Адвокати екс-податківців підписали відкрите звернення до міжнародних правозахисних організацій
Ініциативна група юристів та громадськості27 червня 2017 року в ході круглого столу адвокатів та експертів "Місяць після "наймасштабної антикорупційної операції". Реальні результати затримання екс-податківців", який відбувся в прес-центрі "Українські новини", адвокати екс-податківців підписали відкрите звернення до міжнародних правозахисних організацій. У зверненні захисники виклали перелік всіх процесуальних правопорушень, що були здійсненні працівниками прокуратури під час затримання екс-податківців та у ході досудового розслідування.
Київ, 27 червня 2017 року
Міжнародним правозахисним організаціям
Шановні колеги!
Висловлюємо Вам нашу повагу і звертаємося до Вас з приводу останніх подій в Україні, що викликають серйозне занепокоєння в частині дотримання прав і свобод людини з боку правоохоронних органів України. Мова йде про затримання колишніх голів регіональних податкових адміністрацій, яка відбувалася 24 травня 2017 року Генеральною прокуратурою України та Національною поліцією України.
Слід зауважити, що гучні заяви керівників Генеральної прокуратури України та Головної військової прокуратури, які лунали в інформаційному просторі пересічні громадяни могли сприйняти як позитивні здобутки реформ у питанні боротьби з корупцією.
Проте, нажаль, результатом зазначеної операції стало незаконне затримання 24 осіб та чисельні порушення прав та свобод людини, які гарантовані Конституцією України та Конвенцією з захисту прав людини та основоположних свобод.
Серед очевидних порушень з боку правоохоронних органів є маніпулювання та зловживання своїми процесуальними правами у кримінальному провадженні, яке стало підставою для так званої «спецоперації» 24 травня 2017 року було зареєстровано 31 березня 2013 року.
Відповідно до ст. 28 Кримінального процесуального кодексу України (далі «КПК України») під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті у розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об’єктивно необхідними для виконання процесуальних та прийняття процесуальних рішень.
Тобто, враховуючи дату реєстрації кримінального провадження, ще до початку затримань в 2017 році вже мало місце порушення розумності строків, які є об’єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та проведення досудового розслідування.
З самого початку «спецоперації» відбувалися чисельні порушення процесуального закону. Відповідно до протоколів затримання деяких колишніх керівників податкових органів підставою для затримання є начебто п. 3 ч. 1 ст. 208 КПК України, тобто якщо є обґрунтовані підстави вважати, що можлива втеча з метою ухилення від кримінальної відповідальності особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого корупційного злочину, віднесеного законом до підслідності Національного антикорупційного бюро України.
Однак, затримання, як зазначено в протоколі затримання, здійснювалося слідчими та прокурорами Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури, які не є співробітниками Національного антикорупційного бюро України, і не уповноважені здійснювати затримання з цих підстав. Крім того, на момент затримання зазначені особи не були у статусі підозрюваних у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого корупційного злочину і наразі не є підозрюваними у жодному кримінальному провадженні, підслідному НАБУ.
Вищезазначене також вказує на те, що досудове розслідування відносно колишніх керівників регіональних податкових органів здійснюється з порушенням правил підслідності, передбачених ст. 216 КПК України, що в свою чергу вимагатиме від безстороннього суду визнання всіх доказів недопустимими.
За версією «слідства», тут розслідується факт створення злочинної організації Президентом України Януковичем В.Ф., повноваження якого припинено, Для досягнення поставлених цілей Янукович В.Ф. буцімто залучив до створеної ним злочинної організації Азарова М.Я., сприяв його обранню Прем’єр-міністром України, Азаров М.Я. в подальшому залучив Клименка О.В. призначивши Головою Державної податкової служби України. Клименко О.В. для досягнення поставлених цілей вибудував чітку ієрархічну структуру в податкових органах, залучивши для цього підпорядкованих йому осіб із структурних та територіальних відділів податкових органів.
