львов воины

https://telegra.ph/Novosti-08-06-10

раздел первый

водяной крест

 Колись давно, років з тисячі три, мабуть, в гущавині лісу жив дядько Орфей. У нього був син Анстри жінка Дженні.

-Ане,-початку батько, де мій лук?

-У твоїй кімнаті.

Добре, ти завтра підеш зі мною на полювання?

(ЗНООООВУ ПОЛЮВАННЯ !!! Та скільки ж можна!?) Подумав Анстри, але лише сказав:

Так, батько.

Добре, але в день рукавички.

(Скільки можна знущатися? ВЖЕ ЛІТО! Ну добре, добре хоч там гумові рукавички, АЛЕ НАВІЩО ???) -знову подумав він.

-Батька!

-Що? -стрівожівся Орфей.

Ти щось від мене приховує. -прорік Анстри.

Орфей сильно вдихнув.

Почекай до кінця полювання. Гаразд? -боязко запитав Батько.

-Хороші. відповів Анстри.

 На наступний ранок Анстри разом з Орфей пішли на полювання.

Полювання

Вони довго простували крізь ліс мовчки але Анстрі почав розмову:

-А на що ми будемо полювати?
(Скільки можна питати? не можна йти мовчки чи що?) -подумав Орфей
-Ну...
-Ти що, НІЧОГО НЕ СПЛАНУВАВ? -недовірливо спитав Анстрі.
-Ні, ні на кроликів. Я усе сланував! -швиденько запевнив Орфей.
Аж ось вони ви

І тут вони почули шерех.
-Вилазь!
-Хто тут?
-Я не знаю хто, але мені на це начхати.
-ААА! ДОПОМОЖІТЬ!!! -почувся з печери, яку вони тільки помітили, голос і з неї вийшло чудовисько, тобто великий превеликий кролик який ЗКЛАДАВСЯ з кроликів.
-Овва! -сказав Орфей
-Ты крольтек? -спитав Анстрі
-Звісно, я! -відповіло чудовисько і посміхнулось. -Хтож ще?
-Іди геть! -просичав батько.
-Хаха! Якщо я не помилився, це твій син,Мисливцю. -посміхнулось чудовисько.
-Ну той що якщо так?-розсердився Орфей.
-Я віддам йому десяток кроликів. -сказав Крольтек і віддав їм обом по п'ять тушок кроликів.
І враз усе змінилося, втрачало барви, пливло. Але згодом вони побачили обриси своєї гарної хатки в якій стояв невеликий столик, три ліжка, диван на я-кому мирно, похропуючи спала Дженні.

 ОПОВІДЬ

Коли вони повернулися додому з десятьма тушками кроликів, Дженні прокинулась і батько Анстрі почав свою оповідь...

-Колись давно, п'ятсот рокив тому, народився я. Через три роки, народився мій брат Джейсон. Я не цікавився престолом, я хотів природу, ліс тварин, квіти.

 Я був першим спадкоємцем престолу, але коли батько помер, я відмовився і королем став мій брат, незабаром якого прозвали Джейсон Безсмертний.

-А чому так? -Спитав Анстрі.

-Бо чарівник Нермульяр продовжив його життя на 5 мільярдів років. Так от.

 Його сина назвали "Кам'яний маг", бо він має владу над каменями. Але...

-Що сталося?

-Є ще "Володарь водяного хреста"...
-А відомо хто він?
-Це ти. -видхнув Орфей і простягнув йому блакитний хрест.

Орфей відправив сина в село Вінсел, по свого племінника, щоб об'єднатися, та повернути чарівну книгу, яка по оповіді батька Анстрі, дає людям щастя - речі, гроші, ще щось.

Доїхавши до села Ан зупинився, бо побачив хату з табличкою "Заходити тільки родичам великого принца"

(Яж двоюрідний брат принца, тож зайду) -подумав Анстрі.

Але щастя Анстрі, принц вийшов на прогулянку. Одягнений він був у чорнийпуджак і сірі джинси. Тож Анстрі підійшов до нього і почав:

-Ваша високосте, звиняйте що турбую, але я ваш двоюрідний брат: Орфеевич Анстрі Штальбаум.

