Члени Громади Органи М

🛑 👉🏻👉🏻👉🏻 ИНФОРМАЦИЯ ДОСТУПНА ЗДЕСЬ ЖМИТЕ 👈🏻👈🏻👈🏻

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Громада (значення).
Перші товариства «Громади», як національно-культурні осередки української інтелігенції виникли в Києві та Петербурзі у 50-х роках XIX століття. Їх засновниками і першими членами стали відомі діячі української культури М. Костомаров, П. Куліш, П. Чубинський, В. Антонович, М. Драгоманов, М. Лисенко, М. Старицький та інші. Одним із активних членів «Громади» тих часів був Т. Шевченко. Одночасно виникають «Громади» в Харкові, Одесі [1], Полтаві, Чернігові, інших містах України [2]. Оскільки громадівський рух був першою загальноукраїнською течією "Громади" виникають і на землях Галичини та Буковини у Тернополі (з 1863), Стрию, Самборі, Дрогобичі, Чернівцях, Львові, пізніше Іван Пулюй засновує у 1865 році "Громаду" у Відні яка згодом стає товариством "Січ" і діє до 1947 року. Зокрема, українофільний рух виразився в створенні та діяльності «Громад».
Лібералізація суспільного життя у середині XIX ст., що була провісником майбутніх реформ та модернізації, водночас сприяла пожвавленню національного руху [3]. Повернувшись наприкінці 50-х рр. із заслання, провідники Кирило-Мефодіївського товариства оселилися на постійне мешкання в столиці Російської імперії — Санкт-Петербурзі [4]. У 1859 р. створили у Петербурзі першу українську громаду — культурно-освітню організацію, яка мала на меті сприяти розвитку народної освіти, свободі літературного слова, поширенню національної ідеї, формуванню національної свідомості. Саме на цих ідеях базувався перший в імперії український часопис «Основа», навколо якого групувалися вже відомі діячі національного руху М. Костомаров (написання монографічних досліджень та упорядковуванням збірників документальних джерел з історії України), В. Білозерський (видання публіцистичного та літературно-художнього українознавчого часопису «Основа» українською та російською мовами), П. Куліш (заснування друкарні для видання українських книжок), Т. Шевченко (генератор визвольних ідей) і весь громадівський рух.
Підтримуючи національне відродження, активно починає діяти інтелігенція. Виникають громади в Харкові, Полтаві, Чернігові, Одесі. Осередком національно-культурної роботи у 70—90-х роках XIX століття стала Київська — так звана «Стара Громада», що утворилася на основі таємного гуртка хлопоманів. Її лідерами були представники нової хвилі української інтелігенції — В. Антонович, Т. Рильський, А. Свидницький, П. Житецький. Входили також визначні наукові і культурні діячі: М. Драгоманов, К. Михальчук, М. Зібер, Ф. Вовк, П. Чубинський, Л. Ільницький, О. Кониський, М. Лисенко, М. Старицький, П. Косач, С. Подолинський, О. Русов, М. Левченко, М. Ковалевський, В. Рубінштейн, Я. Шульгін, С. Левицький, І. Левицький (Нечуй), Є. Тригубов, В. Науменко, І. Рудченко (Білик), Ф. Панченко та інші (близько 70 членів).
Так розпочався рух, який став одним із основних духовних та ідеологічних витоків відродження нашої держави. «Громади» другої половини XIX століття об'єднували найкращих представників національної інтелігенції, громадських діячів, вчених, освітян, літераторів, студентської молоді тощо.
У середовищі громадівців у першій половині 70-х рр. невпинно відбувалися дискусії щодо програмних ідей [5]. Потрібно було виробити в нових умовах певні загальні принципи і підходи своєї діяльності. Однак реалізація цього ускладнювалася відмінностями та світоглядними розбіжностями серед провідних діячів Київської громади. Так, описуючи відновлення діяльності громадівців початку 70-х рр., M. Драгоманов зазначав:
«Потроху виявилися між нами два напрямки: один, котрий я назвав українофільським, а другий – хлопоманським... Перший виходив з пункту національної одрубності українців і ставив у перву голову рівнятись з другими самостійними народами, писати, перекладати високе письменство, повертати до українства панство, попівство і всякі високі верстви. Другий ставив на першім плані українське мужицтво, готовий і незаперечний національний елемент... і виводив потребу пізнати цей елемент, писати переважно про нього, для нього... В такім поступуванню ми бачили єдину гарантію й того, що ми зробимо не тільки самостійну, але й живу українську культурну мову»
Відповіддю самодержавства на пожвавлення українського руху став Емський указ 1876 p., який забороняв друкування літератури українською мовою в Російській імперії та ввіз її з-за кордону. Це остаточно підривало основи легальної культурницької діяльності, на яку орієнтувалися громадівці. Окремий пункт Указу стосувався персонально М. Драгоманова і П. Чубинського, яким заборонили жити в Україні. Рятуючись від репресій імперської влади, М. Драгоманов, М. Зібер і С. Подолинський виїхали за кордон [7].
