FreeСХІД.ua#36 Таємниці кинутих будівель, небезпечна вода Донбасу і бізнесмени «сірої зони»

У нашому випуску:

• чи можуть шахраї скористатися особистими даними клієнтів банків, залишених на розграбування бойовикам;

• як без проблем провезти дитину через лінію розмежування;

• за що громадяни РФ потрапляють до в'язниць угруповань «ЛДНР»;

• хто відкриває дитяче кафе в прифронтовій Красногорівці.

# FreeЗОНА

2014-го року, коли жителі активно покидали охоплений війною Луганськ, поквапливо закривалися фірми, банки і підприємства. Багато з них досі стоять спустілими, ставши здобиччю для мисливців за кольоровими металами.

Власники цих будівель залишили там не тільки обладнання, яке просто неможливо було вивезти, але й документи, посвідчення та особисті справи. Що буде, якщо вміст поки ще закритих сейфів потрапить до шахраїв? Це з'ясовувала "Реальная Газета".

#FreeРОЗСЛІДУВАННЯ

За ґратами на підконтрольній угрупованню «ДНР» території сьогодні знаходяться сотні російських громадян – цій темі присвячено розслідування видання «Новая газета».

Про що можна дізнатися з матеріалу?

• Скільки точно людей РФ утримуються сьогодні в неволі в «ДНР», назвати не може ніхто. Офіційно за чотири роки було заарештовано понад 480 росіян. Щодо них зустрічалися навіть такі фантастичні звинувачення, як... шпигунство на користь Росії! Зараз в СІЗО залишилося близько 150 осіб. Доля решти невідома.

• Відомі випадки, коли в СІЗО спалахували криваві конфлікти між проросійськими бойовиками та «блатними», що сидять ще з українських часів.

• Слідство на окупованих територіях спирається під час діловодства як на Кримінальний кодекс «ДНР», який є гібридом російського і українського КК, так і на інші нормативні акти, аж до КПК Української РСР 60-х років минулого століття.

• На 30 діб будь-яку людину можуть заарештувати на підставі постанови, підписаної Олександром Захарченком в серпні 2014 року. При цьому за фактом люди можуть сидіти роками взагалі без пред'явлення звинувачення.

• Після знаменитого грудневого обміну полоненими минулого року деякі особи, видані українською стороною, відразу ж були звинувачені силовиками угруповання «ДНР» в шпигунстві.

#FreeПРАВО

Правозахисники з Громадської організації «Донбас-SOS» розповіли, як перетнути лінію розмежування з дитиною, якій ще немає 16 років.

З їхньої деталізованої інструкції ви дізнаєтеся, чи потрібна дитині перепустка (ні, не потрібна), з ким, окрім батьків, може проїхати дитина, як і де оформити згоду на перетин, чи може довіреність бути видана іншою державою, чи може дитина перетнути лінію розмежування без згоди одного з батьків та багато іншого.

#FreeЦИФРА

Цього разу нас знову лякають цифри.

За даними експертів Програми ООН з навколишнього середовища (ЮНЕП), в результаті конфлікту на Донбасі були зруйновані або пошкоджені екосистеми загальною площею 530 тисяч гектарів, в тому числі 18 заповідників.

Зона бойових дій всіяна боєприпасами, знешкодження яких може тривати роки або десятиліття. Екологи також повідомляють, що забруднення водного шляху довжиною 650 миль, породжене конфліктом, є серйозною небезпекою для здоров'я населення.

#FreeЦИТАТА

В'ячеслав ЛІХАЧОВ, координатор напрямку документування порушень прав людини «Восток-SOS»:

«Населення звільненої частини Донбасу, незважаючи на всі патріотичні декларації, що лунають з Києва, не відчуває себе повноцінною частиною українського суспільства. Це відчуття складається в якійсь мірі з упереджень та внаслідок пропаганди 2014 року, але в більшій мірі внаслідок багатьох факторів, з яких складається політика України щодо звільнених територій».

За його словами, серед цих факторів – відсутність повноцінного українського теле- і радіомовлення, яке через 4 роки після повернення територій під український контроль все ще не повністю покриває деякі населені пункти.

#FreeH2O

Наші колеги з видання «INFORMATOR» розібралися зі злободенними питаннями: чи можна пити воду з джерел на Луганщині й купатися в місцевих водоймах?

Найважливіше з цієї публікації:

• найчистіша водопровідна вода в регіоні – в місті Сєвєродонецьк. Але навіть там фахівці не радять жителям пити воду прямо з крана;

• на сільськогосподарській півночі області в колодязній воді часто знаходять нітрати (особливо небезпечне вживання такої води для дітей в перший рік життя, оскільки може привести до метглобінемії), а в шахтних селищах поблизу лінії зіткнення вода дуже жорстка, тому що «приправлена» шахтними стоками;

• купатися можна менше ніж в половині водойм Луганщини – в 13 з 27.

#FreeЛЮДИ

Юрій РИБАК, Горлівка – Одеса

Юрій – син депутата Горлівської міськради Володимира Рибака, якого одним з перших жорстоко вбили під час «російської весни» 2014 року. Сім'я Рибака виїхала після його похорону з Горлівки. Зараз Юрій – начальник патрульної поліції Одеської області.

