Ноам Хомський: 10 способів керування масами

Керування поведінкою людини – одна з першочергових задач держави. Однак, потрібно розуміти, що державу створюють її громадяни з метою узгодження своїх інтересів, але державна чи політична влада в пооцесі створює свої власні інтереси, і її першочерговою задачею стає керування тими, хто її обрав та утримує з метою тривіального самозбереження.

Якщо люди починають проявляти невдоволення існуючою політикою, яка походить з вузькокорпоративних інтересів верхівки влади і їх довірених облич, то щоб запобігти насиллю над народом, протистояти цьому можна тільки пропагандою, інструментом якої постають ЗМІ.

Ноам Хомський - професор мовознавства в Массачусетському технологічному інституті, лінгвіст, філософ, громадський діяч, автор книг і політичний аналітик, склав список «10 способів маніпулювання» за допомогою засобів масової інформації.

Спосіб №1

ВІДВОЛІКАННЯ УВАГИ

Основним елементом керування суспільством є відволікання уваги людей від важливих проблем і рішень, які приймають політичні і економічні правлячі кола, безпосередньо постійним насиченням інформаційного простору маловажливими повідомленнями. Метод відволікання уваги має велике значення у тому, щоб не дати можливість громадянам отримувати важливі знання в сфері сучасних філософських течій, прогресивної науки, економіки, психології, нейробіології та кібернетики. Натомість інформаційний простір заповнюється новинами спорту, шоу-бізнеса, містики та інших інформаційних складових, заснованих на реліктових людських інстинктах: від еротики до жорсткої порнографії та від побутових мильних сюжетів до сумнівних способів легкої і швидкої наживи.

«…постійно відволікати увагу громадян від справжніх соціальних проблем, спрямовуючи їх на теми, які реально не мають ніякого значення. Намагатись робити так, щоб громадяни постійно були зайняті чимось і в них не залишалось часу на роздуми; з поля – в загін, як і всі інші тварини» (Н. Хомський, цитата з книги «Тиха зброя для спокійних війн»).

Спосіб №2

СТВОРЮВАТИ ПРОБЛЕМИ, А ПОТІМ ПРОПОНУВАТИ ШЛЯХИ ЇХ ВИРІШЕННЯ

Даний метод також називається «проблема-реакція-рішення». Створюється проблема, деяка «ситуація», розрахована на те, щоб викликати відповідну реакцію серед населення для того, щоб воно само потребувало прийняття рішень, необхідних правлячим колам. Наприклад, дозволити розкручування спіралі насилля в містах чи організувати криваві теракти для того, щоб громадяни вимагали прийняття законів, що посилюють безпеку і ведення політики, яка притискає громадянські свободи. Або викликати певну економічну, терористичну чи техногенну кризу, щоб змусити людей в своїй свідомості прийняти дії, направлені на ліквідацію наслідків цієї кризи, як «необхідне зло», навіть якщо порушуються соціальні права людей. Але потрібно розуміти, що кризові становища самі по собі не створюються.

Спосіб №3

СПОСІБ ПОСТУПОВОГО ЗАСТОСУВАННЯ

Щоб домогтися прийняття будь-якої непопулярної дії, достатньо вводити її поступово, день за днем, рік за роком. Саме таким чином були глобально нав`язані принципово нові соціально-економічні умови (неолібералізм) в 80-х та 90-х роках минулого століття. Зведення до мінімуму функції держави, приватизація, невпевненість, нестабільність, масове безробіття, зарплатня, яка вже не забезпечує гідне життя. Якби все це сталося одночасно, на сто відсотків призвело до революції.

Спосіб №4

ВІДТЯГНЕННЯ ВИКОНАННЯ

Інший спосіб просунути непопулярне рішення криється в тому, щоб подати його в якості «болючого і необхідного» і домогтися в даний момент згоди громадян на реалізацію його в майбутньому. Набагато простіше погодитися на які-небудь жертви в майбутньому, ніж в теперішньому. По-перше, тому що це станеться не одразу. По-друге, тому, що народ схильний завжди плекати наївні надії на те, що «завтра все зміниться на краще», і що тих жертв, яких від нього вимагають, вдасться уникнути. Це дає громадянам більше часу для того, щоб звикнути до думки про зміни і покірно прийняти їх, коли настане час.

Спосіб №5

ЗВЕРТАТИСЬ ДО НАРОДУ ЯК ДО МАЛЕНЬКИХ ДІТЕЙ

В більшості пропагандистських виступів, розрахованих на широку публіку, використовуються такі докази, персонажі, слова та інтонація ніби мова йде про дітей шкільного віку з затримкою у розвитку чи про розумово неповноцінних індивідуумах. Чим сильніше хтось намагається ввести в оману слухача, тим в більшій мірі він намагається використовувати інфантильні мовні звороти.

