2024

Це вже 4 день народження на війні. Не святкую і цей день на задачі щоб забрати життя ворога. Так як він забрав моє спокійне життя то нехай це буде плата. 

Завжди веду підсумки і для мене цей рік видався доволі ефективним в розвитку. Ніколи не хотів бути військовим, та все ж став ним. А як сказав одного разу Дімон - якщо ти чимось займаєшся то будь у цьому кращим! 

Тому я опанував ще дві нові для себе професії. В одні з яких пішов максимально в гору і весь час приділяю ще більшому розвитку. 

Отримав дві нагороди. За поранення та за виконання бойових завдань. Я не зашкварився до 33х. Я не здався і знаходжу сили йти далі, хоча це стало невимовно складно, фізично, морально та духовно. Я вдячний терпінню побратимів бо я став ще більш нестерпним, нетерплячим і агресивним. Вдячний своїй коханій дружині, що вірить в мене і за її щоденну працю. Пишаюсь нею і її силою. Пишаюсь дітьми, Ніка і Леля вже такі дорослі.

Більше не очікую що хтось прокинеться і не маю наміру достукатись. Всі свої вже давно тут, всі хто хотів допомогти вже допомагають. Не поважаю нікого хто не дотичний до війни. Ненавиджу всіх хто її ігнорує - вони вороги. 

Реальність така - ми одні в світі і лише з сильною країною будуть рахуватись. Коли ви всі добавитесь в демократію, якщо не подохнете, ми прийдемо до Націократії. Більшість з вас звісно заплаче гіркими сльозами, але все ж це дозволить нам зберегти Україну.

Прогнозів на майбутнє жодних. Праця, щоденна, нереальна, складна праця. Відновити по можливості форму принаймі як минулого року.

Не чекаю ніякої демобілізації, я тут до кінця…

Вдячний усім побратимам, усім хто в війнонці.

Памʼятаю усіх хто віддав найвищий чин! 

Побачимось десь в східних степах чи як завжди на Донеччині 🫡