чорновик
Обговорюється цей об'єкт http://zamki-kreposti.com.ua/vinnickaya-oblast/ozarineckij-zamok-selo-ozarincy/
Загальні відомості
Село Озаринці (Могилів-Подільський р-н) знаходиться на півдні Вінницької області, 10км на північ від Могилева, ~100км на південь від Вінниці, ~30км від Мурованих Курилівців і Шаргороду, 2км від міжнародної автодороги М21. Населення 1311 мешканців (2016)
До революції Озаринці були скоріше містечком. Про історію села дуже докладно написано на Вікіпедії (https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9E%D0%B7%D0%B0%D1%80%D0%B8%D0%BD%D1%86%D1%96), я лише процитую найважливішу інформацію, яка в т.ч. свідчить про значимість поселення впродовж багатьох років.
Перша письмова згадка про Озаринці відноситься до 1431року. «Король Ягайло на цьому селі записав (продав) 50 гривень Sventoslao de Zadowya»
У документах 1600-1629 р.р. замість Озаринці найчастіше зустрічається назва Ожаринці, зрідка Базар.
За свідченням Антоновича, у 1657 році під керівництвом Могилівського полковника Остапа Гоголя, предка відомого письменника Миколи Гоголя, було завершено будівництво Озаринецького замку.
Село було розміщене на торговому шляху, який пролягав лівим берегом Дністра. Від Бару він ішов вздовж р. Немійки до Лучинчика, Борщівець, Озаринець, далі до Могилева-Подільського і на південь України.
Цей торговий шлях був дуже неспокійний і небезпечним, адже зовсім поруч, на правому березі Дністра тягнувся не тільки торговий, але й грабіжницький військовий Волошський шлях. Саме з нього робили спустошливі набіги турецькі війська на Подільські землі. Круті, зарослі лісом, місцями, обривисто звисаючими до води кам'яними схилами берега р. Немійки, були надійним захистом для місцевих жителів від грабіжників.
За переказами місцевих мешканців, одночасно із Озаринецьким замком, козаками полковника Остапа Гоголя, був збудований водяний млин, який стоїть вище рівня річки Немійки.
Король «давно з батьківською повагою» ставиться до «урожоного» Остапа Гоголя, полковника «могилівського», цінує його «бажання вивести з неволі Україну й Поділля» і те, що він віддав у королівське розпорядження «мужніх» козаків свого полку. Зваживши на все це, король призначив Гоголя «пожиттєво єдиновладним («jednowładnym»)» подільським полковником, а підконтрольна йому територія надалі охоплювала міста Могилів, Шаргород, Озаринці, Ярошів, Яруга, Біле, Михайлівка, Копайгород, Лучинець, Мурафа, Буша, Рашків, Ямпіль, Черніївці, Кам’яна Криниця, Цекинівка, Кузьмин зі всіма приналежними до них селами й присілками.
24 листопада 1674 р. Король Речі Посполитої Ян III Собеський видав під Баром грамоту (привілей) його синові «урожоному» Балацкові на дідичне (спадкове) володіння млином в Озаринцях із приналежними до нього «рікою, ставом, сіножатями, городами, пасіками».
В 1690 році під час спустошливого набігу турецьких військ Озаринці були спустошені, а замок на правому березі річки Немия зруйнований.
У 1699 році Озаринецький замок був відбудований.
Наприкінці XVII століття спадкоємцями Озаринець стають графи Дзедушицькі, потім Дзжерки, далі Косаківські.
Після приєднання Поділля, власниця Катерина Косаківська не захотіла присягнути цариці Катерині, через те маєтки її було конфісковано і надано Станіславові Комару(Комарову).
Від Комарових Озаринці дістались Чацьким, пізніше Рафаловичам. На кінець XIX століття Озаринці переходять у власність графині Марії Оеод Франжинане.
В 1921-1923 рр. село Озаринці було районним центром із своїм поштовим відділенням і телефоном. Райцентр охоплював 16 сіл.