У 1878—1882 pp. M. Драгоманов у журналі «Громада», який виходив у Швейцарії, намагався узагальнити погляди громадівців і викласти програму українського руху. В основі запропонованої ним альтернативи були:
Отже, представниками різних суспільно-політичних течій та рухів у другій половині XIX ст. висунуто широкий спектр альтернатив майбутнього суспільного розвитку та вироблено різноманітні форми та методи досягнення поставленої мети. Характерно, що лейтмотивом програмних документів загальноросійських рухів була, як правило, боротьба за соціальне визволення. На противагу цьому український рух основний акцент робив, головним чином, на національне визволення.
Попри те що гурткам і організаціям різних політичних напрямів були притаманні нечисленність, неорганізованість, нечіткість програмних установок, слабкий зв´язок з масами, вони все ж відігравали помітну роль у житті суспільства, оскільки були місцем концентрації інтелектуальних сил, центрами осмислення суспільного розвитку, осередками майбутніх масових рухів [3].
↑ Кучеренко А. А. Діяльність «Громад» Півдня України по розгортанню українського культурно-освітнього руху у другій половині XIX ст. [1] // У статті характеризується робота «Громад» Одеси, Миколаєва, Єлисаветграда та інших міст Херсонської губернії
↑ ВО «Громада»: Історична довідка http://hromada.org.ua/index.php?option=com_content&task=view&id=35&Itemid=29
↑ а б Бойко О.Д. Історія України: Навчальний посібник / К.: Академвидав, 2010.- 686 c. [2]
↑ Історія України: навчальний посібник. Громадівський рух
↑ Л. В. Чорна. Громадівський рух 60-70-х рр. XIX ст. у контексті українського національного відродження
↑ Драгоманов М. П. Австро-руські спомини (1867-1877) / Літературно-публіцистичні праці: В 2-х т. – К., 1970. – Т.2. – С.151-288.
↑ Л. В. Чорна. Громадівський рух 60-70-х рр. XIX ст. у контексті українського національного відродження
Вміст доступний на умовах CC BY-SA 3.0, якщо не вказано інше.

Головна » Новини » Статут територіальної громади міста Києва
Затверджено рішенням Київської міської ради
від 28 березня 2002 р. N 371/1805
(із змінами та доповненнями, внесеними рішенням Київради
від 19 грудня 2002 р. N 154/314, 
рішенням Київради
від 27 лютого 2003 р. N 263/423)
Київська міська рада як повноважний представник територіальної громади міста Києва,
усвідомлюючи відповідальність перед Богом, Українським народом, Українською державою, попередніми, нинішнім та прийдешніми поколіннями киян,
проявляючи повагу до людини і громадянина, прав, свобод, честі та гідності членів територіальної громади міста Києва,
піклуючись про зміцнення громадянської злагоди та забезпечення політичної стабільності у місті Києві,
виконуючи волю територіальної громади міста Києва щодо забезпечення належного життєвого рівня киян та покращання їх добробуту,
керуючись положеннями Декларації про державний суверенітет України, Акта проголошення незалежності України, Конституції України, Законів України "Про столицю України - місто-герой Київ", "Про місцеве самоврядування в Україні", Загальної декларації прав людини, Європейської Хартії про місцеве самоврядування, Європейської Хартії міст,
враховуючи вікові історичні, національно-культурні та соціально-економічні традиції місцевого самоврядування у місті Києві, а також спеціальний Статус міста Києва як столиці Української держави,
1. Територіальна громада міста Києва є первинним суб'єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій та повноважень.
2. Територіальна громада міста Києва реалізує свої владні повноваження безпосередньо або через органи місцевого самоврядування та їх посадових осіб.
3. Територіальна громада міста Києва має право вирішувати усі питання місцевого значення, які пов'язані з життєдіяльністю членів територіальної громади міста Києва, а також розвитком міста Києва, які віднесені Конституцією та законами України до відання місцевого самоврядування.
4. Територіальна громада міста Києва створює належні умови для діяльності органів самоорганізації населення.
5. Територіальна громада міста Києва сприяє зміцненню громадської злагоди, забезпеченню прав і свобод людини і громадянина, утворенню у місті Києві гідних людини умов життя, праці і відпочинку.
6. Громадяни України, які мешкають на території міста Києва, реалізують своє право на участь у місцевому самоврядуванні за належністю до територіальної громади міста Києва, яка визначається без будь-яких обмежень і незалежно від їх раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, терміну проживання на території міста Києва, мовної чи іншої ознаки.
