Банан

З фб (https://m.facebook.com/story.php?story_fbid=2603768793012091&id=100001369861058)

Лонгрід, який ніхто не прочитає.

Цей текст виявися неформат і для тих, хто його замовляв.  

І тим, кому я його згодом пропонував.

Тому наша редакція вирішила забити на все і надрукувати його на своїх шпальтах. Раптом комусь воно згодиться. Або ні.

            Послизнутися на шкурці:

Коротка історія найвідомішого банану у питаннях і відповідях

1. В Інтернеті купа фотографій із бананами і речами приклеєними до стінок. Бренди ліплять скотчем свої товари, батьки приклеюють дітей до стін. Що взагалі відбувається?!

На початку грудня проходила одна з найважливіших ярмарок сучасного мистецтва Art Basel Miami Beach (269 галерей із 33 країн світу). Сенсацією ярмарку стала робота «Comedian» італійського митця Мауріціо Каттелана: банан, приклеєний скотчем до стіни. Робота була продана за 120 тисяч доларів. На новий виток скандальності історія вийшла за кілька днів – американський митець грузинського походження Давід Датуна з’їв роботу Каттелана і сказав, що це такий перформанс – «Голодний митець».

2. Що відбувалося далі?

Новина про з’їдену роботу миттєво стала медійним вибухом. Спричинилася вірусна хвиля (навіть Укрпошта не втрималася і зробила свою картинку). Галерея Perrotin, яка представляє Каттелана, завела банану окремий акаунт в інстаграмі, де збирає найвлучніші меми і пародії. Датуна роздає інтерв’ю. А протягом ярмарку були продані три екземпляри роботи приватним колекціонерам і ще дві роботи потрапили до музейних колекцій. Другий «Комедіант» коштував так само 120 тисяч, а вже третій – ще дорожче. Робота Каттелана стала настільки популярною серед відвідувачів, що довелося її взагалі прибрати зі стенду галереї, бо такий потік мисливців за селфі загрожував уже іншим роботам. Та найважливіше – «Комедіант» спричинив чергову хвилю дискусій: що таке мистецтво?

3. Хто взагалі цей Каттелан?

Мауріціо Каттелан народився 1960 року. Один із найважливіших митців 2000-х років, котрий послідовно використовує іронію як інструмент для створення робіт, ситуацій і провокацій, що підважують сучасний арт-світ і його правила. Ну, а те, що кілька разів вдавалося побити різноманітні рекорди продажів на аукціонах – це так, побічний наслідок гри. 

Серед його найвідоміших робіт:

- «Працювати – то паскудне заняття» (1993) – під час Венеційської бієнале своє місце в експозиції італійського павільйону він здав в аренду рекламній агенції. Ті розмістили білборд із рекламою парфума.

- «Bidibidobidiboo» (1996) – опудало білочки, яка застрелилася на кухні. Детальна сценографія перетворює роботу на мініатюрний театр, в якому вже все відбулося.

- «Дев’ята година» (1999) – воскова скульптура Іоанна Павла ІІ, на якого звалився метеорит. До слова, цю роботу можна побачити у вступних титрах до серіалу «Молодий папа».

- «Він» (2001) – воскова скульптура дорослого хлопчика Гітлера, який стоїть навколішки у кутку. В його очах, здійнятих догори, спокута і провина.

- В рамках Венеційської бієнале 2001 року він розмістив точну копію всесвітньовідомого знаку «ГОЛЛІВУД» (180 метрів завдовжки) неподалік від міського смітника в Палермо і привіз 150 експертів на відкриття пам’ятного знаку.

- «Америка» (2016) – золотий унітаз, встановлений у Музеї Гуггенхайму в Нью-Йорку, що налагоджує особливо інтимний зв’язок між відвідувачами музею і експонованим арт-об’єктом. Не кожного дня доведеться посидіти на 5 мільйонах доларів, а саме стільки коштує робота. Ще раз «Америка» нагадала про себе цьогоріч, коли її спробували викрасти з виставки у Бленгеймському палаці в Англії. Очевидно, крадій спричинив потоп у палаці, а Каттелан укотре запустив кола високочолих дискусій.

