451 градус по Фаренгейту

Америка ще до недалекого майбутнього, якою вона бачилася автору на початку п'ятдесятих років, коли і писався цей роман-антиутопія.

Тридцятирічний Гай Монтег - пожежник. Втім, в ці новітні часи пожежні команди не борються з вогнем. Зовсім навіть навпаки. Їх завдання відшукувати книги і пыддавати їх вогню, а також будинки тих, хто наважився тримати в них таку крамолу. Ось уже десять років Монтег справно виконує свої обов'язки, не замислюючись про сенс і причини такого книгоненависті.

Зустріч з юною і романтичною Клариссою Маклеланд вибиває героя із колії звичного існування. Вперше за довгі роки Монтег розуміє, що людське спілкування є щось більше, ніж обмін завченими репліками. Кларисса різко виділяється з маси своїх однолітків, схиблених на швидкісній їзді, спорті, примітивних розвагах в «Луна-парках» і нескінченних телесеріалах. Вона любить природу, схильна до рефлексій і явно самотня. Питання Кларісси: «Чи щасливі ви?" змушує Монтега по-новому поглянути на життя, яке веде він - а з ним і мільйони американців. Досить скоро він приходить до висновку, що, звичайно ж, щасливим це бездумне існування за інерцією назвати не можна. Він відчуває навколо порожнечу, відсутність тепла, людяності.

Немов підтверджує його здогад про механічне, роботизоване існування нещасний випадок з його дружиною Мілдред. Повертаючись додому з роботи, Монтег застає дружину без свідомості. Вона отруїлася снодійним - не в результаті відчайдушного бажання розлучитися з життям, але машинально ковтаючи таблетку за таблеткою. Втім, все швидко встає на свої місця. За викликом Монтега швидко приїжджає «швидка», і техніки-медики оперативно проводять переливання крові за допомогою новітньої апаратури, а потім, отримавши належні п'ятдесят доларів, видаляються на наступний виклик.

Монтег і Мілдред одружені вже давно, але їх шлюб перетворився в порожню фікцію. Дітей у них немає - Мілдред була проти. Кожен існує сам по собі. Дружина з головою занурена в світ телесеріалів і тепер із захопленням розповідає про нову затію телевізійників - їй прислали сценарій чергової «мильної опери» з пропущеними рядками, які повинні заповнювати самі телеглядачі. Три стіни вітальні будинку Монтег являють собою величезні телеекрани, і Мілдред наполягає на тому, щоб вони витратилися і на встановлення четвертої телестіни, - тоді ілюзія спілкування з телеперсонажами буде повною.

Швидкоплинні зустрічі з Клариссою призводять до того, що Монтег з налагодженого автомата перетворюється на людину, яка бентежить своїх колег-пожежників недоречними питаннями та репліками, на зразок того: «Були ж часи, коли пожежники не спалювали будинки, але навпаки, гасили пожежі?»

Пожежна команда вирушає на черговий виклик, і цього разу Монтег відчуває потрясіння. Господиня будинку, викрита в зберіганні забороненої літератури, відмовляється залишити приречене житло і приймає смерть у вогні разом зі своїми улюбленими книгами.

На наступний день Монтег не може змусити себе піти на роботу. Він відчуває себе зовсім хворим, але його скарги на здоров'я не знаходять відгуку у Мілдред, незадоволеної порушенням стереотипу. Крім того, вона повідомляє чоловіку, що Кларісси Маклеланд немає в живих - кілька днів тому вона потрапила під автомобіль, і її батьки переїхали в інше місце.

У будинку Монтега з'являється його начальник брандмейстер Бітті.

Він відчув недобре і має намір привести в порядок механізм Монтега, який відмовив. Бітті читає своєму підлеглому невелику лекцію, в якій містяться принципи споживчого товариства, якими бачить їх сам Бредбері: «...Двадцяте століття. Темп прискорюється. Книги зменшуються в обсязі. Скорочене видання. Зміст. Екстракт. Не розмазувати. Швидше до розв'язки! ...Твори класиків скорочуються до п'ятнадцятихвилинної передачі. Потім ще більше: одна колонка тексту, яку можна пробігти очима за дві хвилини, потім ще: десять - двадцять рядків для енциклопедичного словника ... З дитячої прямо в коледж, а потім назад в дитячу».