7. Право на участь у прийнятті рішень з питань місцевого самоврядування у місті Києві мають громадяни, яким чинним законодавством України надано право голосу.
Місто Київ є столицею України і згідно з Конституцією України має спеціальний статус та відповідні особливості здійснення виконавчої влади та місцевого самоврядування, визначені Законом України "Про столицю України - місто-герой Київ".
1. Територія міста Києва є складовою частиною території України.
2. Територію міста Києва утворюють земельна площа та водні поверхні, надра та повітряний простір в межах зовнішнього адміністративного кордону, встановленого Верховною Радою України за поданням Київської міської ради, погодженим з відповідними радами.
3. Систему адміністративно-територіального устрою міста Києва складають райони в місті, які утворюються Київською міською радою.
4. Встановлення та зміна меж території районів у місті Києві вирішується Київською міською радою відповідно до законодавчих актів України.
1. Офіційними символами міста є його Герб, Прапор та Гімн.
2. Основою Герба міста Києва є зображення Архангела Михаїла.
3. Прапор міста Києва - це оздоблене золотою смугою з бахромою блакитне полотнище із зображенням у центрі постаті Архангела Михаїла.
4. Опис та порядок використання офіційної символіки визначається Положенням, яке затверджує Київська міська рада.
5. Райони у місті Києві можуть мати власну символіку, яка визначається районними у місті Києві радами.
1. Пам'ятними датами територіальної громади міста Києва є:
- 15 січня - прийняття Закону України "Про столицю України - місто-герой Київ";
- 28 березня - прийняття Статуту територіальної громади міста Києва;
- остання неділя травня - День Києва;
- 24 липня - День Українського національного прапора в місті Києві;
- перша неділя жовтня - День київського студентства;
- 6 листопада - звільнення Києва від німецько-фашистських загарбників.
2. Порядок проведення міських свят встановлює Київська міська рада.
1. Особам, які зробили значний особистий внесок у соціально-економічний та культурний розвиток міста Києва, може бути присвоєне звання "Почесний громадянин міста Києва".
2. Порядок присвоєння звання "Почесний громадянин міста Києва" встановлюється Положенням, яке затверджує Київська міська рада.
3. За вагомі особисті заслуги у розвитку міста Києва членам територіальної громади Києва та іншим особам за розпорядженням Київського міського голови може вручатися нагрудний знак "Знак Пошани".
4. Порядок вручення нагрудного знака "Знак Пошани" встановлюється Положенням, яке затверджує Київська міська рада.
5. Київська міська рада може запроваджувати інші почесні звання і заохочувальні відзнаки.
Київ може мати міста-побратими. Вибір міста-побратима здійснюється за рішенням Київської міської ради на основі двосторонніх угод.
1. Відповідно до Конституції України народовладдя у місті Києві здійснюється безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.
2. Організаційно-правові форми здійснення народовладдя у місті Києві встановлюються Конституцією, законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких встановлена Верховною Радою України та іншими нормативно-правовими актами.
1. Первинним суб'єктом місцевого самоврядування і носієм усіх його публічних прав є територіальна громада міста Києва.
2. Місцеве самоврядування у місті Києві здійснюється територіальною громадою міста Києва як безпосередньо, так і через Київську міську раду, районні у місті Києві ради та їх виконавчі органи.
3. Система місцевого самоврядування у місті Києві включає:
- територіальну громаду міста Києва;
- виконавчий орган Київської міської ради;
- виконавчі органи районних у місті Києві рад;
- органи самоорганізації населення.
4. Члени територіальної громади міста Києва мають право в установленому порядку організовувати і брати участь у загальних зборах, ініціювати розгляд у раді будь-якого питання місцевого значення, створювати органи територіальної самоорганізації населення.
1. Територіальна громада міста Києва безпосередньо здійснює місцеве самоврядування шляхом:
- виборів органів і посадової особи;
2. Порядок безпосереднього здійснення місцевого самоврядування у місті Києві визначається законами України, цим Статутом та рішеннями Київської міської ради.
1. Загальні збори у місті Києві є формою безпосередньої участі членів територіальної громади міста Києва у вирішенні питань місцевого самоврядування.
2. Загальні збори проводяться за місцем проживання членів територіальної громади міста Києва.
3. Рішення загальних зборів членів територіальної громади міста Києва, яке прийняте більш, ніж 100 учасниками таких зборів, вважається обов'язковим до розгляду на сесії районної у місті Києві ради.
4. Рішення загальних зборів членів територіальної громади міста Києва, яке прийняте більш, ніж 1000 учасниками таких зборів, вважається обов'язковим до розгляду на сесії Київської міської ради.
5. Ініціатори проведення загальних зборів, рішення яких буде передано до розгляду відповідних рад, за 10 днів до дня їх проведення повідомляють Київського міського голову та (або) голів районних у місті Києві рад про питання, які будуть розглядатися на цих зборах, час і місце їх проведення.