Відповідно до письмових повідомлень про підозру, зазначені особи підозрюються у вчиненні, зокрема кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 Кримінального кодексу України (далі «КК України»). В той же час, кримінальне правопорушення передбачене, ст. 364 КК України, є підслідним Національному антикорупційному бюро України, у відповідності до імперативних вимог ч. 5 ст. 216 КПК України, у разі наявності певних визначених умов, які в даному кримінальному провадженні мають місце, а саме: 1) розслідування фактів ймовірного вчинення неправомірних дій Президентом України, повноваження якого припинено – Януковичем В.Ф., Прем’єр міністром України – Азаровим М.Я., членом Кабінету Міністрів – Клименком О.В. (п. 1. ч. 5 ст. 216 КПК України); 2) розмір ймовірної завданої шкоди кримінальним правопорушенням в п’ятсот і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, якщо злочин вчинено службовою особою державного органу (п. 2 ч. 5 ст. 216 КПК України).
Слід зазначити, що проведення окремих слідчих (розшукових) дій, заходів забезпечення кримінального провадження та інших процесуальних дій органом, до компетенції якого згідно із процесуальним законодавством не віднесено його здійснення, порушує загальні засади законності здійснення кримінального провадження, закріплені у ст. 9 КПК України, та унеможливлює виконання завдань кримінального провадження, визначених у статті 2 КПК України. Зазначений висновок також був зроблений Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ (ВССУ) (вих. № 9 – 2388/0/4-16 від 13 вересня 2016 року[1]) у відповідь на звернення Заступника Генерального прокурора України – керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Холодницького Назара Івановича. Крім того, у своїй відповіді ВССУ звернув увагу Заступника Генерального прокурора на те, що законодавче розмежування підслідності між різними органами досудового розслідування визначає розподіл наданих кримінальним процесуальним законом повноважень таким органам. З огляду на наведене варто зазначити, що відповідно до положень п. 2 ч. 3 ст. 87 КПК України недопустими визнаються докази, що були отримані після початку кримінального провадження шляхом реалізації органами досудового розслідування чи прокуратури своїх повноважень, не передбачених цим Кодексом, для забезпечення досудового розслідування.
Вищевказане свідчить про наявність в даному разі безумовної підстави визнання доказів, зібраних слідчими Генеральної прокуратури недопустимими, у відповідності до п. 2 ч. 3 ст. 87 КПК України, оскільки, має місце реалізація слідчими Генеральної прокуратури процесуальних повноважень, якими вони не наділені КПК України, і в той час, як є орган досудового розслідування – Національне антикорупційне бюро України, детективи якого є уповноваженими на реалізацію таких повноважень в даному кримінальному провадженні та їх повноважність є виключною, в силу вимог ч. 5 ст. 216 та ч. 5 ст. 36 КПК України.
Більш того, враховуючи, що обрання запобіжного заходу відноситься до заходів забезпечення кримінального провадження, клопотання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження на підставі ухвали слідчого судді подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування (ч. 2 ст. 132 КПК України). Тобто питання про обрання запобіжних заходів повинно було слухатися у Солом’янському районному суді м. Києва за місцем знаходження Національного антикорупційного бюро України, яке уповноважене проводити досудове розслідування злочинів, у яких підозрюють колишніх керівників податкових органів.
Натомість обрання запобіжного заходу щодо цих осіб відбувалося в Печерському суді м. Києва в межах територіальної юрисдикції іншого органу досудового розслідування, що є порушенням правил застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
Також звертаємо Вашу увагу на порушення, які мали місце під час обрання запобіжного заходу відносно підозрюваних. Так, зокрема Генеральний прокурор України після розгляду декількох клопотань про застосування запобіжних заходів відносно екс-податківців у Печерському суді міста Києва, результатом яких було обрання більш м’якого запобіжного заходу, зауважив (дослівно): «Еще одно милосердное решение, и я начну переживать за пожарное состояние на Печерске».
