Анекдот

Заходить Паскаль в бар. Зараз тут тихо і спокійно. Звичайна ситуація для передобіднього часу в понеділок, галас почнеться тільки у вівторок надвечір, коли люди вирішать, що вони втомилися від роботи. За вікном дощить і час від часу гримить. Сіре світло з вулиці робить колір деревини, з якої вироблені барна стійка, столи, стільці, такою ж посірілою та похмурою, як і мряка за вікном. Час від часу по приміщенню гуляють тіні від нових крапель води на вікні. На стінах бару зображені мальовничі пейзажі: поля, обмежовані деревами і дерев'яними парканчиками, попід якими попроростали бур'яни, маленькі цегляні нештукатурені будиночки з червоними та сірокоричневими дахівками, від яких, нехай навіть і намальованих, віє затишком сільскої місцевості. Більш за все, ці малюнки нагадують Паскалю глибинку Баден-Вюртембергу, в якій він бував ще дитиною.

До речі про Паскаля. Ви уявляєте, що відбувається, коли батьки називають вас на честь вченого, та ще й француза? Очікуйте на жарти про математику, фізику, багети, Ейфелеву Вежу та інші неодмінні атрибути такої асоціації. Так, існують ще ті хто згадують гонщика, але таких переважна меншість. Так ось, батьки називають вас Паскалем і ще зі шкільних років у вас з'являється справжня відраза до точних наук і ви хочете стати ким завгодно, але не вченим. І тим більш не хочете працювати у Франції чи з іншими французами, які вбачають у вас, якщо не родича, то мінімум земляка. Паскалю не подобаються цифри і французька мова, він справді ненавидить наукові зарозумілі терміни і круасани. Паскаль пьє баварське пиво і харчується американським винаходом - картоплею фрі, а іноді починає вдавати з себе італійця - купує вино і замовляє піцу. Паскаль принципово не купує автівки Рено і Пежо, віддаючи перевагу шведським Вольво. І при цьому всьому, він художник, літератор і спортивний коментатор. Час від часу він отримує догани від керівництва, коли він сварить французьких спортсменів на трансляціях. Часто йому доводиться сперечатися зі своїм товаришем і співавтором кількох книжок, Францем (його прізвище Кавка, чех за походженням, якого видавці весь час перепитують ім'я та прізвище і завжди неправильно записують), на тему того, що Паскаль пише надто дитячою мовою, без пишних епітетів, зарозумілих слів і довжелезних дієприкметникових зворотів.

Кожен день Паскаля складається з п'яти частин.

Першу він називає "щовжевставати?". Вона складається з процесу прокидання, яке іноді супровождується падіннями, розбитим склянками і лайкою, процесу гігєнування, коли Паскаль із жахом бачить своє відображення в дзеркалі і, забуваючи згодом про це, присягається, що викине це дзеркало, процесів сніданкоготування і сніданкопоїдання, та процесу одягання і нароботузбирання.

Друга частина життя називається"нуколицевсезакінчиться?". Вона включає в себе поїздки на автомобілі по пробками, роботу в студії і розливання дешевої кави на одяг Віктором, емігрантом-помічником замдиректора.

Третій етап має дві версії і залежить від настрою Паскаля. Якщо результат дня надто негативний, Паскаль заходить в бар. Якщо ж позитивний - Паскаль йде в художню школу, де йому відвела одна знайома комірчину. І Паскаль малює. Він зовсім не вміє малювати людей, а от звірі і пейзажі йому ще й як даються.

Четверта фаза відбувається вдома і після бару її тривалість прямує до нуля. Якщо цього не відбувається, Паскаль через мережу активно спілкується з Кавкою і працює над книгою, яка до речі називатиметься або "Що означає бути царем?", або "Старий мудрий дід з пагорба" або якоюсь іншою назвою, схожою на біблейську притчу.

І п'ята частина дня Паскаля - тяжкі роздуми в ліжку, перед тим, як заснути. Він нерідко роздумує над тим, як змінити своє життя на не таке рутинне і звичайне. Але це лише думка номер 3. Друга в його власному рейтингу тема: "Як впоратись із жалем про події минулого?". Ну а на першому місці іде вже той самий жаль.

Повернімося до дощового дня. Паскаль заходить в бар. Сьогодні з роботи раніше відпустили, але настрій був кепський, бо з самого ранку автівка зламалася і він їхав на роботу на громадському транспорті.

За барною стійкою як завжди Шредінгер. Він гладить свого кішака, якого ласкаво кличе Деді (й хто знає, чи то він Daddy, чи то Deady). Паскаль замовляє в нього пиво, Шредінгер бере дерев'яну кружку під столом, накриває її пластинкою і ставить перед Паскалем із питанням "Як думаєш, там є пиво, чи нема?". Паскаль буркотить, що бармен вже набрид йому цим дурним жартом, знімає пластинку і п'є світле баварське. Коли допиває до середини, із посмішкою Шредінгер питає, чи він в нього наполовину пустий, чи наполовину повний. Паскаль знову сердиться, що бармен - не психолог, але Шредінгер каже, що бармени нерідко знають людей краще, ніж деякі професійні психологи.

Їх розмову перериває звук дзвіночка на дверях і в бар починає заходити нескінченна кількість математиків. Хоча їх там щонайменш двадцять. В піджаках і окулярах, вони починають заходити всередину, але їх розпихує старий дід в білій мокрій туніці на грецький лад. Він зачиняє за ними двері і вони все ж таки не заходять. "Що ж, двома кружками більше" підморгує Шредінгер Паскалю.

Новоприбулому на перший погляд років вісімдесят. Лиса макітра, сива борода. Старий дід сідає обіля Паскаля, вклоняється йому і каже "Привіт тобі, безрадісний чоловіче! Я Хрісіпп, я філософ! Я прийшов розвеселити тебе!"

"Навіщо? В мене зараз собою немає грошей майже..." - розгублено питає його Паскаль.

"Це не проблема! Не братиму я грошей з тебе! Чи не нудьгуєш ти в своїм житті?" - продовжує сміятися давньогрецький філософ.

"Ну життя справді не таке вже й цікаве, в ньому дуже багато сумних речей відбувається..." - шоковано Паскаль розглядає дивака перед собою.

"А побачимо давай, що буде, якщо навколо жартом є усе!" - вигукує дід і дає ляпаса Паскалеві.

"Що ви собі ду..." - збирається вже гаркнути на нього Паскаль і замовкає. Він здивовано роззирається навкруги. Навколо більше немає звичного бару. Тільки коридор із сірими стінами, ряд дерев'яних дверей, дошка об'яв із папірцями, надрукованими на машинці. На об'явах списки якихось людей, спсики районів міста, навпроти проставлені якісь місяці й дні та прізвища. Паскаль робить кілька кроків і завмирає. Він відчув, що одяг на ньому якийсь дивний. Роздивившись себе, Паскаль роззявляє рота. На ньому сіра уніформа, а на руці червона пов'язка з відомим історичним елементом, символом одного з найтемніших періодів в історії країни, сповненого жорстокості, фанатизму і воєн.