Свого часу, коли у Могилеві-Подільському в родині Косачів гостював чоловік Лесі Українки К. В. Квітка (травень 1926 р.), О. Кривицький запросив його відвідати Озаринці. Зібравши багато пісень, легенд, прислів’їв, приказок і відвідавши шкільний музей, К. В. Квітка опісля дав найбільш влучну характеристику сільському вчителю.
Історично-територіальний поділ села
Місто
Волоський куток
- Панасівка
- Танасова гора (Замчисько)
Шляхетчина
Ріплянка
Кругляк
Чисельність населення у різні роки зі статті:
Доповню ці дані джерелами 19-20ст:
Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich (1880) - 2060:
Гульдман В. Населенные места Подольской губернии (1893) - 2319 жителів:
Крылов А. Населенные места Подольской губернии (1905) - 3550 жителів.
В селі загалом було/є 4 православні церкви:
Свято-Успенська церква (1719-1864) - дерев'яна
Храм Різдва Пресвятої Богородиці (1865) -існує донині
Свято-Успенська церква (1910) - на новому місці, поряд з місцем де була дерев'яна. Існує досі, але не діюча
Козацька церква (1918-1920)
збереглась дерев'яна каплиця коло цвинтаря (поч. ХХ ст.)
Також зберігся костел Воздвиження Хреста Господнього (1741) - мав/має(?) орган
Із 3 синагог, збереглись руїни лише однієї, яка датована чи то 16, чи то 18 ст.
Фото 1928р. (http://myshtetl.org/vinnitskaja/ozarincy.html)
Також план містечка звідти станом на 1945:
І млин, ймовірно про нього йшла мова, що він збудований одночасно з фортецею:
Збереглись старі руський і єврейський цвинтарі (http://myshtetl.org/vinnitskaja/ozarincy.html)
Замок
Отож, окресливши загальні дані про поселення, можна перейти до замку.
Точкою відліку, як ми вже вияснили є 1657 рік, тобто рік будівництва замку. У 1690 його було пошкоджено і в 1699 відбудовано.
На картах Боплана 1650 і 1670рр.. Озаринці зображено як Ozarince, але без укріплень. Можна допустити, що Боплан застав Озаринці до 1657 року.
Така ж ситуація з картою Річчі Занноні (1767) - укріплень нема, можливо воназроблена на основі карти Боплана? Хоча називається вже Ozarynce
Продовжуючи тему карт, так як руїни замку дійшли до нашого часу, то цілком логічно можна було б очікувати його позначення на картах Російської імперії, хоч в якомусь вигляді.
Але на 3 верстовій карті Шуберта (1863-1877) приблизно на місці замку позначена якась рослинність (?)
А на двохверстовій карті (1909) взагалі нічого
Щодо письмових джерел, то розпочати можна з "Сведений 1873г. о городищах и курганах", що опубліковані у виданні "Записки Императорского Русского Археологического Общества. Т. 8, вып. 1 - 2." у 1896 році.
Звідси довідуємось, що скоріше всього остання перебудова була здійснена поміщиком Комаром (здається це було відразу після приєднання до РІ), який перебудував замок у хлібні амбари. Однак, в описі зазначається, що за переказами замок побудували поляки а не козаки. Також цікавими є відомості про "бурти", які побудовані татарами зі "стратегічною метою" (вони предмет додаткового дослідження). В Археологічній карті Ю.Сіцінського (1901) подані ці ж відомості, проте в скороченому вигляді
У роботі "Приходы и церкви подольской епархии" авторства Сіцінського (1901) бачимо такий опис Озаринців
