Комікси як мистецтво — Деніел Клоуз

Ілюстратор, сценарист та художник Деніел Клоуз — одна з причин, чому комікси вважають мистецтвом.

Деніел вперше побачив комікси у віці чотирьох років. Це був емоційний епізод. Він почав рюмсати, коли побачив обкладинку коміксу Strange Adventures, що зображала померлу від спеки родину. Пізніше отримав від старшого брата в подарунок купу класичних коміксів Archie та «Фантастичної четвірки». Важливим етапом творчого розвитку для Деніела стало знайомство з доробком легендарного й водночас одіозного митця Роберта Крамба (R. Crumb). У 1991 році вперше зустрівся з кумиром та презентував йому одну зі своїх ранніх робіт. За словами Деніела, Крамб позитивно оцінив хист молодого художника та поводився з ним привітно. «Хоча, можливо він просто сприймав мене як дружнього ектоморфа (тип будови тіла, що характеризується високим ростом та худорлявістю)», — зазначає Клоуз в монографії The Art of Daniel Clowes: Modern Cartoonist.

Дебютував у журналі Cracked, що з'явився на хвилі популярності гумористичного журналу MAD та інтересу видавців до гострого сатиричного контенту. Разом з Мортом Тоддом створив сатиру The Uggly Family.

У 1985 році Клоуз створює свого першого самобутнього персонажа — Ллойда Ллевелліна (LLLL). Чорно-білу серію про нього надрукувало культове видавництво Fantagraphics Books.

LLLL — стереотипний детектив, що ніби зійшов з екрану стрічки в жанрі нуар 50-х. Комікс виконаний у стилі поп-сюрреалізм або лоубрау-арт. Це специфічна манера, серед рис якої виділяються: незграбна промальовка, гіпертрофовані образи, багато іронії та чорного гумору. Андеграундний рух художників лоубрау знаходить натхнення у графіті, популярних ранкових мультиках, плакатному мистецтві.

У 1986 році комікс про Ллойда Ллевелліна не знайшов свою аудиторію. Відгуки були критичні, тираж продавався погано. Не зважаючи на це, видавництво Fantagraphics продовжувало вірити у початківця та дало йому другий шанс. Деніел пригадує:

«Коли я надіслав їм уривок, вони були у захваті. Коли ж комікс опублікували, продажі поступово зійшли нанівець і серію закрили. Після цього я не публікувався кілька років, але постійно працював над новим матеріалом. Коли я придумав концепцію серії Eightball, не думав, що Fantagraphics зацікавиться. Навіть спочатку показав комікс кільком іншим видавництвам перед ними. Здивувався, коли вони погодилися видати Eightball. Не надто захоплювалися цього разу, але бажали випустити у світ. Fantagraphics — це соціал-демократія, де кожен отримує увагу та ігнор у рівних пропорціях».

Вже у коміксах про Ллойда початківець Клоуз демонструє миттєво впізнаваний стиль малюнку, а також любов до насмішки, сатири та чорного гумору. Подальші історії стають більш інтимними. На сторінках коміксів зображаються особисті проблеми, спостереження Деніела за повсякденним життям, рефлексії з власного життєвого досвіду. Тиражам це вже не зашкодило.

Eightball один з найвідоміших та найуспішніших на Заході циклів Клоуза. Сподіваємося, що його колись повністю перекладуть та видадуть українською. Формат коміксу досить оригінальний — це суміш як коротких, гострих історій, несамовитих тирад, спостережень, так і довгих, цілісних. Складається враження, що читаєш альманах, коміксове вар'єте. Під вивіскою Eightball опубліковані найвідоміші «довгі» історії автора, деякі перевидані окремо та екранізовані: Ghost World, Art School Confidential, David Boring, The Sensual Santa, Ice Haven, The Death-Ray та інші.

Розповім детальніше про кілька культових «довгих» історій з добірки Eightball. Графічна повість Ghost World отримала хорошу екранізацію з Торою Бьорч, Скарлет Йогансон та Стівом Бушемі у головних ролях, що непоганий привід ознайомитися з першоджерелом. Комікс та фільм мають дещо різний настрій, але завдяки талановитій знімальній команді під супроводом майстерного Тері Цвігофа, у стрічці теми та персонажі коміксу пишно розцвіли. У коміксі значно менше романтики та більше підліткових проблем. Можливо, це когось розчарує, але привидів там немає.

Центральні персонажі Ghost World — дві цинічні та дотепні тинейджерки, у компанії яких нормальній людині зазвичай нестерпно, але спостерігати за ними осторонь цікаво. Свої дні вони проводять у нескінченних пересудах про жителів пересічного глухого американського містечка та скрутного інтелектуального становища сучасної поп-культури. В процесі — дорослішають та віддаляються, кожна обирає свою дорогу у цьому примарному світі.

