Авторська колонка: що активіст з Торецьку побачив у США

Авторська колонка: що активіст з Торецьку побачив у США

Донецький пресс-клуб

Ейфорія, яку хочеться приховати – саме так я можу описати свої відчуття після того, як я дізнався, що лечу до Америки. Робив вигляд, ніби це якась буденна подія в твоєму житті. Але перші ж кроки по Вашингтону дають чітке розуміння, що світло вимкнули і фільм нарешті розпочався.

Але програма Open World, яку фінансує Конгрес Сполучених Штатів, розрахована саме на те, щоб кожна хвилина делегата в цій країні пройшла з максимальною користю. Приблизно 40 людей з різних куточків України - поліцейські, пожежники, місцеві депутати, активісти, волонтери жадібно робили селфі на фоні Білого дому і не менш жадібно слухали лекції професорів американських університетів в Бібліотеці Конгресу.

Трохи поспали і знов переліт - ми розбилися на маленькі групи по п’ять людей і вирушили з ділової столиці до маленьких міст США. Наша група прямувала до штату Вашингтон, краю індіанців і ковбоїв на західному узбережжі, а маленький літак ми одразу охрестили маршруткою, чекаючи поки пілот скаже передавати за проїзд. Пілот мовчав, але дехто з нас все ж не втримався та тихенько заспівав пару хітів шансону.

За умовами програми ми мали жити в приймаючих родинах місцевих мешканців. Я жив у подружжя, де обом під сімдесят років, але якщо б не знати їх віку заздалегідь, то на вигляд Джанель і Тому трохи за п’ятдесят. І я щось не побачив чогось схожого на ЗОЖ, адже вони люблять випити по бокалу вина за вечерею та добре поїсти, справа в чомусь іншому. Ці “пенсіонери” активно займаються благодійністю, вікендами їздять на хокей та багато говорять про розвиток свого міста Річленда.

Локація, де ми проживали, зветься Tri-Cities, що на українську можна перекласти як Тримістя. Кеневік, Паско та Річленд належать до різних округів (областей), а штати в федеративній структурі США по суті є країнами в єдиній країні. При цьому кожен штат має дійсно децентралізовану податкову систему, направлену на розвиток громад та власну унікальну структуру муніципального управління.

На 75-тисячний Кеневік в міськраду обирається лише 6 депутатів, мер виконує суто процедурні функції. Коли я сказав, що в Торецьку з 70 тисячами населення у міськраду обиралося 46 депутатів, сіті-менеджер була реально шокована та спитала: як вони домовляються? Доречі про сіті-менеджера - це посадова особа, яку винаймає місцева рада для здійснення виконавчої влади в місті. Тобто обрана влада призначає такого собі директора міста, який має сформувати адміністрацію чиновників і керувати процесами. У разі ж поганої роботи рада просто звільняє цю особу і бере на роботу нову - все як в нормальному бізнесі.

Загалом за сім днів ми відвідали 22 організації – від альтернативи колонії для неповнолітніх, де підлітки годували нас обідом, до хоспісу, в якому люди знаходять свій вічний спокій в умовах щирої любові і піклування.

Всі ці організації є неурядовими, хоча більшість з них частково або повністю фінансується за кошти бюджету штату. Таким чином держава не формує власні неефективні структури, а за гроші замовляє послуги у громадських активістів, яким дійсно болить те, чим вони займаються - чи то діти з аутизмом, чи то дорослі наркомани-мігранти за межею бідності. Ефективність вражає. Крім того, велика частина коштів - це благодійні внески як бізнесу так і звичайних людей. Саме тому США не шокували, саме так я собі все і уявляв: “У мене є 50 баксів сьогодні, я хочу віддати їх на добру справу” - така філософія Джанель, Тома і багатьох інших людей, яким будуть наслідувати нові і нові покоління.

Андрій Грудкін, Торецьк, рух «Сильні громади»