Вважаємо, що такого роду висловлювання з боку керівника найбільш впливового правоохоронного органу в країні можна розцінювати як тиск на суд, що є порушенням ст. 6 Конвенції з прав людини та основоположних свобод (Конвенція) та є неприпустимим у країні, що сповідує європейські цінності та проводить політику дотримання європейських стандартів і кращих практик відправлення правосуддя відповідно до Стратегії розвитку судової влади України на 2015 - 2020 роки, затвердженої Рішенням Ради суддів України від 11.12.2014 № 71.
13 квітня 2016 року на 1253-му засіданні заступників міністрів Комітет міністрів Ради Європи ухвалив План дій Ради Європи щодо посилення незалежності та неупередженості судової влади. Серед заходів, які повинні вжити країни-члени є забезпечення поваги до авторитету судової влади під час критики останньої з боку виконавчої та законодавчої гілок влади (Захід 1.4.) та захист незалежності окремих суддів і забезпечення їхньої неупередженості (Захід 2.1). У Плані дій Ради Європи зазначено, що необхідно вжити заходів для того, щоб представники виконавчої та законодавчої гілок влади поважали судові рішення, а також демонстрували б громадськості, що поважають ці рішення та гідність суддів. Слід уникати публічної критики конкретних судових рішень, а також невиправдано суворої або політично вмотивованої критики судової влади загалом і окремих суддів. Крім того, План дій передбачає, що повноваження прокуратури та їхні межі повинні бути чітко визначенні з метою захисту суддів від неналежного тиску й забезпечення їм можливості вільно задовольняти або відмовляти у задоволенні прокурорських клопотань.
Серед загальних заходів, які слід виконати країнам-членам Ради Європи є, зокрема, гарантування відкритості і прозорості роботи судової влади в усіх її відносинах з виконавчою та законодавчою гілками влади з метою посилення довіри громадськості до судової влади і ширшого визнання значення її незалежності та неупередженості, а також гарантування повного виконування рішення Європейського суду з прав людини загалом, і зокрема ті, що стосуються незалежності та неупередженості судової влади та гарантій справедливого суду, передбачених у статті 6.
Натомість керівництво Генеральної прокуратури України повністю ігнорує підходи та принципи, які декларує Рада Європи відносно удосконалення правових гарантій незалежності та неупередженості судової влади.
Яскравим прикладом тиску на суд є заклики Головного військового прокурора Анатолія Матіоса до так званих «громадських активістів» прийти 30 травня 2017 року до Апеляційного суду м. Києва, де розглядалася апеляційна скарга на ухвалу Печерського районного суду м. Києва про обрання запобіжного заходу одного з підозрюваних, генерала-лейтенанта Станіслава Денисюка. Слід зазначити, що застосування «інструменту» у вигляді залучення громадських активістів набуло масового поширення в України[2] і здійснюється для залякування суддів з метою винесення ними необхідного рішення.
Також, в ході так званої «спецоперації» Генеральний прокурор України Юрій Луценко та Головний військовий прокурор Анатолій Матіос неодноразово робили стверджувальні заяви про нібито винність колишніх керівників податкових органів.
Просимо звернути Вашу увагу, що Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на необхідність дотримання презумпції невинуватості та недопустимість звинувачення особи до набрання законної сили вироком суду.
