25 26

25. Походи Александра Македонського, привнесення елліністичної стилістики в буддійський стиль архітектури

Утворений стиль розвивався протягом майже 1000 років в Центральній Азії в періоді між завоюваннями Александра Македонського в 4-му ст. до н. е. та ісламськими завоюваннями в 7-му ст. н. е. Греко-буддистське мистецтво характеризується сильним ідеалістичним реалізмом та чуттєвим описом елліністичного мистецтва та першими зображеннями Будди в людські подобі, що допомогло визначити мистецький (зокрема, скульптурний) канон буддистського мистецтва по всій Азії аж до сучасності. Воно також є значним прикладом культурного синкретизму(поєднання) між східною та західною традицією.

У архітектурі

Наявність ступ (монументальна культова споруда для зберігання реліквій.) в грецькому місті Сіркап, що було побудовано Дементрієм бл. 180 р. до н.е, вже вказує на сильний синкретизм між еллінізмом та буддизмом, а також іншими релігіями — індуїзмом та зороастризмом. Стиль ступи є грецьким, з коринфськими колонами найвищої елліністичної майстерності.

Титан Атлант, що підтримує буддистський монумент, Хадда.

Пізніше в Хадді, сучасний Афганістан, грецьке божество Атлант зображений підтримуючим буддистські монументи з орнаментованими грецькими колонами. Цей мотив був широко прийнятий по всьому Індійському субконтиненту, але Атланта замінили на індійського Якшу в пам'ятниках Династії Шунга бл. 2ст. до н.е.

елліністичні портики частей Аджанти;декоративне значення ордеру при переважанні стінової конструкції системи в індійській архітектурі- не нашел

26

Трансформація форм буддійської архітектури в регіони Індокитаю та в Китай

Монастирі і храми є напрямом буддійської архітектури Китаю. Храмова архітектура, що виникла в Індії, почала процвітати в Китаї

 В архітектурі китайці надавали велике значення стародавній китайській натурфілософії, що заснована на синтезі «їнь» і «ян», прагнули до симетрії, гармонії і стабільності, тому буддійські храмові споруди, що були призначені для жертвопринесення предкам, поклоніння Небу і Землі, мали форму прямокутника, їх фасади тягнулися з півночі на південь за оссю симетрії. При проектуванні таких будівель строго витримувалися всі пропорції. Крім того, китайські храми і монастирі гармонійно зливалися з садово-парковим ансамблем, що був розташований поряд з храмом.

      Концепція спорудження більшості стародавніх храмів і монастирів така: напроти головного входу знаходиться зал Небесного імператора, з обох боків якого розташовуються дзвіниця, барабанна башта, павільйон Будди-Шакьямуні, павільйон-сховище буддійських сутр, зал для вивчення буддизму та інші. До періодів династій Сунь і Тан зазвичай перед храмом або у дворі храму зводилися пагоди, пізніше ці пагоди замінили павільйони і зали, в прибудовах храму зазвичай було облаштоване мальовниче подвір’я з садом.

Авалокітешвара на стіні храму комплексу Плаосан, яванське мистецтво династії Сайлендри, 9-те ст.

Індійська цивілізація спричинила значний вплив на культури Південно-Східної Азії. Більшість країн прийняло індійське письмо та культуру, разом з індуїзмом та буддизмом Махаяна та Тхеравада.

Вплив буддистського мистецтва ще видно в більшості зображень Будди в Південно-Східній Азії, в їх ідеалізмі, реалізмі та деталях одягу, хоча вони змішані з індуїстським мистецтвом і все більше приймають місцевих елементів

Походження китайської пагоди від індокитаю...

Па́года (португальська вимова санскр.भगवत् , бхагават, «священний, славний»; яп.塔, то; кит. 寶塔, бао-та, «вежа скарбів») — буддистська чи індуїстська споруда культового призначення. У різних країнах до пагод відносять різні типи споруд.

У Таїланді, М'янмі, Шрі-Ланці, Лаосі, Камбоджі пагодами називають буддистські ступи, які є місцем зберігання священних реліквій або меморіальними комплексами.

У Непалі, північній Індії, Тибеті, Китаї, Кореї, Японії, В'єтнамі та Індонезії, а також країнах Заходу пагодами називають багатоярусні башти, які використовуються як храми або місця молебну.

Вважається, що перші пагоди такого типу з'явилися у Непалі, а згодом були поширені непальськими архітекторами у Східній Азії. Прототипом непальскої пагоди є буддистська ступа, яка у країнах буддизму тхеравади досі називається пагодою, попри те, що у інших країнах пагоди і ступи відрізняють одну від одної. У Непалі у формі пагоди будують індуїстські храми.

Пагоди Китаю

Пагода (як тип споруди) — запозичення в китайській архітектурі, що пройшла довгий шлях свого розвитку. Вважають, що пагода виникла з надмогильного пагорба, що утримувала померлого або священну реліквію (пасмо волосся, зуб, кістку тощо). Пера пагода в Китаї була створена в буддійському храмі Білого Коня і не була збережена.

В Китаї пагода увібрала форми і особливості національної китайської архітектури, особливо з ярусної сторожової вежі (каркасно-стовпчата конструкція, дерев'яні держаки доугонг тощо). Перші китайські пагоди були дерев'яні. Розповсюдження кам'яної архітектури торкнулося і створення пагод, але вони вже відтворювали в камені та цеглі традиційні деталі дерев'яної китайської архітектури. Згодом китайський тип пагоди став характерною ознакою національного пейзажу.

Сакральне та магічне

значення Пагода в Китаї мала сакральне та магічне значення. Кожне китайське місто обов'язково мало одну велику пагоду. Її будували в північно-східному кутку міста, за уявленнями тієї доби — дивольського напрямку (стародавні міста Китаю відкриті на південь, який вважали благодійним напрямком). Це пов'язане як з холодними вітрами і буревіями з Сибіру, так і постійними нападами варварів з Півночі. Магічні властивості пагод повинні були захищати місто від злих духів Півночі. До того ж, високі пагоди слугували пунктами спостережень за місцевістю.