Псалми Сіону

Псалми Сіону - збірник християнських пісень. Перше видання було 1927 року. Але через політику радянської влади дуже важко було пізніше знайти його, або взагалі - небезпечно мати. Тут представлена одна історія про це.

Історія Псалмів Сіону невід'ємна від історії Божої церкви, від духовних досвідів та життя її членів, багато з яких розповідають чудові історії про те, як Псалми Сіону змінювали, часом, навіть їхнє життя. Однак на одній такій історії ми хотіли б зупинитися особливо, бо вона показує не лише вплив цієї збірки на духовне життя однієї сім'ї, але й безпосередньо пов'язана з історією цієї збірки, з її славетним і водночас трагічним підпільним виданням у радянські роки. Ця історія починається в одному із сіл Козятинського району Вінницької області у сім'ї Богатирчука Івана Семеновича та Єлизавети Іванівни, у яких у 1941 році народився син Дмитро. Це був важкий та страшний час, особливо коли їхнє село потрапило до німецької окупації. Наприкінці 1943 року фашисти спалили їхній будинок і в його згарищі згоріло найдорожче для цієї сім'ї — Біблія, Псалми Сіону, журнали «Маслина» та «Блага звістка». Але не згоріла віра цієї сім'ї. Після довгих військових поневірянь родина Богатирчуків переїхала у Крим, у Бахчисарайський район, село Нова Ульянівка. Першим проповідником у цій великій сім'ї дітей була мати, яка проповідувала дітям про Бога та Його істину. Коли хлопці пішли до школи, то особливий інтерес у них викликали уроки співу, де їх навчали та нотам. Цей інтерес багато в чому був обумовлений тим, що вони могли вже зі свідомістю справи переписувати так ними улюблені Псалми Сіону. Тоді ж у дитинстві у двох синів Івана Богатирчука Дмитра та Миколи з'явилася мрія дістати справжню збірку Псалмів Сіону, які не перевидавалися з 1927 року і були великі рідкістю. Пізніше Микола переїхав до Латвійського міста Лієпаї, а Дмитра - до Києва. Але далека відстань і минулі роки не розвіяли їх дитячу мрію про Псалми Сіону. І ось одного разу Микола у своєму листі до брата пише про те, що в місті Ризі він познайомився з братом Янесом Кукулітсом, у якого працювали знайомі у міській друкарні та які могли надрукувати Псалми. Але для цього потрібно рідке срібло, склад якого наносився на папір за допомогою друкарського обладнання. Дмитру вдається дістати 25 монет із чистого срібла та передати їх брату 1968 року.Дмитро, на запрошення Миколи, прибуває до Риги і той йому з радістю показує великі стопки надрукованих аркушів з Псалмами Сіону. Їх було надруковано кілька тисяч екземплярів. Потім брати зробили палітурку і гарне оформлення і приступили до поширення їх практично по всьому Радянському Союзу. З цим поширенням пов'язано дуже багато досвідів. Так одного разу, дорогою від Риги до Вільнюса, коли Дмитро віз 90 книг Псалмів, проводилася перевірка речей пасажирів, але не доходячи до купе Дмитра співробітники спец. служб забрали двох осіб та в купе до нього не зайшли. Це видання та поширення Псалмів у ті роки називалося, не інакше як антирадянською діяльністю і загрожував великим тюремним терміном. Однак око всесильних служб не спало. Незабаром були вилучені у деяких віруючих та служили збірки Псалмів Сіону і заарештований Янес Кукулітс. У ході цієї справи було заарештовано і Дмитра Богатирчука, посадженого в безповітряну камеру, назва якої добре відбивало те почуття, яке переживали перебувають у ній люди. Важко сказати, скільки років загрожувало йому тюремного ув'язнення, якби Янес Кукулітс не взяв усю провину. За вироком суду Янесу дали 6 років, а робітникам друкарні, які йому допомагали, 4 роки. Дмитру Богатирчуку, якому на той час було 18 років, дали суворе попередження та завели особливий протокол про поширення антирадянської літератури. При цьому в органах його попередили, що цей протокол буде ходити за ним все життя. У ході арештів вдалося врятувати кілька десятків непереплетених Псалмів, які з загрозою для власної свободи були переплетені Дмитром та його братом, потім продані у громадах, а зібрані гроші передані сім'ям заарештованого Кукулітса та робітників друкарні.

Незважаючи на гіркий кінець цієї історії, Псалми Сіону, видані тоді в Ризі, стали однією з перших ластівок майбутньої релігійної свободи, давши підкріплення та духовний хліб багатьом десяткам адвентиських сімей, які тепер могли співати улюблені ними псалми, за які було заплачено високу ціну. Сьогодні з тих героїв цієї історії більшості вже немає в живих.
Кукулітс загинув у автодорожній катастрофі в Ризі 1978 року, робітники друкарні, які не були адвентистами, вже померли за віком, але в 1992 році вже у вільній Латвії вони перевидають збірку Псалми Сіону на кшталт того, що видали в 1968 р., і один із примірників якого був люб'язно наданий пастором Д. І. Богатирчуком автору цих рядків. Брат Богатирчук Дмитро Іванович протягом багатьох років був служителем Божої Церкви, здійснюючи пасторське служіння у Мелітополі, у Новій Одесі, у Сумах, Черкасах. На даний час він проживає в Мелітополі, перебуваючи на пенсії, але продовжує, як і раніше, працю на Божій ниві. Його брат Микола довгий час ніс пасторське служіння в одній із Ризьких російськомовних громад, а нині є проповідником у Ризькій громаді. І сьогодні, коли видано прекрасні збірки Псалмів Сіону на гарному папері, у гарних палітурках, ці скромні Ризькі Псалми продовжують таїти в собі особливу теплоту рук тих, хто з ризиком для власного життя колись їх видавав у місті Рига.

Із книги О. Опаріна "Псалмы написанные кровью"