Так у п.81 Рішення Європейського суду з прав людини «Шагін проти України» суд зазначив, що принцип презумпції невинуватості, закріплений у пункті 2 статті 6 Конвенції, є одним з аспектів права на справедливий судовий розгляд кримінальної справи, гарантованого пунктом 1 статті 6. Цей принцип не лише забороняє передчасне висловлення думки самим судом про те, що особа, "яку обвинувачено у вчиненні злочину", є винною, тоді як це ще не доведено відповідно до закону, а й поширюється на заяви, що їх роблять інші державні посадові особи стосовно проваджень, що тривають, у кримінальних справах і які спонукають громадськість до думки про вину підозрюваного та визначають наперед оцінку фактів компетентним судовим органом. Достатньо мати - навіть за відсутності будь-якого формального висновку - певні підстави припускати, що відповідна посадова особа вважає обвинуваченого винним. У цьому зв'язку Суд наголосив на тому, як важливо державним посадовим особам добирати слова, оприлюднюючи свої заяви ще до судового розгляду справи, порушеної проти особи, та визнання її винною в тому чи іншому злочині. Таким чином, слід принципово розрізняти повідомлення про те, що когось лише підозрюють у вчиненні злочину, та чітку заяву, зроблену за відсутності остаточного вироку, про те, що особа вчинила злочин.
Відповідно до ч. 3 ст. 17 КПК України підозра, обвинувачення не можуть гуртуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом. В свою чергу, відповідно до п.1 ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
Визначення поняття «обґрунтована підозра» сформульовано у загальновідомому рішенні Європейського суду з прав людини «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року, відповідно до якого «обґрунтована підозра» означає наявність фактів або відомостей, які здатні переконати об’єктивного спостерігача в тому, що особа могла вчинити це правопорушення.
Натомість наявні факти вказують на відсутність підстав для підозри колишніх податківців у вчиненні злочинів, в яких їх підозрює Генеральна прокуратура України. Яскравим прикладом є ситуація щодо підозрюваного Станіслава Денисюка, який очолював Державну податкову адміністрацію України у Харківській області у 2006-2011 роках і був звільнений 3 січня 2012 року. Однак, Генеральна прокуратура України закидає зловживання службовим становищем та учать у злочинній організації саме в той період, коли Державну податкову службу, а потім Міністерство доходів і зборів України очолював Олександр Клименко. Цікавим є те, що пан Клименко очолив податкову службу у листопаді 2011 року відповідно до Указу Президента України № 1026/2011 від 7 листопада 2011 року. Тобто, за логікою слідства Станіслав Денисюк брав участь у «злочинній організації Януковича, Клименка», не займаючи відповідну посаду. За цією ж логікою, ще до початку діяльності «злочинна організація» мала прийняти рішення про звільнення Станіслава Денисюка з посади голови Державної податкової адміністрації України у Харківській області. Хоча саме заняття цієї посади давало можливість учасникам «злочинної організації» здійснювати розкрадання державних коштів на думку слідства.
Викликає занепокоєння той факт, що керівництво військової прокуратури у своїх публічних заявах і виступах прямо вказує, що докази у кримінальному провадженні стосовно підозрюваних були отримані незаконно. Так, зокрема Головний військовий прокурор Анатолій Матіос заявив, що Голова Державної фіскальної служби України, пан Насіров Роман Михайлович, який, до речі, сам підозрюється у зловживанні владою і службовим становищем, надав доступ Генеральній прокуратурі України до інформаційних баз податкових органів без рішення суду.
Враховуючи вимоги ч. 2 ст. 62 Конституції України та ч. 2 ст. 87 Кримінального кодексу України будь-яка інформація, отримана з цих податкових баз буде визнаватися незаконною та недопустимим доказом. Крім того, надання такої інформації службовою містить ознаки злочинів, передбачених ст. 361-2,та ст. 364 КК України. Проте наразі немає жодної реакції від органів Національного антикорупційного бюро України щодо зазначених дій пана Насірова, що ще раз доводить і показує вибірковість у питанні розслідування злочинів.