-Овва! А я думав що ти завтра приїдеш! Сьогодні вранці твій батько написав мені, що ти приїдеш, але далі було затерто водою і не розібрати. Тож навіщо ти приїхав?

-Я приїхав, бо я Володарь водяного хреста, і хочу об'єднатися щоб разом знайти Чарівну Книгу.

-Я згоден, але спочатку поїдемо до твого батька, але вже завтра. - сказав він

Вранці Анстрі прокинувся і побачив, що принц вже готовий. Нашвидку зібрався, одягся, взувся. Вони взяли гарних конів зі стайні - Анові попався гарний білий кінь, якого осідлали принцові слуги. Їхати довелося не довго, бо коні з королівської стайні швидко бігали.

-От ми і на місці! - радісно сказав принц.

-Батьку, виходь!

Виходить Орфей.

-О, ваша високосте, -він уклонився, то ви вже друзі?

-Так, вельмишановний Орфее Штальбаум.

-Тож заходьте і я вам покажу карту куди йти.

-Добре, ми поглянемо й одразу у дорогу.

-Саме так батьку.

-Навіть не буду сперечатися з вами.

Вони пішли у круглу кімнатку де Анстрі й не бував.

-Ось вона, карта.

-Добре, то тепер нам треба йти у село Червоне?

-Там буде перше випробування.

-Анстрі

-Що?

-Тебе звати Анстрі?

-Анстрі Орфеевич Штальбаум.

-Добре, тоді пішли.

Вони поїхали через ліс у село Червоне.

-Тепер ми в селі "Червоне".

-І, що нам тут робити?

-Треба знайти Мудреця-Нортона.

-Я читав що треба сказати:

Повернися до нас в світ повний небеспек

Щоб нам книгу знайти, щоб щастя повернулося!
Щоб радість настала та дружба!

І сталося щось дивне - перед ними почали з'являтися обриси людини, з сивою бородою до самого пояса, з золотим кільцем на голові. Разом з ним з'явилася простора хата в якій на столику вже стояла кава і...

-Овва! То ми у місті кроликів?

-О, ти теж читав про місто кроликів?

-Доброго ранку, панове!

-Доброго, чи не будете ви ласкаві дати нам попоїсти?

-О, звісно!

І він поклав кожному по цілій тарілці їжі.

-Тепер, мабуть, давайте спати...

-О, щиро дякую.

-Кімната з ліжками на другому поверсі, 45 номер коридора 95 кімната.

Вони пішли на другий поверх, де значився напис "Коридор номер 1", "Коридор номер 2" і так далі. Через хвилину вони повернули за ріг, та побачили напис "Коридор номер 45", зайшовши, вони побачили кімнату з номером 96.

Вони лягли спати.

Розділ другий

Дарований сон

Анстрі наснився гарний сон, нібито він літав на велетенський помаранчевих крилах. Але він точно знав, що він летить у певному напряму... Незабаром його здогади справдилися - він побачив двері з темного мармуру. Перед ним постав охоронець і сказав: -Вас хоче побачити ваша високість Темний яструб. -Доб... -Йдіть замною і більше ні одного слова, я вам швиденько поясню, що й как. Темний яструб - великий грабіжник. Він хоч і людина, але вміє перевтілюватися в яструба. Він літає у подобі яструба і залітає в домівки, говорячи людям грізним голосом, щоб вони віддавали все найцінніше, навіть майно! І тут сон урвався, бо хтось вже його будив...

Сипучі піски

Разом вони вийшли з дому й побачили, що всі люди З НИЗОМ КРОЛИКІВ!

-Ось чому це місто називають містом Кроликів... пробурмотів він.

-Так, але не будемо витрачати час на красу. Знаєш... тебе як звати?

-Робен Шпак.

-Добре, Робіне знаєш... мені сьогодні настнився сон... нібито я лечу, і через деякий час я побачив замок. Там до мене підійшов охоронець і сказав, що все розповість. Тоді він сказав, що той, чий замок - людина, але вміє перетворюватися на яструба і грабує людей у подобі яструба...

