базар

- мам, а нам обов'язково іти туди?

- а куди ще? в мене грошей на бутікі немає. 

- ну не обов'язково ж так, можна піти в секонд..

- моя дитина вдягатися в такому не буде. 

двері комуналки зачинилися. жінка міцно тримала свою доньку за руку і вела за собою. варто описати, як виглядають. 

матір. дуже висока, дещо огрядна жінка. з яскравим рудим волоссям і нафарбованими в червоний губами. в довгій куртці незрозумілого сірого кольору. виглядає втомленою і незадоволеною атмосферою свого життя. 

донька. низька, у порівнянні з матір'ю навіть дуже, хоча їй вже сімнадцять. біляве волосся. червоні колготи, чорні черевички і мамина стара куртка, тому що її власну вкрали на вокзалі. чорна батькова шапка, яка закривала брови. одна з тих речей, які дістались їй від батька. 

вони йшли на базар, донька часом відставала від широкого кроку матері. це місце донька не любила з шести років, коли якось загубилась і її ледь не забрали з собою цигани. 

вони підійшли до жінки, маминої подруги. пані поцілувалися, пошепотіли щось одна одній на вухо, посміялись і одночасно перевели погляд на доньку. продавчиня зміряла її з ніг до голови поглядом і фиркнула. ще одна причина, чому донька не любила базар — всі її тут зневажали. і вона навіть не розуміла чому, але часто зустрічала на собі злі погляди бабусь з добрих казок. вони часто їй щось радили і намагались достукатись до цієї дурненької білявої голівки, але все було дарма. жінка поклала перед дівчинкою штани. хороші штани. без блискіток, малюнків, візерунків і всього іншого. 

- в мене тільки ширмочка обірвалась, але ти не хвилюйся, бусічка, ніхто на тебе дивитись не буде. - сказала жінка випивши своє експресо і запаливши цигарку. 

в неї були довгі пазурі, тому не послухати було неможливо. матір вже підштовхувала вперед. 

дівчина невпевнено зняла куртку, під нею була біля майка. зима була не дуже холодна, а куртка була дуже тепла. вдягни вона що інше — вмерла б від спеки. потім вона зняла з себе джинсову спідничку. жінки і далі говорили між собою, не звертаючи на неї увагу, зате увагу звертали перехожі. тут до квочка підійшла ефектна жінка в шубі з сином. 

- ніби непогано, що скажеш, мамо? - сказав юнак своїми аж занадто пухкими губами. 

- так так, виглядає просто чудово. - відповіла жінка сухими губами. креми вже не допомагають зволожувати шкіру.

- перепрошую, жіночко, але в нас тільки жіночі штанішки, чи ви на синочка дивитесь. 

- можете не перепрошувати, нас цікавлять не штани, а ця дівчинка, скільки їй років? зуби всі свої? 

дівчинка тим часом встигла натягнути штани лише наполовину, коли ті двоє підійшли вона просто присіла і вкрилася курткою.

- ну сімнадцять, ну всі свої. вона моя донька, на хвилиночку...

- чудово-чудово, скільки? 

- що скільки? 

- скільки коштує така дівчинка? 

- я ж людина, мене не можна продати. 

- мовчи! а скільки дасте? така невістка буде пасувати вашому сину. 

раптом підійшов ще один чоловік, низький, грубий, з маленькими хитрими очима. 

- я можу дати більше, не хвилюйтеся. як вам сума, п'ять тисяч? 

до гурту підійшла якась бабуся з перлами у вухах і на шиї.

- десять. мені потрібна помічниця додому. 

- перепрошую, але ми перші прийшли. 

- можете не перепрошувати, - сказала продавчиня, - то за цю дівку ви хочете віддати десять тисяч? звідки ж у вас такі гроші. 

- ці папірці в моєму віці вже не такі важливі, якщо вони в тебе є, звичайно ж. а помічниця треба завжди, щоб віддана була. 

- тоді я даю одинадцять тисяч, двома виплатами

- я даю дванадцять тисяч готівкою і ми їх забираємо. - жіночка з сином не бажала здаватися. 

синочок вже почав тягнути дівча із-за прилавку за руку. та пискнула. 

- мамо, але ж... це ненормально! це якийсь розіграш? що відбувається?

- по рукам, але... - жінка подивилась в заплакані очі доньки, її мучило, що вона не змогла дати їй чогось кращого, а ще її мучила така схожість доньки на чоловіка. обоє схожі на мишей. серце щиміло, вона поклала під язик таблетку валідолу. - купіть їй штани додатково і забирайте. 

жінка отримала гроші в конверті, пішла, не озираючись назад. на асфальті вона знайшла п'ятдесят копійок, підняла їх, витерла рукавом і поклала до кишені. а дівчина знайшла ще одну причину ненавидіти базар.