За свою послідовну мистецьку стратегію серед інших призів і досягнень він отримав звання почесного професора соціології від Університету Тренто. Здається – це якнайкращий коментар до того, що коїть митець.

4. Ну, ок. Але це перший раз, коли він щось ліпить до стіни? 

Ні, не перший. Найвідоміший випадок трапився 20 років тому. Не відкритті виставки у Мілані він приліпив скотчем до стінки власника галереї Массімо Де Карло. І той провисів так цілий вечір. А відтоді розійшовся у вигляді фотографії, що документувала ту мить, накладом у 10 екземплярів до відомих колекціонерів. Робота називається – «Ідеальний день».

Але якщо поставитися до формулювання «ліпити до стіни» у ширшому розумінні, то вийде ще цікавіше.

Каттелан послідовно взаємодіє зі стінами музеїв і галерей. В них вмонтовуються опудала тварин, чиї голови ніби проковтнуті стінами. Або навпаки – зі стін прориваються людські руки у нацистському вітанні («Ave Maria», 2007, яку часто можна побачити в PinchukArtCentre). 

Та що говорити – від Каттелана навіть підлога не захищена. «Без назви» (2001) – воскова копія митця встромляє свого зацікавленого носа в експозицію просто з підлоги музею.

Каттелан заграє з нашим уявленнями: 

Те, що на стіні музею – це мистецтво. 

Те, що на п’єдесталі чи постаменті – це скульптура. 

Те, що в стінах галереї – це шедевр. 

5. Це все добре, але ж банан? Банан!!!

З бананом от яка історія виходить. Є офіційне повідомлення від галереї, що «Комедіант» – результат напруженої роботи митця, яка тривала близько року. Мовляв, «де б він не мандрував, він завжди ліпив банан на стінах готельного номеру заради натхнення». Мізкував, обдумував, пробував зробити скульптуру у формі банана. 

Було кілька спроб, які нам не покажуть – спершу з каучука, потім із бронзи та ще згодом він пофарбував бронзу. Аж поки не прийшло осяяння: банан – це банан!

Читач здивовано гмикне і не повірить жодному слову офіційного прес-релізу.

Та якщо вдивитися у попередню творчість Каттелана і згадати, що він послідовно подвоює дійсність і ставить під сумнів поняття «правдоподібності» і фейку, то все буде не так однозначно. Опудала тварин, десятки воскових скульптур і власних копій – це все про подвоєння реальності. 

І, звісно, про створення ситуацій, які мали би запускати мисленнєві експерименти.

6. Які ще мисленнєві експерименти?

Мистецтвознавці поправлять пенсне та нагадають, що ще Енді Воргол робив картини з зображенням «Банана».

Політологи вкажуть на мапу і нагадають про поняття «бананових республік».

Перекладачі поправлять експертів і нагадають про вислів «go bananas», який можна перекласти як «знавісніти», «злетіти з котушок», «зірвати дах».

І всі матимуть рацію.

Але є ще одна забава з цим бананом.

7. Що ти вже хочеш сказати?

Одним із найуживаніших кліше буфонади і примітивного гумору є ковзання на банановій кожурі.

Банан, який не може розкритися і спричинити кумедію.

Комедіант, який не може розкритися і неполіткоректно пожартувати, аби когось не образити.

Голі королі арт-ринку, які ліплять до стін своє лайно і перетворюють серйозні висловлювання на сміх.

Жарт, який не може вистрелити.

8. Це ти вже перебрав зайвого, а увага наша не безкінечна. Що тепер із цим бананом, якщо його з’їли?