Чому?

Якщо хтось звертається до людини так, ніби йому 12, а то і менше років, у результаті навіювання у відповіді або реакції цієї людини, з великою вірогідністю, буде відсутня критична оцінка, що характерно для дітей у віці 12 або менше років. Наївні міркування та прописні істини, заздалегідь закладені в політичних промовах, розраховані на сприйняття широкої аудиторії, до якої вже застосовуються вище і нижче перераховані методи маніпуляції свідомістю.

Спосіб №6

РОБИТИ АКЦЕНТ НА ЕМОЦІЇ В БІЛЬШІЙ МІРІ, НІЖ НА РОЗМІРКОВУВАННЯ

Вплив на емоції представляє з себе класичний прийом нейролінгвістичного програмування, спрямований на те, щоб заблокувати здатність людей до раціонального аналізу, а в результаті взагалі до здатності критичного осмислення навколишніх подій.

З іншого боку, використання емоційного фактору дозволяє відкрити двері в підсвідоме, щоб навіювати туди думки, бажання, страхи, побоювання, примусові чи стійкі моделі поведінки. Заклинання про те, який жорстокий тероризм, яка несправедлива влада, як страждають голодні і принижені, залишають «за кадром» істинні причини подій, що відбуваються. Емоції – ворог логіки.

Спосіб №7

ПІДТРИМУВАТИ В ЛЮДЯХ НЕОСІЧЕНІСТЬ, КУЛЬТИВУЮЧИ НЕВІГЛАСТВО

Домагатися того, щоб люди стали не здатні розуміти прийоми і методи, які використовуються для того, щоб ними керувати і скорювати власній волі. Якість освіти, яка надається низьким суспільним класам, має бути якомога мізерною і узагальненою, щоб невігластво, яке розділяє низькі суспільні класи від вищих, залишалось на рівні, який так і не зможуть подолати низи.

До цього відноситься пропаганда так званого «сучасного мистецтва», яке являє собою хизування посередностей, що претендують на популярність, але не здатні відобразити реальність через ті витвори мистецтва, які не потребують детального пояснення і агітації за їх «геніальність». Ті ж, хто не визнає нововитвір – оголошуються відсталими і тупими, а їх думка широко не поширюється.

Спосіб №8

ПІДШТОВХУВАТИ ГРОМАДЯН ЗАХОПЛЮВАТИСЯ ПОСЕРЕДНІСТЮ

Вселяти думку в населення про те, що модно бути тупим, пошлим і невихованим. Цей спосіб нероздільний з попереднім, так як все посереднє в сучасному світі з`являється в величезних кількостях в будь-яких соціальних сферах – від релігії і науки до мистецтва і політики. Скандали, жовта преса, чаклунство і магія, сумнівний гумор і популістичні акції – усе класно для досягнення одної цілі – не допустити, щоб люди мали можливість розширити свою свідомість до безмежних просторів реального світу.

Спосіб №9

ПОСИЛЮВАТИ ВІДЧУТТЯ ВЛАСНОЇ ПРОВИНИ

Змусити людину повірити те, що тільки він винен в власних негараздах, які відбуваються з вини його розумових можливостей, здібностей чи докладених зусиль. Як наслідок, замість того, щоб виступити проти економічної системи, людина починає займатися самознищенням, звинувачуючи тільки себе, що викликає пригнічений стан, який згодом призводить до бездіяльності. А без дії, ні про яку революцію і мови йти не може! І політики, і вчені (особливо психотерапевти), і релігіозні діячі застосовують достатньо ефективні доктрини для досягнення ефекту самокритичності пацієнтів і пастви, щоб керувати їхніми життєстверджувальними інтересами, направляючи в потрібне русло.

Спосіб №10

ЗНАТИ ПРО ЛЮДЕЙ БІЛЬШЕ, НІЖ ВОНИ САМІ ПРО СЕБЕ ЗНАЮТЬ

Протягом останніх 50 років успіхи в розвитку науки привели до утворення розриву між знаннями простих людей і відомостями, якими володіють і користуються пануючі класи. Завдяки біології, нейробіології і прикладної психології, «система» отримала в своє розпорядження передові знання про людину, як в сфері фізіології, так і психіки. Системі вдалось дізнатись про звичайну людину більше, ніж вона сама про себе знає. Це означає, що в більшості випадків система володіє більшою владою і в більшій мірі керує людьми, ніж вони самі.