№5

1.    Матеріали та вироби з гіпсу, повітряного вапна, змішані в'яжучі на вапні, шлаках, золі та інших домішках.

Сировиною для гіпсових в’яжучих є гірські породи – гіпс, ан-

гідрит і відходи від переробки фосфатів на суперфосфат.

Основним гіпсовим в’яжучим є низько випалювальний будівельний

гіпс, який виготовляють тепловою обробкою при температурі 100–

180 °С з гіпсового каменю; при цьому відбувається дегідратація

гіпсового каменю

ПОВІТРЯНЕ ВАПНО

Повітряне вапно дістають випалюванням вапняків, що містять

не більш ніж 6 % глинистих домішок. Для випалювання вапна

використовують шахтні печі, обертові, з киплячим шаром, циклонно-

вихрові. У найпоширеніших шахтних печах сировина рухається

зверху вниз, підігрівається, потім випалюється в зоні випалу при

температурі 1000–1200 °С, де відбувається розкладання вапняку на

вапно і вуглекислий газ:

СаСО3 + 178 кДж → СаО + СО2.

У вапняку є МgСО3, який також розкладається під дією

температури:

МgСО3 → МgО + СО2.

Потім вапно охолоджують повітрям і вивантажують.

Оксиди кальцію і магнію складають активні частини. Їх

кількість у вапні називають активністю , що визначає якість в’яжучої

речовини. Крім чистого вапна, одержаний матеріал вміщує частинки

перепалу, недопалу і золи. Залежно від вмісту чистих оксидів СаО і

МgО негашене вапно поділяється на сорти.

Вапно, яке дістають випалюванням, називають негашеним

грудковим, або вапном-кипілкою. Ці пористі шматки насипною щіль-

ністю 900–1100 кг/м3, подрібнені в порошок, називають негашеним

меленим вапном.

2.    Азбестоцементні вироби. Силікатні вироби автоклавного твердіння: цегла та бетон – важкі та легкі.

АЗБЕСТОЦЕМЕНТНІ ВИРОБИ

Азбестоцемент – це композиційний матеріал, утворений внаслі-

док твердіння раціонально підібраної маси цементу, азбесту –

тонковолокнистого мінералу групи серпентину (хризотил-азбест) та

води. Цементний камінь працює на стиск, а азбест править за

арматуру, сприймаючи розтягуючі зусилля. Для азбестоцементних

виробів використовують азбест 3–6-го сортів з довжиною волокон до

289

10 мм і діаметром 30–40 мкм. Міцність азбесту на розтяг 3000–

5400 МПа; після механічної обробки вона знижується до 700–

750 МПа. Азбест не горить, має малу теплопровідність.

В’яжучий компонент азбестоцементу – портландцемент, який

має у своєму складі 3СаО·SіО2 не менше ніж 52 %, 3СаО·Аℓ2О3 –

3–8 %. Тонкість помелу цементу – 220–320 м2/кг, початок тужавіння –

не раніше як за 1,5 год, закінчення – не пізніше як за 10 год від

початку змішування з водою, марка – не нижче 400. Іноді

використовують піщаний портландцемент із вмістом 50 % меленого

кварцового піску. Залежно від виду виробів до складу суміші входять

10–25 % азбесту і 85–90 % цементу.

СИЛІКАТНІ ВИРОБИ ТА МАТЕРІАЛИ

Силікатні вироби виготовляють формуванням і подальшою

автоклавною обробкою суміші вапна, кремнеземистих добавок, піску і

води. Під дією пари та тиску в реакцію вступають СаО і SіО2,

утворюючи міцні силікати кальцію.

Силікатну цеглу і камінь (рис. 11.1.1) виготовляють з вапняно-

кремнеземистої суміші, яка складається з 6–8 % СаО, 92–94 % піску

та 7–8 % води (до маси сухої суміші).

Спосіб виробництва силікатної цегли і каменю (рис. 11.1.2)

складається з таких операцій: подрібнення грудкового вапна, приготу-

вання суміші піску з вапном, її зволоження, гасіння вапна у силосах

або барабанах, додаткове перемішування зволоженої суміші на

бігунах, пресування сирцю під тиском 15–20 МПа, запарювання

виробів в автоклавах під тиском пари 0,8–1,2 МПа, при температурі

175 °С протягом 10–14 год, вивантаження готової продукції.

Стандартом передбачено випуск звичайної одинарної цегли

розміром 250×20×65 мм, стовщеної 250×120×88 мм, з технологічними

порожнинами і каменю розміром 250×120×138 мм. Іноді цеглу і

камінь під час виготовлення забарвлюють.

в умовах дії високих температур, тому, наприклад, для мурування

печей її не використовують.

3.Задача