ОЗАРИНЦЫ м. — по обоимъ берегамъ рѣчки Неміи, въ 10 вер. къ с. отъ уѣзднаго города и въ 6 вер. отъ ж.-д. ст. "Израиловка". Мѣстность холмистая, съ песчано-кремнистою почвою, а въ долинахъ — черноземъ. Мѣстечко расположено частью въ оврагѣ, а частью на горѣ, на которой съ давнихъ временъ была крѣпость, остатки которой существуютъ понынѣ. Эта крѣпость въ 1690 г. была разрушена турками, а по изгнаніи ихъ изъ Подоліи опять возстановлена, но отъ времени уничтожилась. Остатки ея слывутъ въ народѣ подъ названіемъ "Замчиско". О. раздѣляются на нѣсколько частей, имѣющихъ свои особыя названія: Юридика-Озаринецкая, Панасивка, Риплянка, Волошскій-Кутокъ и Шляхетчина. Здѣсь есть еврейская синагога, три мельницы; бываютъ ярмарки черезъ каждыя двѣ недѣли. О. принадлежатъ къ очень давнимъ поселеніямъ Подоліи. Въ 1431 г. король Ягайло на этомъ "селѣ" записалъ 50 гривенъ Свентославу de Zadowyа ("Барское стар.", 38). Въ 1493 г. они были въ заставной державѣ, а во время люстраціи 1616 г. на нихъ предъявлены были права Никодимомъ Сильницкимъ отъ имени княгини Радзивиллъ изъ Остророга. Въ концѣ ХVIII в. О. принадлежали графамъ Дзѣдушицкимъ, потомъ Коссаковскимъ, у которыхъ имѣніе было конфисковано и пожаловано Императрицею Екатериною II Комарамъ; отъ послѣднихъ О. преемственно доставались Чацкимъ, Рафаловичамъ и въ настоящее время графинѣ Марьѣ Ɵеод. Франжипане. На мѣстѣ стариннаго замка въ О. есть пещеры, въ которыхъ находили древнія монеты временъ римскаго императора Траяна, старинное оружіе и разныя мелкія вещи. — Рим.-католическій каменный костелъ въ честь Посѣщенія Пресв. Богородицы построенъ въ 1741 г. графомъ Дзѣдушицкимъ, хорунжимъ трембовельскимъ; прихожанъ къ нему 1133 д. об. п. Въ церковномъ отношеніи О. раздѣляются на два прихода: Рождество-Богородичный и Св.-Успенскій.
Також в цій же роботі зазначено, що один з існуючих храмів був збудований за кошти поміщика Чацького
Нынѣ существующій каменный пятикупольный храмъ въ честь Рождества Пресв. Богородицы, совмѣстно съ колокольнею, заложенъ въ 1865 г. на средства помѣщика графа Чацкаго, а освященъ въ 1868 г.;
Отже, Сіцінський дав змогу зрозуміти коли саме Комар міг перебудувати замок у хлібні амбари. Це було після 1793 і не пізніше 1865. Не зрозуміло чи печери про які говрить Сіцінський є замковими погребами чи чимось іншим.
Основна доля описів замку приходить на післяреволюційний час.
У 1926 році в Озаринцях був відомий мистецтвознавець Данило Щербаківський, який крім єврейських пам'яток описував і замок. Ось фрагменти з його щоденника (http://nz.ethnology.lviv.ua/archiv/2014-5/11.pdf):
31 липня. Продовжував фотографувати містеч- кові будівлі, синагогу, ратушу. Апарат зіпсувався, щілевий шторний затвор погано працює й спиня- ється на половині. Довелось купити в Могилеві платівок 9 х 12 й попросити місцевого вчителя Івана Федоровича Цуцмана зробити знімки кріпости…
1 серпня. Залишив Гвоздецького продовжувати обміри Озаринецької кріпості, а сам поїхав по селам, взявши з собою молодого Вайнштока для того, щоб краще мати доступ до єврейської старовини…
Отже Щербаківський не лише фотографував Озаринецький замок, а й здійснював обміри, проте невідомо чи ці матеріали залишились. Деякі фотографії і матеріали з цієї експедиції опубліковані, тому є надія, що решта теж збереглись. Також є підозра, що це лише фрагменти зі щоденника Щербаківського і в повному варіанті даних може бути більше (здається він є опублікований десь в глибинці Інтернету).
Наступним етапом дослідження замку в Озаринцях була робота Ю.Сіцінського "Оборонні замки Західного Поділля XIV-XVII ст." 1928 року.
