Блуд.

Минулий раз писала за відьму, а на сей раз, тримайте блуда!

Етимологія його імені від псл. blod bloditi; споріднене з лит. blandyti(s) «хмуритись; тинятися; опускати очі (від сорому)», blandus «мутний, темний», давньоісландське blunda «закривати очі».

У вас коли-небудь було дивне відчуття, що знаєш, у якому напрямку ідеш, а потім виявляється, що ти невідомо, де? Або ходиш-ходиш, заплутуєшся стежками і дорогами, а насправді стоїш на місці? Ну так от, то не звалось, неуважність, а звалось блудом у наших предків.

Зазвичай, як ви зрозуміли, його можна було зустріти на шляхах і найбільше на роздоріжжях, при тому, заблукати можна було й у власній хаті. Хоча, існували вірування, що потрапити на блуда можна було в особливих місцях, зазвичай то місця передчасної смерті (ліси і т.д.).

А коли воно вчепиться, то все, біда. Пропала людина. Все стає великим, темним, страшним. Це не чоловік, і не жінка, іноді те, або інше. Часто блуд має вигляд вогників, що світячись у темряві, визирають то тут, то там, збиваючи з толку перехожого, даючи йому марну надію кінця шляху.

За легендою, Блуд — це злий дух, якого скинули з неба. І він завис у повітрі. Чіпляється до подорожнього, що проходить повз нього і робить так, щоб навіть на знайомій стежці той заблудився. А у «незнайомих» місцях на нього чатуватимуть біси і вовкулаки…

Українці виробили цілий арсенал захисних засобів від «блуду». Їх зазвичай використовували комбіновано. Це насамперед молитва (особливо помічною вважали молитву «Чесному хресту»). Промовляючи молитву, хрестилися (при цьому трапляються відомості, ніби від блуду слід хреститися лівою рукою). Десь ламали гілку ліщини, або мати при собі й шматочок «аркуша» та «всенощну» пшеницю, чи тримати при собі часник, який на Святвечір лежав на столі, одягали взуття на іншу ногу та інше.

Часто, заблукавши, згадували, на який день тижня припали цього року Святвечір чи Різдво, день свого народження чи хрестин; що на Святвечір чи Великдень їли першим; почерговість страв на Святвечір; на скільки шматочків на Великдень різали свячене яйце й у якій черговості їли; хто стояв по праве плече, коли йшли до причастя. Вважали, що після цих згадок блуд відходить.

Кажуть, що першу дитину в сім’ї блуд не бере, а найчастіше «водить» того, чиї хрещені батьки не знають молитви «Вірую…» Водитиме й людину, котра їла «забудька» — випадково забутий у печі хліб.

А вам траплявся блуд?)