Grimes – Art Angels (2015, art by Grimes) Музика цієї панянки не дуже мене зацікавила, але малювати виходить гарно. Буклет на 24 зображення виглядає футуристично і стильно.
Pink Floyd – The Wall (1979, art by Gerald Scarfe) Джеральд особливо не розпорошував свої вміння, а цілковито співпрацював з учасниками Пінк Флойд. Про Стіну не тільки альбом вийшов непоганий. Фільм теж знаковий, і купа іншої анімації в кліпах, до якої має відношення Скарф.
Tool – Ænima (1996, art by Cam De Leon) Туль ставилися до всього філософічно, і це чути не тільки в звуках, а й видно на оформленні, де магія, ритуали та мантри ніби влітають напряму у мозок.
Muse – Absolution (2003, art by Storm Thorgerson) Сторм відомий завдяки обкладинкам для гурту Pink Floyd. Звичайно, що його особливий сюреалістичний стиль знайшов себе також і на інших альбомах відомих гуртів.
EOD – Named (2018, art by Hellcat (?)) Нестандартний колаж. Без речовин явно не обійшлося. І звідки в тих ісландців такі талановиті та дивні особи?!
!!! – Myth Takes (2007, art by Kevin Hooyman) Художник з таким мальовничим прізвищем детально написав зображення. Це нагадало трохи роботи Пітера Брейгеля Старшого. Стиль інакший, але підхід схожий. Це круто, коли на статичній картині купа подій відбувається, які з першого разу й не помітиш. Детальність викликає повагу.
System Of A Down – Mezmerize (2005, art by Vartan Malakian + Brandy Flower) Рідко трапляється ситуація, коли саме батько одного з учасників гурту є візуальним артистом для колективу. І це в нього виходить непогано. Кислотний стиль плавить мозок. Це добре.
In Flames – Come Clarity (2006, art by Sons Of Nero + Derek Hess) Буклет виглядає дійсно як об'єкт мистецтва. Можна на виставку виставляти. І мало хто аж настільки заморочиться, аби усе від руки та олівцем відобразити. Потуги страждальця концептуально вписуються в історію істоти, яка вийняла серце в себе самотужки.
Trivium – Shogun (2008, art by Paul Romano) Довго думав, який саме реліз Пола мені подобається найбільше. І зупинився на альбомі Трівіум з посиланням на японську культуру. Доволі символічно, адже фронтмен гурту має коріння десь звідти і концепція альбому не просто так, задля антуражу.
The Cure – Three Imaginary Boys (1979, art by Bill Smith) Дебютна робота ЗеКьор доволі примітивна, але в цьому колажику є свій шарм. Буклетик нагадує якийсь шифр. Побутові фотки огорнуті таємницєю, про яку ніхто не знає.
Radiohead – Amnesiac (2001, art by Stanley Donwood + Dr Tchock) В дитинстві не розумів в чому кайф Тома Йорка та Радіохед. За останні роки відчув наскільки багатогранна і талановита особа. Креативне оформлення, історія якого не одразу зрозуміла, але вона однозначно присутня.
Rammstein – Sehnsucht (1997, art by Dirk Rudolph + Gottfried Helnwein) Буклет викликає дисонанс. З одного боку пальми та пляж. З іншого учасники гурту з білими обличчями та металевими штукенціями. Все це вельми цікаво, але незрозуміло. Індустріальний концепт в ті часи був у моді.
Ulver – The Assassination Of Julius Caesar (2017, art by Trine + Kim Design Studio) Зараз не модно створювати буклет із артами під кожну композицію. Ульве видали чудовий реліз, в якому не гріх було зробити подібну практику. Це ще раз нагадує про те, що норвежський колектив — це артисти з великої літери, які рухаються, куди їх душа направляє.
Porcupine Tree – Deadwing (2005, art by Mike Bennion) Ніколи не розумів терміну арт-рок. Але деякі гурти вибудовували свою діяльність дійсно ніби полотно великого розміру. Єдина лінія протикала творчість як в музичному плані, так і в візуальному. Одна з головних тем, яка цікавила гурт, була залежність. І від негативних речей, як ТБ або наркотичні речовини, так і позитивних, як кохання та принципи.
Korn – Untitled (2007, art by Richard A. Kirk) Виглядає талановито. І тексти примудрилися "захвилювати". І стиль стімпанку витримали. Бімба.
Mar1lyn Man5on – Mechanical Animals (1998, art by Paul Brown) На той момент цей арт був проривом, як і сам гурт. Пам'ятаю як однокласники тоді тащилися від всіх цих менсонів, корнів та сліпнотів. Був час на початку 00-их!
Ghost B.C. – Infestissumam (2013, art by Zbigniew Bielak + Erik Danielsson) Вже на головній помітна епічність дизайну. Нутрощі не розчарували. Пахне середньовіччям. І дух Дюрера вітає на пару з "Левіафаном". Ритуальний та монументальний буклет, до якого приклав руку польский ілюстратор. Взагалі в захваті від поляків у візуальному плані. В них там явно таланти ніби гриби після дощу виростають. Стільки талановитих художників, дизайнерів та графиків.
