Лариса Побережнюк: рейдерство в Україні. Легше уникнути, аніж протистояти
БізнесінформаторЧитати: 7 хв.
Пройшло майже двадцять сім років, а рейдерські напади так і не припинилися. Незважаючи на те, що було прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення державної реєстрації прав на нерухоме майно та захисту прав власності», ще в жовтні 2016 року.
Зазначеним законом було внесено зміни до цілого ряду нормативно-правових актів, якими передбачається забезпечення захисту прав власності, а також зменшення ризиків незаконного заволодіння майном.
Наприклад, невідкладне повідомлення державним реєстратором власнику об’єкта нерухомого майна, за яким подано заяву, про проведення реєстраційних дій, обов’язкова реєстрація заяви власника об’єкта нерухомого майна про заборону вчинення реєстраційних дій в держреєстрі, тощо.
Також з’явилося обов’язкове нотаріальне засвідчення справжності підписів засновника чи учасника, або уповноваженої ним особи, на установчому документі, передавальному акті і розподільчому балансі юрособи та інших документах.
Проте рейдерство так і залишилося розповсюдженим явищем в Україні.
Іноземні інвестори наразі не готові вкладати кошти в бізнес, який може бути захоплений навіть протягом доби. Звичайно, рейдерство існує в будь-якій країні, але методи боротьби та захисту від нього усюди різні.
В Україні ще зовсім нещодавно діяла постанова НБУ від 3 березня 2016 року №140 «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України».
Станом на сьогодні ця постанова вже втратила чинність, проте чи ризикне іноземний інвестор прийти з капіталом в країну, в якій навіть держава створює рейдерські умови?
Хто потрапляє до зони ризику
На сьогодні до зони ризику потрапляють усі, починаючи від маленьких кав’ярень та закінчуючи підприємствами національних масштабів. Рейдери, обираючи жертву, оцінюють в першу чергу рівень правового захисту бізнесу, здатність власників дати відсіч, вартість активів, а потім вже шляхи, якими можна здійснити рейдерське захоплення.
В подальшому рейдери обирають «слабку ланку». Це може бути керівництво, акціонери, кредитори та навіть конкуренти.
Рейдерів умовно можна поділити на три категорії: «білі», «сірі» та «чорні».
«Білі» рейдери діють в рамках діючого законодавства. Захиститися від них можна в першу чергу завдяки правовим діям. Таке рейдерство включає в себе корпоративний шантаж, рейдери також можуть застосовувати такі методи як страйк, змова з контролюючими органами для проведення перевірок, спрямованих на негативні показники.
«Сірі» рейдери, здавалося б, діють лише правовими методами, але насправді в їх діях занадто багато порушень діючого законодавства. «Сірі» не гребують підкупом, підробкою документів та подібними діями.
З «сірими» рейдерами складно боротися в першу чергу тому, що вони знаходять слабку ланку в компанії та діють, застосовуючи її. Для боротьби з таким видом рейдерства необхідно в першу чергу перейматися вибором співробітників, перевіркою їх моральних якостей тощо.
«Чорні» рейдери – це ті, хто порушує норми Кримінального кодексу України. Цей вид рейдерства найчастіше застосовується тоді, коли рейдер вважає, що компанія не заявить публічно про рейдерські дії стосовно неї.
Найпопулярніші методи рейдерства
Викуп акцій. Через довірених (підставних) осіб акції компанії скуповуються у акціонерів, після чого рейдер отримує контрольний пакет та може впливати на діяльність компанії та вирішувати її долю.
Банкрутство. Шляхом підробки документів або інших фінансових махінацій у підприємства виникає кредитна заборгованість. Далі, кредитна заборгованість викуповується та ініціюється процедура банкрутства (законним шляхом). Бізнес знецінюється, після чого активи скуповуються задарма.
Інколи рейдери діють у змові з правоохоронними органами, коли останні ініціюють судові процеси проти власників нерухомості чи спрямовані на визнання неправомірно набутим майна тощо.
