№3

1.    Мінеральні в'яжучі матеріали. 

Неорганічними в’яжучими речовинами називають порошко-

подібні матеріали, які під час змішування з водою (замішування)

утворюють пластично-в’язке тісто, здатне внаслідок фізико-хімічних

процесів самочинно тверднути й переходити в каменеподібний стан.

Виняток становлять магнезіальні та шлаколужні в’яжучі, а також

кислототривкий цемент, які замішують водними розчинами деяких

солей та інших сполук.

Затверділе в’яжуче скріплює (зв’язує) між собою неорганічні

(мінеральні) або органічні заповнювачі, утворюючи моноліт –

штучний будівельний конгломерат (ШБК). На цьому ґрунтується

виробництво будівельних розчинів, бетонів, виготовлення різних

безвипалювальних штучних матеріалів і виробів.Мінеральні в’яжучі, згідно з ДСТУ Б В.2.7-91-99, класифікують

за такими ознаками: визначальними фізико-механічними властивост-

ми; умовами і механізмом тверднення; хімічною природою

визначальних сполук; вмістом інгредієнтів.Неорганічні в’яжучі речовини залежно від умов тверднення

поділяють на три класи: повітряні – П, гідравлічні – Г та автоклавні –

А.

Повітряні в’яжучі речовини можуть тверднути й тривалий час

зберігати міцність лише на повітрі, а тому їх застосовують у

надземних спорудах, які не зазнають впливу води. До них належать

гіпсові в’яжучі матеріали, магнезіальні, рідке (розчинне) скло, а також

повітряне будівельне вапно.

Гідравлічні в’яжучі тверднуть і зберігають міцність, а іноді й

підвищують її в часі не лише на повітрі, а й у воді. Їх застосовують у

наземних, підземних, гідротехнічних та інших спорудах, які зазнають

впливу води. До гідравлічних в’яжучих належать гідравлічне вапно,

романцемент, портландцементи, спеціальні цементи тощо.

2.    Матеріали із вивержених, осадових та метаморфічних порід, вироби із природного каменя, вимоги до них. 

3.1.2. Осадові гірські породи Осадові породи залежно від умов утворення поділяють на три групи: механічні, хімічні й органогенні опади. Механічні породи утворилися в результаті вивітрювання магматичних і метаморфічних гірських

порід. Можуть бути пухкі (гравій, глина, піски) і зцементовані (піщаник, конгломерат, брекчія). Пісок – пухка зерниста порода крупністю зерен 0,14-5 мм, істинна щільність – 2650 кг/м3. Застосовується для виготовлення будівельних розчинів і бетонів, як дрібний заповнювач, служить компонентом сировинної суміші у виробництві скла, силікатних виробів і кераміки. Глинисті – гірські породи, складаються в основному з дрібних лускатоподібних часток глинистих мінералів. Істинна щільність – 2500-2600 кг/м3, твердість – 1. Застосовуються для виготовлення керамічних виробів, а також само як компонент сировинної суміші у виробництві цементу. Каолініт - коштовна сировина для виробництва вогнетривких матеріалів. Піщаник – щільна гірська порода, що складається з зерен кварцу, зцементованих різними природними розчинами.

3.1.3. Метаморфічні гірські породи Метаморфічні гірські породи сформувалися в надрах земної кори в результаті зміни магматичних і

осадових порід під впливом високих температур тиску і хімічно активних речовин. Гнейси – за мінералогічним складом подібні до гранітів, але відрізняються від них сланцевою будовою. Властивості близькі до властивостей граніту, щільність – 2800 кг/м3, міцність при стиску – 150-200 МПа. Гнейси застосовують у вигляді лицювальних плит, для кладки фундаментів, у вигляді бутового каменю. Кварцити – перекристалізовані піщаники. Містять 95-99% SiО2 . Важливою їхньою властивістю є висока вогнестійкість – до 1710-1770 оС і міцність на стиск – 100-455 МПа. У будівництві кварцити використовують стіновий камінь, підфермений камінь у мостах, бут, щебінь для брущатки. Мармур – порода, що утворилася в результаті перекристалізації вапняків. Щільність – 2800 кг/м3, міцність при стиску – 100-300 МПа, добре полірується, легко піддається обробці. Мармур широко застосовують для внутрішньої обробки будинків, сходів і т.п. У вигляді піску й дрібного щебеню його використовують для кольорової штукатурки, лицювального декоративного бетону.

3.Задача