-А далі? -запитав Робін.

-Далі ти мене розбудив і далі я не знаю...

-Схоже на Темного Яструба. І якщо нам треба знайти книгу, то вона в нього в скарбниці. МУДРЕЦЮ! БУДЬ ЛАСКА ПІДІЙДИ СЮДИ!

-Доброго ранку, чим можу допомогти? -запитав Мудрець.

-Нам потрібно до замку Темного Яс...

-Тримайте карту і йдіть, іншим не можу зарадити, але пораду дам - якщо побачите сувій, беріть. -і давши карту зник.

-Щож, хоч якась допомога. -пробурмотів Роберт.

-Перше куди іти це сипучі піски...

-І як туди дістатися?

-Здесь загадка:

Нехай вкаже вам шлях королівський павук,

             щоб сипучі піски не були вже для вас.

             Листя збери і дунь на нього, кинь

             В пісок сипучих, пергамемент.

             і відкріется шлях переможця!

-Хмм ... треба знайти королівського павука ... -Спочатку треба дійти до пісків! І поки вони йшли Робін розмірковував уголос: -... який вкаже нам шлях - це я розумію, за легендою там є камінь з одним деревом ... і в дірку велика імперія павуків. Але як зробити так щоб сипучі піски ПЕРЕСТАЛИ БУТИ СУПУЧІМИ піском? І тут вони прийшли - це була пустеля з скелею на якій росло дерево. Ще там була дірка в якій сиділи павуки а заздалегідь вийшов великий, чорний, і ще у нього була корона, скіпетр і держава. поруч з каменем вони побачили Легендарні сипучі піски -Ви прийшли, тому покажу, точніше розповім що робити - подумайте над рядком зі словами Листя збери і дунь на нього, в пісок сипучих, пергамемент Тут до принцу дійшло - він набрав листя, дунули і кинув в пісок. І тут сталося щось дивне - пісок роз'їхався і залишився тільки свій пергаменту,

кам'яний мамонт

-Далі по карті треба йти на схід ...

А що буде ТАМ?

-Там буде каьмяній мамонт ...

-Хмм ...

-... але не має загадки.

Поки вони розмовляв вони дійшли до статуї мамонта, дивився прямо на них.

-Тобто, що немає загадки досить логічно. Що тут загадкового? просто дати йому той же сувій які ми з тобою знайшли в пісках.

Так вони і зробили.

Але ... нічого не сталося.

Я сумніваюся, що до того, що все так просто. сказав Анстри.

-У тебе є йде ...

-О великий чарівний Мамонов! Ми дуже шкодуємо про те, що вас закував Темний Яструб! Він вкрав Чарівну книгу - Книгу щастя і прекрасного долі! Якщо ми зможемо знайти і вкрасти в Яструба книгу ми її попросимо зробити вас мамонтом Яким вибув раніше!

І тут мамонт заворушився і взяв в принца книгу.

Сідай на мене. сказав мамонт і пішов туди, куди вказав Анстри.

 А далі буде найцікавіше ... вони розтопчуть військо Темного яструба, а потім відправляться прямо до нього, хоча тоді вскочать халепу ...

армія

Вони їхали по Огромному полю, а поруч з ними стояли люди каратисти.

-Зупінісь ласка. прошепотів Анстри.

-Хороші. відповів мамонт.

-Прінце, спускайся вниз.

-Цеж семогубство! Сказав принц але під гострим поглядом Анстри спустився і зромів навіщо.

армія яструба

Я ... -початку було принц, але його перебили:

-Ми. Армія. Ми. Непереможні. Ми. Неперевершені. МИ ПРОТИ яструби !!! Я Я

-Ось і ...

ми підемо проти НЬОГО !!! -знову перебила його натовп.

-Пішли! крикнув принц і все разом побігли до королівства Темного Яструба ...

зрада

Коли вони підійшли до королівства, вони побачили величезний паркан, за Яким красувалася величезна фортеця.