Потрібно зазначити, що комікси Деніела Клоуза не для всіх, більшості читачів вони можуть здатися нудними та дещо хворобливими. Дехто може впізнати у його героях себе та образитися. Але вони добре руйнують стереотип, що комікси — це тільки примітивні історії для підлітків про супергероїв у трико.

Art School Confidential вийшов у Eightball на чотирьох сторінках, але цього вистачило для повнометражної екранізації. Дуже раджу ознайомитися як не з коміксом, то з фільмом. Мабуть, особливо цікаво буде тим, хто мав досвід вчитися у «художці» або займатися сучасним мистецтвом.

Деніел Клоуз про Art School Confidential:

«У мене залишилися вільними чотири сторінки до кінця випуску Eightball №7, а комікс вже потрібно здавати. Я сказав: «Ну що ж, я зроблю річ про художню школу, яка потішить десяток моїх друзів, що туди пішли вчитися. Я думав, ніхто не помітить це, не залишить відгук. Виявилося, кожен з моїх читачів або був у художній школі, або має якесь відношення до неї. Відгуки одноголосно схвальні, усі вирішили, що я відвідував ту саму художню школу, що й вони. Історія зажила своїм життям. Люди ксерокопіювали її та чіпляли на дошку оголошень у школах. Інші зривали, копіювали та розповсюджували далі. Були чутки, що комікс копіювали до повної втрати якості друку. Він став свого роду витвором народного мистецтва».

У коміксі, з фразами на кшталт: «Пам'ятай, єдиний шмат паперу, менш цінний, ніж твої картини, — це диплом випускника школи», — дошкульна критика системи художньої освіти та сучасного мистецтва. Однойменна стрічка з Максом Мінгеллою та Джоном Малковичем у головних ролях чудово розвинула закладені у комікс ідеї.

The Death-Ray виник, коли Деніел вирішив зробити «найтупішу річ, що тільки може прийти в голову художнику коміксів — реалістичну історію про супергероя». Клоуз реалізував історію з дитинства. «Людина-павук» був найулюбленішим коміксом малого Деніела, тому що це була близька до його особистих життєвих обставин історія. Він жив та виховувався у бабусі та дідуся та малював подібні до Людини-павука історії про героя з променевим пістолетом, що стирав речі з лиця землі. У 2004 році Клоуз, поринувши у спогади та відчуваючи емоційну прив'язь до історії, нарешті реалізував свій дитячий задум із застосуванням усього набутого досвіду. За його словами, коли гортає цей комікс, він для нього є однією з найособистісніших речей з коли-небудь створених.

Один з коротких коміксів Клоуза сплагіатив актор Шая Лабаф у своїй короткометражці Howard Cantour.com, прем'єра якої відбулася у Каннах. Виник скандал, але Шая не відразу вибачився, а почав відмазуватися в стилі: «Авторство — це цензура». Деніел так і не зміг зрозуміти, що коїлося у голові зірки «Трансформерів», коли він один в один без посилання на автора адаптував його комікс у короткий метр.

Клоузу щастить успішно адаптувати свій доробок у кінострічки. Цього року у прокат вийшла екранізація коміксу «Вілсон», незалежний фільм з Вуді Гаррельсоном у головній ролі. У коміксі Вілсон — нестриманий та дратівливий антигерой, у якого глибокі особисті проблеми в стосунках з рідними та друзями. Вуді Гаррельсон на диво точно передає персонажа. Вілсон на шляху до спокути та спасіння, але шлях буде нерівний та з перешкодами.

Історія походження у персонажа особиста, Деніел почав малювати Вілсона, доглядаючи важкохворого батька. Персонаж став комбінацією власних спостережень, переживань, обставин, та поступово зажив своїм життям: «Я отримав персонажа, який почав говорити до мене зі сторінки навіть без потреби мені особливо напружуватися для цього».

«Пейшенс» — найсвіжіший комікс Клоуза у жанрі науково-фантастичного любовного роману з подорожами у часі. Нам потрібно більше праць у цьому жанрі… Самобутній, яскравий, атмосферний комікс зі сюрреалістичними образами у фантастичному антуражі. Зворушлива праця. Незабаром очікується повнометражний фільм.

Підведемо риску: праці Деніела Клоуза — чудовий провідник у примарний світ альтернативного коміксу. Невпевнені, що ваше життя потребує цього? Подивіться екранізації, вони дійсно варті уваги. Яскравий приклад екранізацій коміксів не про супергероїв. Адже гарно розказаній історії не потрібні надможливості для стрибка зі сторінок коміксу на екран кінотеатру. Що Деніел Клоуз своєю творчістю й довів.

Автор: Валентин Мазур