У своїй роботі Сіцінський не лише повторює відомості з 1901. Але й доповнює їх обмірами. Замок був приблизно квадратовим в плані зі стороною у 55м. Сіцінський застав фундаменти північно-західної башти яка була восьмигранною зовні і круглою всередині. Також він фіксує склепіння у північно-східній стороні, і що в'їзд у замок здійснювався з півдня. Станом на 1928 рік, від будинків які були збудовані всередині замку зі східної і північної сторони де-не-де залишилися мури. На західній стороні збереглись амбразури, тобто мур ще стояв, а зі східно стіну підпирали контрфорси. Цікаво, що поряд з замком був ще один двір, огороджений невисоким муром. Фотографія і план опубліковані у роботі допомагають це все зрозуміти. В якості джерел Сіцінський пропонує крім робіт, які частково розглянуті, також книгу Powiat Mohylowski w gubernii Podolskiej. На жаль, даної книги у вільному доступі немає і залишається лише здогадуватись які відомості там наведені.
Наступним іде П.Жолтовський який у 1930 відфотографував багато населених пунтків Поділля в т.ч. Озаринці
Фотографії дають широке уявлення про те, як виглядало укріплення. Наприклад видно добре збережені амбразури і контрфорси. Не зовсім зрозуміло розташування Богунової башти і звідки Жолтовський взяв цю назву? Скоріше всього це північно східна вежа, тому що Сіцінський писав про північно-західну лише як про фундаменти, а на фото зображено трохи більше, ніж просто фундаменти.
Наш час
Зважаючи на те, що руїни замку збереглись, його дуже легко можна локалізувати, його видно при в'їзді у село.
Замок знаходиться на правому березі річки Немії, яка утворює тут глибокий каньйон. Південніше є також джерело, яке впадає у Немію і утворює невеликий каньйон
На лівому березі, в свою чергу, знаходиться містечко.
Ось так це виглядає з супутника
Замок з однієї сторони захищений каньйоном річки Немія. Фото для оцінки рельєфу:
Частина мурів збереглась, хоча виглядає трохи по-любительськи на мою думку, виникає питання чи оригінальний це мур.
Фото надбрамної вежі, можна порівняти з фотографіями Жолтовського 1930 року
Північно-східна вежа, у Жолтовського це здається Богунова вежа, у Сіцінського льохи
Погляд на надбрамну вежу з двору замку
Фотографії з неба авторства Максима Ритуса (https://m-a-d-m-a-x.livejournal.com/428810.html)
Також план невідомого автора звідти
//Аналіз додати
До речі у статті на castles.com.ua (https://castles.com.ua/ozar.html) зазначено, що місцеві замок називають крепостю і я це лише можу підтвердити (у 2017 стикнувся з такою ж проблемою)
Головне, що треба пам'ятати в Озаринцях: в них є КРЕПОСТЬ. Цим жахливим словом-перевертнем з російської місцеві називають розвалини фортеці на одному з пагорбів над Немією. На синоніми на кшталт "Башта", "розвалини", "замок", "фортеця" і словосполучення "розвалини башти" вони не реагують. До КРЕПОСТІ ми потрапили після опитування ВОСЬМИ місцевих жителів. Учасник опитування №2, бабця, що сапала город і довго нас про щось розпитувала, завіряла, що нема в селі ніяких башт, фортець і розвалин - і ніколи не було. Коли через годину ми поверталися повз неї назад, вона спинила нас криком: "А може, то ви КРЕПОСТЬ шукали? КРЕПОСТЬ в нас є. А то ви "башта", а башти нема! КРЕПОСТЬ є".
На просторах інтернету навіть є відео (https://www.youtube.com/watch?v=qIKDEyykKjw) де з вуст молодих людей окремо звучать два поняття "козацька фортеця" і "крепость". І з цього можна було б посміятись, якби було б зрозуміло з якого дива людям називати замок інородним словом "крепость"? Адже навіть місцина в якій знаходиться замок називається Танасова гора/Замчисько. Я б допустив, що була якась авторитетна людина, яка вперше назвала замок крепостю і від нього уже підхватили і так воно дійшло до цих пір? Тоді питання, а в якому контексті замок був названий крепостю? Може це було якесь дослідження? Може це був Щербаківський, який в свому щоденнику називав Озаринецький замок "кріпостю"? Питання відкрите