На штучність кримінального провадження проти підозрюваних та невідповідність завданню кримінального провадження, передбаченого ст. 2 КПК України вказує те, що тимчасове обмеження свободи зазначених осіб використовується не для всебічного та об’єктивного розслідування, а для примушування підписати угоду про винуватість, яка дозолить використовувати покази підозрюваного, як інструмент тиску щодо інших підозрюваних. Про упереджений підхід може свідчити приклад укладення угоди про винуватість Андрія Роздайбіди, колишнього керівника Харківської обласної податкової адміністрації. Весь процес щодо підписання та затвердження угоди вироком Оболонського районного суду м. Києва зайняв 9 (дев’ять) днів, що можна вважати, в певній мірі, рекордом. При цьому в даний строк входить вже усталена практика виділення кримінального провадження щодо особи в окреме провадження, визначення підсудності в Апеляційному суді м. Києва та власне затвердження угоди вироком суду.
Також звертаємо Вашу увагу, що відносно осіб, які тримаються під вартою застосовується шалений психологічний тиск та фізичне насилля з метою отримання необхідних показань.
Всі затримані знаходяться в ізоляторі тимчасового тримання, де немає умов надання медичної допомоги. Так, колишній начальник податку Артемівського району м. Луганська Гулка Ольга Василівна була затримана в м. Трускавець, де знаходилася на лікуванні захворювання нирок. Крім того, Гулка також має серйозні проблеми з серцем, що офіційно підтверджено документами. Захисники затриманої неодноразово зверталися до начальника ізолятору з проханням про проведення огляду та лікування, в тому числі за власний рахунок. Однак протягом місяця так і не отримали офіційного дозволу на лікування. Тим часом стан її здоров'я погіршується. Відповідно до практики ЄППЛ дану ситуацію можна розцінювати як жорстоке поводження.
Так, у ніч з 21 на 22 червня в камері слідчого ізолятора співкамерник здійснив напад, завдавши тілесні ушкодження, на одного з підозрюваних, Володимира Дубеля, колишнього керівника податкової інспекції Ленінського району Луганська. Надивлячись на неодноразові повідомлення підозрюваного про те, що в нього є серйозні побоювання за свою безпеку, адміністрація слідчого ізолятору проігнорувала їх.
Більш того, адвокату не було повідомлено про напад на його Клієнта. Цікавим є те, що напередодні події з побиттям підозрюваного до нього приходив представник Генеральної прокуратури України та змушував підписати угоду про винуватість, на що отримав відмову.
Європейський суд у відомих справах «Нечипорук і Йонкало проти України» від «Душка проти України» від 3 лютого 2011 року наголошував на заборону незаконного поводження з особою, яка є підозрюваною, внаслідок чого їй завдаються страждання та принижується її гідність.
Примушування підписати угоди про винуватість, арешти майна підозрюваних, їхніх родичів та близьких, погрози, проведення так званої «роз’яснювальної роботи» в установах тимчасового тримання є елементами тиску на підозрюваних і вчиняються з однією метою – отримати показання, які керівництво прокуратури буде використовувати у своїх PR акціях для створення у громадськості уявлення про перемогу у боротьбі зі злочинністю.
Ці дії є свідченням порушення ст. 3 та ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та ст. 11 КПК України. Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 87 КПК України всі докази, зібрані за допомогою вищезазначених заходів повинні визнаватися недопустими.
Вищезазначені факти доводять, що досудове розслідування, яке очільники Генеральної прокуратури України охрестили сенсаційним і викриваючим, насправді є політично вмотивованим і не має нічого спільного з повним і неупередженим розслідуванням. Заради отримання політичних дивідендів, з боку правоохоронних органів здійснюється грубе і очевидне порушення прав і свобод людини, гарантоване Конституцією України та Конвенцією з захисту прав людини та основоположних свобод.
У зв’язку з цим, звертаємося до Вас з проханням використати свої повноваження та досвід відстоювання прав і свобод людини з метою припинення правового свавілля та порушень закону відносно наших підзахисних.
Висловлюємо нашу готовність сприяти у вивченні ситуації та надати відповідну інформацію, необхідну для належного реагування.
З повагою, адвокати та представники громадськості