Baroness – Purple (2015, art by John Dyer Baizley + Marald van Haasteren) Неповторна атмосфера дизайну для альбомів спостерігається у Джона. Відрізнити з поміж інших артів дуже просто. Ось, що означає талант. І співає, і гітару стринькає, ще й ілюстрації фігачить краще за Пікасо. Навіть клята ДТП не змогла завадити Бейзлі продовжувати справу свого життя.
Talk Talk – It's My Life (1984, art by Keith Breeden + Rob Crane) Саме заради таких банд було введено поняття арт-рок (до біса цей тегосрач). Мистецтво огортає творців повністю і вони ставляться до всього з витонченим смаком. Як Ток Ток.
Converge – All We Love We Leave Behind (2012, art by Jacob Bannon) Можливо не найкраща робота Джейкоба, але цей концепт не припиняє мені подобатися. Ось ці етапи життя місяця з відбитками башмаків — це щось неймовірне. І назва альбому натякає про час, який так швидко минає.
Sigh – Heir To Despair (2018, art by Eliran Kantor) Елірен плодовитий автор і завжди в нього виходить щось цікаве. За те й люблять його металісти, які часто звертаються до нього за допомогою. Не найкращий арт в автора, але мені чомусь смішно. Лицемірні посмішки, безголові людинки. Люблю чорний абсурдний гумор.
Alice In Chains – Alice In Chains (1995, art by Sean Kinney) Трьонога собака на обкладинці не просто так. Якесь подібне створіння переслідувало ударника, коли він працював кур'єром у дитинстві. Всередині буклета ця тема розвивається, і потвор стає все більше. Відчуття неприємні. Так і було задумано музикантами. Адже ліричні теми також напрочуд депресивні. В Японії чомусь не оцінили глум над інвалідами і просто білу обкладинку зробили. Не очікував такої підйобки.
Naked City – Heretic: Jeux Des Dames Cruelles (1992, art by Tomoyo T.L.) Ретро-садомазо то є файна річ. В тему назві колектива. Якщо вже шокувати, то на кожному кроці. Як музикою, так і візуалом.
Coil Presents Black Light District – A Thousand Lights In A Darkened Room (1996, art by Peter Christopherson + John Balance) Дует не тільки музику писали разом, а й були авторами усього візуального наповнення. Тому концептуальність творчості відчувається одразу. Це ніби єдиний порив, симбіоз талановитих постатей мистецтва. Так приємно, що вони зустріли одне одного.
Paul Beaver & Bernard L. Krause – The Nonesuch Guide To Electronic Music (1968, art by Gene Szafran + William S. Harvey) Не музика. Джин відомий своїми рисунками, які майорять на обкладинках американських фантастів. Вирішив і для музичного альбому забабахати щось абстрактне й незрозуміле. Ще й тексту дофіга додав, щоб остаточно добити клятих гіків.
Sigur Rós – Kveikur (2013, art by Sarah Hopper) Спочатку кріповим здається, а потім дивуєшся дитячістю малюнків. Якийсь сюр божевільця. Фантазія явно не мізерна. Знов ісландці, знов геї. Але хіба це важливо?!
Adem – Homesongs (2004, art by Lynn Hatzius + Matt Cooper) Постмодернічні колажики входять у сферу моїх інтересів. Якісь незвичні для сюрреалізму кольори. Але старий папір дає відчуття ностальгії. Є щось тужливе в образах.
Orbital – Orbital 2 (1993, art by Fultano) Вже з назви гурту стає зрозуміло, що тема позаземного зв'язку є наскрізною в діяльності музик. Та й виступи в них яскраві. В буклеті до легендарного альбому додані декілька колажів, зв'язок між якими складно усвідомити з першого разу.
Shpongle – Ineffable Mysteries From Shpongleland (2009, art by StormStudios) Йой, люблю цей альбом. І арт всередині теж. Нащо ті галюциногени потрібні, якщо можна цей альбом і послухати і буклетик погортати?! Сакральний тріп гарантовано.
Godspeed You Black Emperor! – Lift Your Skinny Fists Like Antennas To Heaven (2000, art by Jean-Sébastien Truchy + William Schaff) Обкладинку цю знають всі, мінімум з пост-рок спільноти. Вона мінімалістична і лаконічна, що робить її легкою для запам'ятовування. А от буклет — суцільна загадка, яку приємно розглядати й розгадувати.
Dousk – D.I.Y. (2005, art by mnp) Оце грецькі дизайнери креативно підходять до справи. Упаковка, оформлення, креслення. Все виглядає ніби подарунок, який не шкода і дитині — майбутньому інженеру — віддати. Дещо незвичне явище для музичного продукту. Стандартними прийомами вже мало кого зацікавиш. Упакуйте, будь ласка!
