Критичний діапазон
Якось на тренуванні Дардана залізла в рибу. Раніше вона бачила риб, тому одразу почала махати туди сюди хвостом і плавцями. Рухатись вверх-вниз було трохи складніше, бо одне діло знати в теорії про наявність у риб відповідних органів, і інше - ними керувати. Через невеличкий рибний мозок Дардана не могла повністю поміститись в рибі, тому була якби одночасно і в Дардані, і в рибі. Згодом вона навчилась бути в рибі і поряд-з-рибою. Дивно бачити себе зі сторони, а бачити себе рибою, і бачити не через очі, а так, як неможливо пояснити, це взагалі непередаваний досвід. А ще всі риби різні. Це дуже невдобно.
Варто знати заздалегіть того, в кого ти хочеш залізти. Якось Дардана побачила невідому пташку і залізла в неї з цікавості. Вона махала і махала крилами, та так і не злетіла. Згодом виявилось, що та птаха взагалі не літає, а плаває. Ще гірше було, коли Дардана вперше побачила їжака і залізла в нього, але не змогла скрутитись, коли на їжака напала лиса, бо просто ніколи не бачила, що їжаки таке вміють.
Тіло без розуму багато що може. Травлення, хапання, смоктання. Але наприклад дихання вже потребує уваги розуму. Шлях до нормального контролю - використання м'язової пам'яті. Та щоб використовувати її треба стати не просто Дарданою у їжаку, треба стати Дарданою-їжаком, а може навіть їжаком-Дарданою. Це достатньо небезпечно і спочатку страшно, тому найважливіше за все - не забувати, як вискочити.
Треба багато тренуватись. Наростити розумові м'язи, довести вміння вискоку до автоматизму. Смішно, бо в розуму немає м'язів. Як багато ми робимо і використовуємо, не значі до кінця, як воно працює.
Коли Дардані вдалося стати Дарданою-мишею вперше, ій дуже не сподобалось. Сигнали від тіла на хвилину взяли вгору, все чесалося, одна лапа боліла, хотілося трахатись і гризти картонку. Як тримати баланс, як дати тілу владу над розумом, щоб воно могло скручуватись і дихати, і як при цьому керувати тілом, щоб виконувати поставлені задачі? Багато тренувань, багато ситуацій.
Розум має бути гнучким, щоб швидко адаптуватись до зору павука чи птаха, до звуку, до змінення масштабів. Розум має бути сталим, щоб пам’ятати поставлену задачу, що б зібрати інформацію, що б повернутись.
Що може потребувати від тебе ситуація? Розум може мати необхідність стрибнути з Дардани в кішку, з кішки в пташку, з пташки в мушку.
Коли Дардана опанує фавну, вона перейде до флори.
Розвинений розум не має меж. Тисячі світлових років за мить. Дослідні місії. Наука. Розвідка, розвідка, розвідка. Захоплення, досліди.
Дардана тренується і після тренуваннь. Дардана має вирости. Дардана має навчитись бути чимось більшим, чимось кількісним. Бджолами. Всіма ключами від машин. Дарданою і мишею, Дарданою і камнем. Грибами. Супутником.
____________________
Програма дітриєр-408фф була закрита начебто з етичних причин. Ми не маємо права селитись в інших істот, незалежно від того, вважаємо ми їх розумними, чи ні.
Програма дітриєр-409іі-таємно була закрита запізно.
Ми мали так багато прикладів того, що розум розвивається ізольовано. Якщо ти гарно граєш в шахи, це значить лише, що ти гарно граєш в шахи. Ти все одно будеш вірним Імперії. Ми і самі були вірні Імперії.
Але можливість буквально дивитись на світ під різними кутами дає якусь невиправну скривленість у мисленні.
Ми думали, що проблема в живому розумі, який вони витісняли. Що вони заражені чужими думками. Тому ми дали їм механічні контейнери для розумів. Робото-тіла. Робото-сприйняття.
Але ламалися не вони. Зламане було найперше звено. І тепер вони мають найдосканаліші тіла, якими так легко вбити. Мають надосконалішу з навичок, через яку ми більше нікому не можемо довіряти.
Невже ідея Імперії виявилась хибною.
***
Ви не уявляете, скільки мені коштувало не перевторити це на юмореску:
“Дардана має навчитись бути чимось більшим, чимось кількісним. Бджолами. Всіма ключами від машин. Дарданою і мишею, Дарданою і камнем. Грибами. Супутником.
І тоді вона нарешті в'їбе по кримському мосту.”