Кілька цитат з його інтерв'ю:  

«В одну частину нашого будинку влучив снаряд. Половина будинку залишилася без стін і даху. Наскільки я знаю, після цього найближчі сусіди заходили і розтягували те, що мало цінність і можна було забрати... Спочатку після від'їзду ми намагалися спілкуватися з сусідами, щоб хоч розуміти, що з будинком, з могилою батька, але вони називали нас хунтою. Так усі зв'язки і перервалися. Шо з будинком на даний момент, мені не відомо».

«Головною метою для мене було живими і здоровими вивезти з Горлівки матір і сестру. І зробити це якомога швидше, будь-якими шляхами і засобами. Ми виїжджали на чужій машині за чужими документами. Причому на дорогах вже були організовані блокпости, де перевіряли усіх, хто проїжджав. Наші «орієнтировки» вже були всюди розіслані. Я особисто, коли заходив всередину одного з блокпостів, бачив наші фотографії і дані паспортів на стінах. До речі, поміж цих озброєних «контролерів» я впізнав співробітників ДАІ та інших служб, які дуже швидко перекинулися до сепаратистів. Й вони зливали інформацію, хто залишається проукраїнськи налаштованим, хто виходив на мітинги за Україну»...

«Коли ми з батьком розмовляли, він завжди мені казав: потрібно працювати на свій авторитет і робити кар'єру, не шкодуючи сил. Стиснути зуби, терпіти, йти до своєї мети і досягати успіху».

Аліса СОПОВА, журналіст, Донецьк – США

Аліса – журналістка з Донецька, яка з 2016 року живе у США. Вона працює в Гарвардському інституті досліджень Росії і Євразії, але часто приїжджає в Україну, аби розібратися, як медіа висвітлюють конфлікт на Донбасі.

На своїй сторінці у Фейсбук вона описує історії людей, які живуть уздовж лінії розмежування, наприклад, Родіона з села Опитне, що поблизу Донецька. Він, попри усі обстріли, підозри в шпигунстві і навколишні жахи, залишився в селі і зараз допомагає виживати людям похилого віку.

Днями вийшло інтерв’ю  з Алісою, в якому вона аналізує основні тенденції сучасної журналістики в зоні ООС:

«Конфлікт в Донбасі поставив великий виклик українській журналістиці, і, на жаль, ми не справляємося з цим добре. Українські журналісти, приголомшені початковим інформаційним нападом з боку Росії, не придумали нічого кращого, ніж стати «патріотичними» «солдатами інформаційної війни», які «борються в інтересах України». Висвітлення конфлікту швидко стало дуже упередженим і пропагандистським. Однією з найбільш тривожних тенденцій є відмова від висвітлення чого-небудь на стороні, контрольованій неурядовими організаціями (і маркування будь-якої спроби зробити це, як зрада), а також зосередження уваги тільки на військовій стороні конфлікту».

ПІДПРИЄМЦІ із «сірої зони»

Жителі прифронтової території біля самої лінії розмежування розвивають свій бізнес. Гранти на підтримку підприємництва їм виділяє Міжнародний Комітет Червоного Хреста.

• Завдяки такому гранту в Мар'їнці ремонтують Будинок побуту, куди 2014-го було кілька прямих влучень снарядів. Першого вересня планують відкрити для клієнтів перші два поверхи, але вже зараз до будівлі повертаються підприємці, які працювали тут раніше, та розгортають свої майстерні – наприклад, з пошиття та ремонту одягу, в тому числі і для військових.
• А в сусідній з Мар’їнкою Красногорівці відкривають... дитяче кафе! Його господиня Тетяна Кочарова впевнена, що маленькі жителі Красногорівки нічим не відрізняються від інших дітей, тому повинні мати місце відпочинку, де були б іграшки, мультфільми, морозиво і солодощі. Планує відкрити в приміщенні поряд з кафе цех власної випічки, а на свята запрошувати аніматорів.
• Підприємці з прифронтового селища Тарамчук Тетяна і Олександр запрошують на роботу жителів сусідніх населених пунктів на збір врожаю малини, кущами якої засаджені 70 соток їх землі. Подружжя можуть годинами розповідати про те, як вони доглядають за ягодами, як обробляють, як збирають і продають.

#FreeБРЕНД

Тепер Луганська область має  свій бренд.

Разом з написом «Луганщина моя» на брендованій продукції можна побачити головний символ луганських степів – байбака, коня і лисицю. Ця символіка прикрасить не тільки звичні чашки, брелоки і канцелярське приладдя, а й шкарпетки. Також Луганщина перша в Україні розробила власний Тravelbox – інтерактивну подорож мальовничими куточками регіону в режимі онлайн за допомогою спеціальних 3D-окулярів. На думку розробників, такі набори стануть добрим подарунком для гостей області.

#FreeТЕАТР

28 липня в київському «PostPlayТеатрі» відбулася прем'єра вистави «Дівчатка-дівчатка», присвяченій війні на Донбасі.

Прем'єрна постановка була незвичайною в усіх відношеннях. По-перше, в цьому театрі немає звичних крісел. По-друге, всупереч очікуванням, на сцені показували не війну, а... її сприйняття дівчатами, які – кожна на своєму місці – захищають рідну країну.

У виставі діють абсолютно різні героїні: військові, волонтери, журналістка, психотерапевт. Крім об'єктивних перешкод, пов'язаних з війною, їм доводиться боротися з громадською думкою, яка не втомлюється повторювати сильним і цілеспрямованим героїням, що жінка не повинна йти на війну. «PostPlayТеатру» вдалося викликати глядача на відкритий і чесний діалог про дискримінацію жінок на війні.

До зустрічі на вихідних!