6. Загальні збори жителів за місцем проживання можуть скликатися Київським міським головою, Київською міською радою, районними у місті Києві радами, їх виконавчими органами, органами самоорганізації населення, депутатами Верховної Ради України, обраними у відповідних мажоритарних виборчих округах, депутатами Київської міської ради та районних у місті Києві рад, ініціативними групами членів територіальної громади міста Києва.
7. З розглянутих питань загальні збори приймають рішення більшістю присутніх на зборах, відкритим або таємним голосуванням. Рішення загальних зборів жителів за місцем проживання підписується головою і секретарем зборів, а з питань, що передаються на розгляд відповідних рад, - усіма учасниками зборів, які підтримують прийняте рішення.
1. Члени територіальної громади міста Києва мають право ініціювати розгляд у Київській міській раді, а також у відповідних районних у місті Києві радах в порядку місцевої ініціативи будь-якого питання, віднесеного Конституцією України, законами України та цим Статутом до предметів відання місцевого самоврядування у місті Києві.
2. Місцева ініціатива оформляється у вигляді письмово викладеної пропозиції про розгляд відповідного питання чи прийняття певного рішення Київською міською радою або районною у місті Києві радою.
3. Письмові пропозиції, передані на розгляд районної у місті Києві ради, повинні бути підписані не менш, ніж 100 членами територіальної громади міста Києва.
4. Письмові пропозиції, передані на розгляд Київської міської ради, повинні бути підписані не менш, ніж 1000 членами територіальної громади міста Києва.
5. Місцева ініціатива, внесена у встановленому порядку на розгляд Київської міської ради чи районної у місті Києві ради, підлягає обов'язковому розгляду цією радою на відкритому засіданні ради за обов'язковою участю членів ініціативної групи з питань місцевої ініціативи.
6. Рішення Київської міської ради, а також відповідної районної у місті Києві ради, прийняті з питань, внесених на їх розгляд шляхом місцевої ініціативи, оприлюднюються в порядку, що визначається відповідною радою при розгляді таких питань.
1. Члени територіальної громади міста Києва мають право проводити громадські слухання - зустрічатися з депутатами Київської міської ради, відповідної районної у місті Києві ради, а також Київським міським головою та іншими посадовими особами місцевого самоврядування у місті Києві, під час яких вони можуть заслуховувати вказаних осіб, порушувати питання та вносити пропозиції щодо питань місцевого значення, які належать до відання місцевого самоврядування у місті Києві.
2. Громадські слухання з питань, віднесених до відання Київського міського голови та Київської міської ради, проводяться не рідше одного разу на рік, а з питань, віднесених до відання районної у місті Києві ради, - не рідше двох разів на рік.
3. На громадські слухання, окрім ініціаторів їх проведення або їх представників, можуть запрошуватися депутати відповідного виборчого округу, посадові особи місцевого самоврядування, представники органів самоорганізації населення, міських осередків політичних партій та громадських організацій, а також керівники підприємств і організацій, якщо їх діяльність пов'язана з питаннями, що обговорюються.
4. Пропозиції, які вносяться за результатами громадських слухань, підлягають обов'язковому розгляду органами та посадовими особами місцевого самоврядування.
5. Виконавчі органи Київської міської ради та районних у місті Києві рад надають допомогу у підготовці та проведенні громадських слухань.
6. Про час, місце проведення та питання, які виносяться на громадські слухання, члени територіальної громади міста Києва сповіщаються не пізніше як за 10 днів до їх проведення через засоби масової інформації.
7. Пропозиції за результатами громадських слухань вважаються внесеними, якщо за них проголосувало більше половини учасників відповідних громадських слухань.
8. Про результати громадських слухань Київська міська рада, районна у місті Києві рада інформує членів територіальної громади міста Києва у десятиденний термін.
1. Органи самоорганізації населення є формою участі територіальної громади міста Києва у вирішенні окремих питань місцевого значення.
2. Ініціатива в утворенні органів самоорганізації населення належить жителям відповідної території в межах юрисдикції територіальної громади міста Києва.
3. Органи самоорганізації населення міста Києва створюються у формі будинкових, вуличних
Театр Эротического Танца
Часное Порно Фото Бесплатно
Классное Порно Видео Фотки
Порно Красотки Без Смс
Картинки Красивых Обнаженных Парней
члени громади органи м - capterka.ru
Члени або жителі територіальної громади: як урегулювати ...
Громади (товариства) — Вікіпедія
Статут територіальної громади міста Києва | КИЇВСЬКА ...
Статут територіальної громади м. Хмельницького ...
Статут громади - Офіційний сайт Запорізької міської ради
Територіальна громада України — Вікіпедія
Стара громада — Вікіпедія
Члени Громади Органи М