#27

4:10

Тільки в ліфті я зрозумів що чогось не вистачає... рюкзак! Та лаааааднааа... таксі вже чекає внизу. Доведеться накинути тіпу за простій.

Цікаво що навіть в напів агрегатному стані я чітко зібрав усю техніку, штатив, батареї, а рюкзак з речами, наметом і спальником - забув. Добре що не на вокзалі згадав. Нічого, у мене брат колись в школу без рюкзака пішов і роздуплився лише на першому уроці. 

Як би там не було - врешті я дістався вокзалу. Здається це вперше в моєму житті коли я на світанку сідаю на потяг, а не сходжу з нього. В принципі для Укразалізниці це більш ніж нормальна ситуація, але це вперше коли посадка в 4:50 мені на руку.

Небо неймовірно багряне сьогодні. Моя бабуся коли бачила такий колір на заході сонця то говорила що завтра буде вітер, як цікаво це працює зі сходом?

Потяг. Вічна тяганина зі сканерами електронних квитків. Бляха, ввести таку неймовірно зручну систему щоб потім провідники переписували номери квитків на вирваний із зошита аркуш. Але ні! Я в потязі. Сам один в цілому купе і ніщо не зіпсує мені настрій! Не знаю як це працює, але відчуття дороги робить мене щасливим і завжди обіцяє пригоду. Куди я їду ви дізнаєтесь вже завтра - обіцяю буде цікаво. А зараз я розпаковую спальник (нафіга при живому сальнику витрачатися на постіль?) подушечку і натиснувши “publish” спробую провалитися в сон. 

Доброго ранку! 

#100світанків