#25

Дуже часто буває в житті, коли ти вперто хочеш втекти від чогось. Від чогось такого, що все одно тебе наздожене, як би ти швидко не біг. І як би ти майстерно не ховався, від самого себе ніяк не втечеш. І наче десь там в глибині душі ти розумієш, що не варто тікати. Це як стоїш перед страшним розлюченим та голодним собакою. І розумієш, що як тільки ти пустишся навтьоки, він побіжить за тобою, і тоді точно тобі прийде кінець. Він точно тебе здожене і пошматує в особливо грубій формі. 

Іноді щоб втекти від своїх страхів, і від темної сторони самого себе, потрібно просто стати, і через все своє єство пустити коріння в землю. Прикорінитись душею до тіла і стояти. Все що треба в такі моменти це вистояти. Це че не єдний спосіб вистояти проти крижаного страху, зла і всього чорного що сповнює кожного нас. І тоді станеться чудо, бо він як та примара, просто пройде крізь вас і піде далі. А ти далі будеш стояти, задихаючись від шаленого темпу і шокового стану. Але все ж ти вистояв. Все що сталось в цей момент, це те, що та річ, від якої до сього час тікав, побігла просто далі, уже без тебе. Як і той страшний пес, якому ти потім набриднеш, і він піде геть. Бо якщо ти стоїш напвроти нього, на рівні, то значить в тебе не має страху проти нього. Вистояти а не бігти, це означає, боятись але не тікати. 

Якось я біг від собаки. І ясна річ вона мене наздогнала. А потім звичайно, що накинуась на мене. І почала кусати. А потім зупинилась. Бо я лежав, тримав закривавлену руку, і дивився на неї мало не заплаканими очима. Вона люто почала гавкати на мене. Але я просто лежав. Мені не треба вже бігти від неї. Я вже був покусаний, і ще раз мені не хочеться. Тому я просто втупився в ці чорні очі з багровими ободками. І тоді мені стало смішно. Бо ще декілька митей назад, я біг від самого себе. Я біг від думки, що станеться, якщо мене раптом здоженуть. А потім мить, мене наздогнали. І я стою покусаний і роздивляюсь спокійно свою темну личину, з усіма віддінками чорноти та гріхами, і майже без жодних натяків на совість.

Напевне я вже не буду бігти від цієї частини себе. Уже прибіг. Але є ще багато особистотей мене, які відмовляюсь приймати, вважаю їх дивними людьми, і коли вони хочуть стати разом, і отримати від мене свою порцію визнання та прийняття, я вже мало не знову хочу дати ноги. Але тепер, я задумуюсь. Я спочатку спробую роздивитись, від чого чи кого я збираюсь втекти.