками.

В нашій партії я доволі швидко "вирахував", кого ж збирає Аля, і трошки їй допомігши дозібрати сет, в переостанній хід просто зіграв картку, щоб помінятись з нею ціллю. Отакий я підступний. :)

Непоганий філерок. Простенький в своїй механіці. Час від часу розкласти зійде, але сумніваюсь, що затримається надовго у нас. 6/10.

Ну і Carcassonne однією стрічкою, бо про нього я уже неодноразово писав. Хорша гра помедитувати ввечері перед сном.