#23

Моє домашнє завдання від Клубу анонімних авторів

Спринт на 7 хвилин на тему "Червоні туфлі"

Я не надто любила свою мачуху. А місцями й навіть її ладна була б придушити. Вона іноді могла завестись за півтори секунди, і уже як та сучка капати тобі на мозок їдким свинцем зза якоїсь дрібниці. Але тепер, в мене є два дня народження. День коли народилась я. І день коли померла вона. Це було ще тим святом для мене. Як 4 липня для Америки, так і для мене 28 лютого, в останній день зими чахлик дочахлився.

Мальвіда не була злиднях, та й якісь та й мала статки. І по заповіту крім гидотних спогадів мені дістались її смердючі червоні туфлі. Якось вона п'яною змусиа мене мити її ноги. А потім копнула мене, зламала мені ребро, і ще перевернула на мене кипяток. Так це теж було мені в спадок від неї. Плями на праву сторону живота та плеча, і нижча права цицька. 

Я вийшла із нотаріуса із коробкою цих червоних туфель, і очима почала шукати найближчий смітник. Навіщо мені туфлі, більші на три розміри аніж моя нога. Не спіша приземлилась на сходи і довго стовбичила на них. Через якийсь час я помітила, що правий каблук інший, він відрізнявся від лівого, і було помітно, що був припасований туди значно пізніше. Це дивно було, дуже дивно. Для чого такий старій багатій мерзоті ремонтувати свої туфлі, якщо можна їх просто викинути і купити іншу сотню пар. Я відломала його і мої очі остаточно полізли на лоба. В каблуку була записка на пожовклому старому папері.

 "Дорога Анно, якщо ти це читаєш, то мій путь кінчився і я сконала у вічний сон. Я не буду вибачатись за всі свої знущання над тобою, бо тобі їх й так до дупи, і ти їх заслужила. Натомість цією запискою я засвідчую нотаріально, що ти є спадкоємицею всього мого майна, і також рахунку в банку Казімеж. І ще лихвар Криштоф винен мені 57 000 злотих. Ти не є дурною і в твоїх руках все це матиме толк. Все я пішла, тут ці чортики такі красунчики..."