До власників з пропозицією допомоги в той же час звертаються невідомі особи, які пропонують викупити бізнес або вирішити питання з правоохоронними органами. Після чого власник стає боржником так званих «рятівників». А далі все вже зрозуміло.
Досі популярним залишається метод силового захоплення. Застосовується у випадках, коли підприємство немає правового захисника. У разі підтримки адміністративного апарату такий бізнес може бути захоплений навіть протягом доби.
Популярності набув метод захоплення агробізнесу під час збору врожаю. Це може бути як фізичне насилля, домовленість з органами місцевого самоврядування, а також недбалість самої агрофірми.
Наприклад, агрофірма, яка є орендодавцем, не повідомила власника про бажання продовжити договір оренди землі. В цей час рейдери укладають договір із власником, реєструють згідно діючого законодавства та в подальшому збирають врожай.
В листопаді минулого року Міністерством юстиції був розроблений механізм, спрямований на уникнення подвійної реєстрації договорів. Проте, не всі власники агробізнесу знають про це нововведення та легко можуть потрапити на гачок рейдерів.
Рейдери мають власних юристів, які готуються до атаки, а не крокують необдумано.
Розпочинається ж атака вже тоді, коли знаходиться об’єкт. І саме під нього розробляється план дій. Підготовчий етап вже є першим кроком, під час якого з’ясовують існуючі конфлікти як ззовні, так і всередині компанії, вивчають відносини між акціонерами і саме головне ступінь захищеності активів.
Наступний крок – це пошук слабких місць (помилки в попередніх переходах прав власності, конфлікти між співробітниками,тощо). Знайшовши слабке місце, починають діяти.
Рейдерська атака може відбуватися одночасно кількома способами. Наприклад, звернення з позовами одразу в різних містах України щодо діяльності компанії. Водночас вчинення дій спрямованих на купівлю акцій компанії, спроби їх знецінення, після чого введення свого керівника в компанію.
Власники бізнесу мають розуміти, що рейдерство розпочинається заздалегідь до того як стає видимим.
Яким чином захистити себе від рейдерської атаки?
Превентивні методи захисту мають бути на першому місці. Загальновідомо, що краще уникнути проблеми, ніж потім її вирішувати.
Юридичний супровід діяльності обов’язково має бути. Якщо ми говоримо про акціонерне товариство, необхідний постійний моніторинг, у кого концентрується акціонерний капітал, також варто відслідковувати викуп акцій у учасників, які не беруть участь в управлінні підприємством, уникати продажу навіть невеликої кількості акцій невідомим особам.
Необхідно відслідковувати інформацію, яка з’являється в засобах масової інформації стосовно компанії, в разі наявності в ній грубої критики на адресу менеджменту компанії чи недостовірної інформації одразу повідомляти юристів компанії. Така інформація не обов’язково є підготовкою до рейдерської атаки, але залишати поза увагою такі випадки недоречно.
В разі ризику рейдерської атаки можна створити штучну заборгованість, аби в подальшому передати нерухомість, або будь-які інші активи підприємства, довіреній особі за договором позички, кредитуючи. Окрім того, не допускати прострочення кредиторської заборгованості.
Аби не було витоку інформації, необхідно не допускати порушень трудового законодавства, уникати конфліктів між співробітниками, ні в якому разі не допускати неправомірного звільнення працівників.
Не варто намагатися економити на надійній охороні. Час, на який охорона затримає рейдерів, дасть змогу власникам повідомити про проблему юристам. За цей час фахівці зможуть розробити не тільки стратегію оборони, а й вжити заходів, спрямованих на захист підприємства.
Якщо рейдерства уникнути не вдалося, аби не втратити власний бізнес, потрібно реагувати миттєво. Залучити громадськість та засоби масової інформації, повідомити усі правоохоронні органи – це перше, що має бути зроблено власником. Саме тому дуже важливо аби конкурентні відносини були прозорими, а ділова репутація підтримувалася на найвищому рівні.
Основне про що потрібно пам’ятати – боротися з рейдерством важко, але можливо.
Лариса Побережнюк, керуючий партнер Правової Групи «Побережнюк і партнери»