Коли двадцять років тому озиралися на підсумки століття двадцятього, то у багатьох опитуваннях найважливішим митцем назвали Марселя Дюшана, людину, котра відкрила цю скриньку пандори сучасного мистецтва. Його робота «Фонтан» (1917) разом із «Чорним квадратом» Малевича два улюблені тести на толерантність до сучасного мистецтва. 

9. Ну, звісно! От раніше, як було? Художники вміли малювати! А не те, що зараз.

Дюшан показав на виставці перевернутий пісуар і назвав роботу «Фонтан». Мистецтво – це сила ідеї, яка змінює реальність. І провокує на дискусії.

10. Щось не дуже зрозуміло до чого ти хилиш.

На Art Basel продавали не банан. А концепцію роботи «Комедіант», утіленої в кількох екземплярах. Однак робота не існує лише в цьому сертифікаті аутентичності (ключове, до слова, поняття в цій історії), що посвідчує справжність володіння ідеєю митця. Сила «Комедіанта» у експерименті, який ставить Каттелан і дискусіях, які він спричиняє.

11. Ох. Легше не стало. Але хто той один, який з’їв банан?

Той, хто спіймав хвилю хайпа і слави, яка, як відомо, триватиме не більше десятка хвилин. 

Давід Датуна, майже одноліток Каттелана (1974 р.н.) роздає коментарі та інтерв’ю. Серед іншого британському Guardian він сказав, що і сам відомий митець, чиї роботи були представлені в Національній портретній галереї. 

Має і продажі, і славу, і документальний фільм про себе («Datuna: Portrait of America» є у вільному доступі, якщо би комусь захотілося знати більше). 

Та вся його творчість здається блідою копією інших митців. Його портрети знаменитостей (Джобс, Мерилін Монро, Обама, Путін) виглядають як копії копій. Не кажучи взагалі про блазнювання черепа Демієна Гьорста. 

Датуна в даному випадку схожий на копію оригіналів, доступну біднішим колекціонерам.

Між Каттеланом і Датуною така ж відстань, як між мистецької провокацією і тролінгом, між іронією та буфонадною відрижкою.

12. А що про це все думає сам Каттелан?

На відміну від Датуни, Каттелана не цікавить публічність та присутність в медіа. На першопочатках своєї кар’єри він узагалі на публічні події відправляв своїх друзів, які грали роль Каттелана і добре з цим поралися – від його імені читали публічні лекції, отримували нагороди і відкривали виставки. Ніхто підміни не помічав.

13. Який вплив це все матиме на арт-ринок?

Наразі у мистецьких медіа цитують Александру Канінгем, кураторку із Національного музею дизайну Купер–Г’юїт із Нью-Йорку. Вона зазначила, що вперше відчула такий потужний вплив соціальних мереж на ярмарках. Маховик довкола «Комедіанта» притягнув більше відвідувачів і продажів, ніж будь-коли. «Стенди галерей перетворилися на фотостенди, в яких відвідувачі вилаштовувалися в черги для фотографій», каже кураторка. Очевидно, нарешті трапився прецедент про вже давно відому «інстаграбельність» продукту, який творять митці. Ноу фото, ноу парті.

14. Щось ще лишилося додати?

Як кажуть наші президенти: «Це був непростий рік для світу і України». Вкотре перепрошиваються системні налаштування світобудови.

Складного світу, де все більше хочуть простих рішень, популізму і демагогії.

Один із найбільш обговорюваних фільмів року – «Джокер», який розкриває особисту драму комедіанта.

Україною править медіа-персона з прошивкою гумориста.

До політики приходять трікстери, які викручують, переінакшують прийняті правила гри. Керовані інстинктами і імпульсами, без розрізнення – що таке добро, що таке зло. 

Один із прикладів трікстера – це блазень.

Той, хто відображає світ. Кривить міни і гримаси. Ламає комедію.

І цим заново творить світ.

Та головне – не послизнутися на шкурці, яку вже для нас підкинув цей блазень.