Зрозуміло, таке ставлення до друкованої продукції - не мета, але засіб, за допомогою якого створюється суспільство маніпульованих людей, де особистості немає місця.

«Ми всі повинні бути однаковими, - вселяє брандмейстер Монтегу. - Не вільними і рівними від народження, як сказано в Конституції, а ... просто однаковими. Нехай всі люди стануть схожі один на одного як дві краплі води, тоді всі будуть щасливі, тому що не буде велетнів, поруч з якими інші відчують свою нікчемність».

Якщо прийняти таку модель суспільства, то небезпека, що виходить від книг, стає самоочевидною: «Книга - це заряджена рушниця в будинку в сусіда. Спалити її. Розрядити рушницю. Треба приборкати людський розум. Почім знати, хто завтра стане мішенню для начитаної людини».

До Монтега доходить сенс попередження Бітті, але він зайшов вже надто далеко. Він зберігає в будинку книги, взяті ним з приреченого на спалення будинку. Він зізнається в цьому Мілдред і пропонує разом прочитати і обговорити їх, але відгуку не знаходить.

У пошуках однодумців Монтег виходить на професора Фабера, давно вже взятого на замітку пожежниками. Відкинувши початкові підозри, Фабер розуміє, що Монтегу можна довіряти. Він ділиться з ним своїми планами щодо відновлення друкарства, поки нехай в незначних дозах. Над Америкою нависла загроза війни - хоча країна вже двічі виходила переможницею в атомних конфліктах, - і Фабер вважає, що після третього зіткнення американці одумаються і, в разі потреби забувши про телебачення, відчують потребу в книгах. На прощання Фабер дає Монтегу мініатюрний приймач, що поміщається в вусі. Це не тільки забезпечує зв'язок між новими союзниками, але і дозволяє Фаберу отримувати інформацію про те, що твориться в світі пожежників, вивчати його і аналізувати сильні і слабкі сторони противника.

Військова загроза стає все більш реальною, по радіо і ТБ повідомлюють про мобілізацію мільйонів. Але ще раніше хмари згущаються над будинком Монтега. Спроба зацікавити дружину і її подруг книгами обертається скандалом. Монтег повертається на службу, і команда відправляється на черговий виклик. На свій подив, машина зупиняється перед його власним будинком. Бітті повідомлює йому, що його дружина не витримала і доповіла щодо книг куди потрібно. Втім, її донос трохи запізнився: подруги виявилися більш швидкими.

За розпорядженням Бітті Монтег власноруч піддає вогню і книги, і будинок. Але потім Бітті виявляє передавач, яким користувалися для зв'язку Фабер і Монтег. Щоб уберегти свого товариша від неприємностей, Монтег направляє шланг вогнемета на Бітті. Потім настає черга двох інших пожежників.

З цього часу Монтег стає особливо небезпечним злочинцем. Організоване суспільство оголошує йому війну. Втім, тоді ж починається і та сама велика війна, до якої вже давно готувалися. Монтегу вдається врятуватися від погоні. Принаймі, на якийсь час від нього тепер відстануть: щоб переконати громадськість, що жоден злочинець не втече від покарання, переслідувачі вбивають ні в чому не винного перехожого, який умудрився опинитися на шляху страшного Механічного Пса. Погоня транслювалася по телебаченню, і тепер всі добропорядні громадяни можуть зітхнути з полегшенням.

Керуючись інструкціями Фабера, Монтег йде з міста і зустрічається з представниками дуже незвичайної спільноти. Виявляється, в країні давно вже існувало щось на кшталт духовної опозиції. Бачачи, як знищуються книги, деякі інтелектуали знайшли спосіб створення перепони на шляху сучасного варварства. Вони стали заучувати напам'ять твори, перетворюючись на живі книги. Хтось затвердив «Державу» Платона, хтось «Подорожі Гуллівера» Свіфта, в одному місті «живе» перша глава «Уолдена» Генрі Девіда Торо, в іншому - друга, і так по всій Америці. Тисячі однодумців роблять свою справу і чекають, коли їх дорогоцінні знання знову знадобляться суспільству. Можливо, вони дочекаються свого. Країна переживає чергове потрясіння, і над містом, яке нещодавно покинув головний герой, виникають ворожі бомбардувальники. Вони скидають на нього свій смертоносний вантаж і перетворюють на руїни це диво технологічної думки XX століття.

Джерело
Читайте більше книг у стислому варіанті українською мовою на каналі ­— Стисло