Чому довгі походи краще ніж "трьох денні"

Перше. Ви нарешті можете зрозуміти, що таке засинати і висипатися за 7 годин сну. Ну, в мене це так, тільки в поході.

Взагалі, після важкого ходового дня, сон набуває більшої важливості, ніж в місті, тут ви це робите бо робили то вчора і позавчора, і взагалі то все день сурка.

О, і ще. В горах сняться сни!

Друге, після 100+ км, ви із впевненістю можете сказати, це взуття гімно, або навпаки.

Як не старатись, за три дні ви ніяк не зрозумієте чи підходить ваш наплічник вам чи ні, ви мерзнете в спальному мішку чи ні. Ну і ще, в туристичному магазині, ви можете на рівних сперечатися з продавцями на рахнок закипання води на тому чи іншому пальнику, бо довгоденні походи дають досвід, а він це єдине, що має вагу.

Третє. То відсутність людей.

Вони всюди, на роботі, в дома, в кіно, в громадському туалеті, всюди!

В горах їх менше, на менш популярних і більше віддалених маршрутах, їх ще менше.

І їх відсутність, допомагає перезарядиись, відпочити і навіть почати сумувати за кимось, що вже не погано. Навіть, якщо ви йдете з друзями, дуже часто буває так, що хтось відстає або хтось йде швидше (у всіх свій темп, і навіть повільний темп, це вже добре)ви мовчите, йдете, мучитесь, вам важко, думаєте про щось своє, і ні з ким не говорите. От, багато хто тіль и через це йде в похід, щоб з кимось помовчати.

То мої власні думки, які як мені здається часто співпадають.

Музичний супровід, Джоні Кеш)