Drudkh – Кров У Наших Криницях / Blood In Our Wells (2006, art by Sir Gorgoroth) Як не долучити до цього свята життя диск Друдха?! Меланхолійні арти, від яких паморочиться в очах. Розворот зі Степаном Бандерою, ніби насміхання і навмисне дратування слабких гомо совєтікусів. Хоча кому я брешу. Арт дійсно відображає авдиторію слухачів. Їм не обов'язково любити живопис та УПА, але атмосферу вловити так зручніше. І складність прочитання текстів натякає на те, що і почути їх також складно, тож не треба й намагатися.
Burzum – Filosofem (1996, art by Theodor Kittelsen) Свого часу саме музика Варга доклала зусиль, щоб я полюбив блек-метал та й ембієнт до купи. Вікернес радше філософ, ніж музикант. Не дивно, що й сам альбом називається саме так. Він через музику доносить своє світобачення. І тому в буклеті маємо на фоні картин норвезького митця, тексти самого Варга. Таким чином альбом перетворюється в маніфест чи брошюрку для слухачів, яких автор сприймає не тільки в якості слухачів. Скоріше послідовників, готових занурюватись у світ, який пропагує Варг Вікернес.
Boredoms – Super Ae (1998, art by Kazvnori Akita + Naoki Nishigori) Від цього альбому хочеться постійно кричати "Ааааа!!". А після роздивляння буклету ще більше. Уявляю, як дали немовля фломастери і сказали, щоб зобразив щось унікальне.
Vibrasphere – Lime Structure (2003, art by Marcus Henriksson) Простий невимушений та лаконічний дизайн. Цього іноді достатньо аби сподобатися. Приємна концепція навколо лайму та схожих кислинок і їх поєднання з місцевістю. Легке оформлення, яке освіжає і не дає втомитися. Фотореалізм мало не розрізнити з колажем. Бадьоро та винахідливо.
Daughters – Daughters (2010, art by Rebecca Adams) Просте, але дієве рішення. Ідея лаконічна, подобається.
Nothing – The Great Dismal (2020, art by Jordan Hemingway) Один з найдивніших буклетів. Та й автор дивакуватий фотограф, який полюбляє з фріками працювати.
Led Zeppelin – Physical Graffiti (1975, art by AGI) Нагадало книгу Перека «Життя: інструкція з використання» дизайном з вікнами та їх мешканцями. Але твір вийшов через 3 роки після цього альбому.
The Dillinger Esc Plan – Option Paralysis (2010, art by Pronto Workshop + Dimitri Minakakis) Сильно здивувався, коли побачив вперше. Яскраво вийшло та деталізовано. Все вкрай круто. Реальний візуальний оргазм. Вау!
Joy Division – + - Singles 1978-80 (2010, art by Peter Saville) Вагався, чи оминати стороною легендарний арт Unknown Pleasures. Врешті решт, я не дуже його люблю. А от колекція синглів вже якось масивніше виглядає. Там є куди очі прикласти.
Nurse With Wound – Thunder Perfect Mind (1992, art by Babs Santini) Черговий талановитий чолов'яга, який під псевдо ще й малював на додачу до музики. Виразний арт з горор-тематикою.
Yukihiro Takahashi = 高橋幸宏 – Neuromantic = ニウロマンティック (1981, art by Yukimasa Okumura) Хоч один японський буклет пристойний мав знайти. Насправді там багато пристойних, але оцей під руку вдало натрапив. Віє атмосферою Японії кінця минулого століття.
Buckethead – Giant Robot - ジャイアント・ロボット～日本上陸G作戦 (1994, art by Stephen Walker + Jam Suzuki) Ніколи не був фаном цього музиканта, але креатив від нього тече. Особливо, коли видання для Японії роблять.
Fleet Foxes – Helplessness Blues (2011, art by Dusty Summers + Sean Pecknold) Фронтальне зображення відразу привертає увагу. Оформлення додатку теж не відштовхнуло. Хоч і зроблено простенько, але зі смаком.
Mr. Oizo – Moustache (Half A Scissor) (2005, art by Numéro 6) Ну як без Кантона Дюп'йо обійтися. Такої креатури ще пошукати в наш час. Фанат його кіна більше ніж музики, але тут дизайн приємний, з іграшкою. Та й з самим буклетом погратися можна, повирізати щось.
Pink Floyd – Ummagumma (1969, art by Hipgnosis) У Пінк все шикарно виглядає. Нарешті роздивився і цей буклет. На головній ефект Дросте, всередині неонуарні фото та усі інструменти на дорозі. Кремезно.
Silkworm – Firewater (1996, art by Hiroshi Kimura + Stephen Walter) Такий сюр, навіть хочеться домислити у себе в голові історію.
Arab Strap – As Days Get Dark (2021, art by ?) Ідея просто божественна. Дизайн геніальний. Картина з ескортницями, яка накриває вікно з порно, яке в свою чергу розташоване на робочому столі, де зображено вікна домівок ввечері.