Недоквітка

Ніхто, крім тебе, б не терпів мою істерику, не тримав у кулаку

Ніхто, крім тебе, б не кохав мене п'янку

Та й, власне, ти не любиш мене таку

Вона не має спокою, бо не вміє жити зі своєю істиною природою. Такі жінки не бачать світу, крім того, яким прагнуть володіти. Але її хворобливе прагнення уваги суперечить його надважливій потребі - свободи.

Просто коди на її обличчі і всередині не співпадають з його. Вона - не квітка, не його квітка.

Ця жінка уражена коханням - очі запалені недолюбленим его. А зигзагоподібний орнамент, що з прадавніх часів був символом дощу, своїми сльозами ділить її сутність на світлу і темну.

З її насіння проросли будяки, бо не виросте квітка там, де немає сонця і вранішньої роси, а тільки морок.